Постанова № 71744094, 23.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/1275/18 Головуючий 1 інст. - Куст Н.М.

Справа № 624/608/16-ц Доповідач - Маміна О.В.

Категорія : договірні

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Маміної О.В.

суддів Кругової С.С., Колтунової А.І.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя Куст Н.М.),-

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса (далі ПСП ім. Щорса) про визнання договору оренди землі недійсним та витребування земельної ділянки.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 01 лютого 2007 року, зареєстрований у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 березня 2008 року за №040869600229, укладений між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством імені Щорса. Зобов'язано приватне сільськогосподарське підприємство імені Щорса повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,1450 га, кадастровий НОМЕР_1, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №120. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати: по сплаті судового збору - 1102 грн. 40 коп., на проведення почеркознавчої експертизи - 9003 грн. 20 коп., всього: 10 105 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ПСП ім. Щорса просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вказує, що почеркознавча експертиза у справі проведена без з'ясування усіх обставин, а саме: важливим є питання про те, з ким проживала позивачка на момент укладення договору. Вказує, що оспорюваний договір підписав син позивачки. Проте суд відмовив у включенні цього питання до експертизи. Тоді як підписання договору іншим членом сім'ї, у поєднанні з його добросовісним тривалим виконанням, свідчить про дійсність такого договору. Крім того, апелянт вказує на пропуск позивачем строків позовної давності, ОСОБА_1 регулярно отримувала орендну плату за землю, що підтверджує дійсність договору оренди землі та її обізнаність про наявність договору оренди.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди позивачем не підписувався, відсутність волевиявлення позивача на укладання цього договору є доведеною, а тому він має бути визнаний недійсним, а земельну ділянку витребувано із незаконного володіння відповідача; позивачем заявлені вимоги у межах строків позовної давності, бо лише в червні 2016 року ОСОБА_1 отримала з відділу Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області копію договору оренди землі, що є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 6,1450 гектарів, що розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с.12).

01 лютого 2007 року від імені ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Щорса Кегичівського району Харківської області (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар приймає від орендодавця в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Того ж дня складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди (а.с.4-6).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 204 ЦК закріплено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі, підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 13 вересня 2017 року №15196/16803, підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі б/н від 01 лютого 2007 року, між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса, зареєстрованому 17 березня 2008 року за №040869600229 щодо ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ділянці площею 6,14 га, в договорі оренди землі №41 від 01 лютого 2007 року, між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса, зареєстрованому 17 березня 2008 року за №040869600229 щодо ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ділянці площею 6,14 га, в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди №041 від 01 лютого 2007 року щодо ділянки розміром 6,14 га, в акті приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди №041 від 01 лютого 2007 року щодо ділянки розміром 6,14 га, виконані без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 у двох актах б/д визначення меж земельної ділянки НОМЕР_3 в натурі (на місцевості) на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області виконані без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.191).

Відповідно до частини 1статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Отже, встановивши, що оспорюваний договір оренди підписано не позивачем, а іншою особою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання договору оренди недійсним та витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ПСП імені Щорса.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач дізналася про порушення свого права у липні 2016 року, а тому строк позовної давності не сплинув.

Посилання ПСП ім. Щорса на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею, суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що подальші після укладення договору дії позивача свідчать про наступне схвалення ним договору оренди, висновків суду про недійсність договору не спростовують

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382,383, 384 ПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса - залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в силу ч.3 ст. 389 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 23.01.2017 року.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

А.І. Колтунова