Вирок № 71743227, 22.01.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/646/17

Номер провадження 1-кп/629/55/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

секретаря судового засідання - Казмерчук М.Т.,

за участю прокурора - Шульги Ю.М.,

захисника - Остапенко С.Ю.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Запоріжжя Запорізької області, громадянки України, з неповною середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, яка має двох малолітніх дітей, мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2016 року близько 10.00 години ОСОБА_2 перебувала на центральному ринку, розташованому по вул. Павлоградській у м. Лозова Харківської області. Проходячи повз торгівельного ролету НОМЕР_2 ОСОБА_2 побачила продаж жіночого взуття, яке реалізовувала раніше їй незнайома ОСОБА_3 Перебуваючи біля вищевказаного торгівельного ролету, під час того, коли ОСОБА_3 відійшла у інше місце за товаром, у ОСОБА_2 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Діючи з корисливого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, ОСОБА_2 таємно, з метою наживи вилучила з сумки ОСОБА_3, яку вона лишила на робочому місці, шкіряний гаманець вартістю 301 грн. 33 коп. та 75 грн., які знаходилися у ньому, на загальну суму 376 грн. 33 коп. та утримувала їх при собі під одягом з метою обернення на свою користь. Виконавши усі дії, які ОСОБА_2 вважала необхідними для доведення злочину до кінця - таємного викрадення чужого майна, злочин не закінчила з причин, які не залежали від її волі, оскільки її протиправні дії були виявлені потерпілою ОСОБА_3, яка повернулася через декілька хвилин на робоче місце, з вилученням у ОСОБА_2 за участі охоронця ринку гаманця з грішми.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності.

Обвинувачена ОСОБА_2 винною себе визнала повністю та пояснила у судовому засіданні, що дійсно скоїла інкримінований їй злочин при зазначених обставинах. Щиросердно розкаялась у скоєному нею злочині.

Враховуючи пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, а також те, що вона не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості її позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої, дослідженням даних, які характеризують її особу, доказів щодо витрат по кримінальному провадженню та речових доказів.

Таким чином, аналізуючи показання обвинуваченої ОСОБА_2 суд находить її вину повністю доказаною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (замах на крадіжку).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, обвинувачена ОСОБА_2 скоїла середньої тяжкості злочин.

Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона не судима, не працює, не заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття у скоєному.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, обставини і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, суд приходить до висновку, що до обвинуваченої необхідно застосувати покарання в межах санкції відповідної статті.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування до неї п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», в зв'язку з тим, що вона має на утриманні двох малолітніх дітей.

Прокурор в судовому засіданні вважав наявними правові підстави для застосування закону про амністію до обвинуваченої ОСОБА_2

Захисник підтримала клопотання.

Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VІІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Як вбачається з свідоцтв про народження серія НОМЕР_3 та НОМЕР_4, ОСОБА_2 являється матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Кримінальне правопорушення вчинене 12.11.2016 року, тобто до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», у відношенні ОСОБА_2 судом не встановлено, амністія до неї раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_2, що амністія в подальшому протягом останніх десяти років до неї не може бути застосована.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 691 від 14.02.2017 року у розмірі 263 грн. 88 коп.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь державивитрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 691 від 14.02.2017 року у розмірі 263 грн. 88 коп. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази: шкіряний гаманець, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_3- залишити останній.

Запобіжний західОСОБА_2 не обирався.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходиться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: О.Г. Попов