Рішення № 71745085, 19.01.2018, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3836/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання – Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виноградівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виноградівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про визнання права власності в порядку спадкування.

Вимоги позову мотивовано тим, що 23.02.2017 року померла мати позивача, ОСОБА_3, після її смерті залишилася спадщина, а саме квартира у житловому будинку з надвірними спорудами, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_3 залишила заповіт на користь позивача. Заповіт не змінено і не скасовано, про що на заповіті мається відмітка. Чоловік спадкодавці, батько позивача помер до смерті своєї дружини, інших спадкоємців першої черги, чи осіб які мають обов'язкове право на спадщину немає. Позивач вказує, що прийняв спадщину після смерті батька, а саме: в порядку ст.1269 ЦК України звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що відсутні оригіналів правовстановлюючих документів, які були втрачені ще за життя спадкодавця ОСОБА_4 У зв'язку з вищенаведеним позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, однак представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримують повністю та просять суд такі задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області про день, час та місце розгляду справи будучи повідомленим належним чином своєчасно, в судове засідання не з’явився, надіслав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виноградівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, про день, час та місце розгляду справи будучи повідомленим належним чином своєчасно, в судове засідання також не з’явився.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов’язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів і приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй позовній заяві.

Крім цього згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.

В судовому засіданні встановлено, що 23.02.2017 року померла мати позивача, ОСОБА_3, після смерті якої залишилася спадщина - квартира у житловому будинку з надвірними спорудами, за адресою АДРЕСА_1., що належить померлій на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого заступником голови виконкому ОСОБА_2 селищної ради народних депутатів від 20.08.1991 року за реєстром № 97.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Виноградівського району Закарпатської області 31.05.2010 року за реєстровим № 85.

Згідно заповіту мати позивача ОСОБА_3 зробила таке розпорядження: "все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, взагалі все те, на що я за законом матиму право і що буде належати мені на момент смерті заповідаю сину, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1". За даними виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради, заповіт не змінено і не скасовано, про що на заповіті мається відмітка від 01.12.2017 року.

Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем по заповіту.

Окрім позивача спадкоємців за законом немає, оскільки батько позивача ОСОБА_6 помер 14.06.2000 року. Осіб, які мають обов'язкове право на спадщину також немає.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Суд констатує, що позивач після смерті своєї матері прийняв спадщину за заповітом в порядку, передбаченому ст. 1269 ЦК України, в строки визначені ст. 1270 ЦК України, а саме звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об’єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім’я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред’явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз’яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті матері позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори, однак листом від 29.09..2017 року №422/01-16 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та роз'яснено про необхідність звернутись з даним питанням до Виноградівського районного суду.

Разом з цим оригінали правовстановлюючих документів на спадкову квартиру були втрачені ще за життя спадкодавця ОСОБА_4

Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 Глави 10 Частини 2 «Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій», затверджених Наказом Мінюсту "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"), від 22.02.2012, № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.

Відповідно до виготовленого КП «Виноградівське РБТІ» Технічного паспорту від 09.08.2017 року та Довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 29.09.2017 року №701 встановлено, що однокімнатна житлова квартира в АДРЕСА_2 будівництвом завершена (рік будівництва - 1930) та вартість станом на вересень 2017 р. становить 52256 (п'ятдесят дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн.

Загальна корисна площа однокімнатної житлової квартири становить 51,2 кв.м., в тому числі житлова площа 25,0 кв. м.

Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013р. житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений заступником голови виконкому ОСОБА_2 селищної ради народних депутатів від 20.08.1991 р. за реєстром №97.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).

ВССУ в своєму узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року відзначив, що відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачкою доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1261, 1268,1274 ЦК України, Постанови ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, ст.58, 124 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, мешканцем: АДРЕСА_3, право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру в житловому будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийОСОБА_7