Вирок № 71739856, 23.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4925/13-к

№ 1-кп/183/45/18

В И Р О К

іменем України

23 січня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Олійника А.В.,

секретаря - Бабенко Л.М.,

за участю прокурора - Туз І.І.,

захисника - Радільчук Н.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013040350001543 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця м. Городище Хмельницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

в с т а н о в и в:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що з лютого 2013 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2, маючи намір, направлений на заняття гральним бізнесом, щодо якого згідно Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334-VI від 15 травня 2009 року існує спеціальна заборона, з метою отримання прибутку, домовився зі ОСОБА_3 про тимчасову оренду її квартири АДРЕСА_2, в якій організував азартну карточну гру «покер» на гроші.

Приблизно з початку березня 2013 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, для реалізації своїх злочинних намірів по організації та утриманню місця проведення азартної карточної гри, ОСОБА_2 при невстановлених обставинах придбав стіл та фішки для карточної гри «покер», а також невстановлену кількість колод гральних карт.

Після чого ОСОБА_2 встановив в квартирі АДРЕСА_2 спеціально призначений стіл для карточної гри «покер», а також фішки для її проведення, ноутбук - для фіксації ставок та виграшів гравцями грошових сум, одержаних під час гри, за допомогою мобільних телефонів викликав гравців за вказаною адресою.

З цього часу, систематично, постійно, в середу, суботу, неділю кожного тижня у вечірній час доби, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, сповіщав гравців про час та умови проведення гри і після прибуття їх в квартиру АДРЕСА_2 виконуючи роль організатора гри, розсаджував гравців за гральним столом під окремими номерами, видавав їм фішки різного номіналу за надписами від «1 максим» до «1000 максим», отримуючи від них гроші в різних сумах, тобто ставки, про що робив відповідні записи в блокнот та ноутбук, та після проведення кожної азартної карточної гри «покер» забирав відповідний відсоток в залежності від загальної суми грошей використаних гравцями під час гри.

Таким чином ОСОБА_2, порушуючи Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334 - VI від 15 травня 2009 року в період часу з початку березня 2013 року по 08 травня 2013 року здійснював заняття гральним бізнесом, щодо якого існує спеціальна заборона, а саме: займався гральним бізнесом - організацією та проведенням азартної карточної гри «покер», умовою участі в яких є внесення гравцем ставок, що дає можливість одержати виграш на місці і результат яких повністю або частково залежить від випадковості.

08 травня 2013 року старшим слідчим СВ Новомосковського MB ГУМВС та співробітниками ДСБЕЗ Новомосковського MB ГУ MBС України в Дніпропетровській області під час проведення обшуку за адресою: квартира АДРЕСА_2, де відбувалась діяльність по організації та проведенні азартних ігор, у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено: фішки в кількості 444 одиниці, на яких маються надписи значенням від «1 максим» до «1000 максим», дві шайби з надписами одна - «DEALER», друга - «MISSED BLIND», спеціально пристосований стіл для проведення карточної гри «покер», 9 повних та 2 не повні колоди гральних карт, паперовий згорток на якому мається, напис «расход» з грошовими коштами в сумі 700 гривень купюрами різного номіналу від «10» до «200» гривень, ноутбук «TOSHIBA», два мобільні телефони, що використовувалося для проведення грального бізнесу, а саме азартної карточної гри «покер».

Зазначене формулювання обвинувачення пред'явлене ОСОБА_2 як - зайняття гральним бізнесом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203-2 КК України, - визнано судом недоведеним, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив суду, що жодних азартних ігор він не організовував. Гроші, які знаходились в конверті та які були вилучені працівниками поліції - це були гроші для оплати орендованого ним приміщення. 08 травня 2013 року свідок ОСОБА_4 відпочивав у нього в орендованому приміщенні. Вони святкували День Перемоги, грали в шахи. Зазначив, що стіл, який стояв у квартирі призначений для гри у «спортивний покер». Гри на гроші не було, проводились лише змагання між людьми по грі у «спортивний покер».

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 08 травня 2013 року ОСОБА_2 запросив його в гості за адресою: АДРЕСА_2, де у ОСОБА_2 був офіс, з метою святкування Дня Перемоги. Раніше він також приходив туди в гості до обвинуваченого після свого робочого часу з метою спілкування з ОСОБА_2 та щоб пограти у шахи. Зазначив, що з ОСОБА_2 вони грали в карточну гру «дурень». З іншими особами, які також були присутні в квартирі за вищевказаною адресою він грав у «покер». В його присутності гра на гроші не відбувалась, грали на фішки. Кому належали карти, фішки, ігровий стіл - йому невідомо. Зазначив, що 08.05.2013 року в приміщенні квартири окрім нього були ще 6 осіб. Ввечері до приміщення зайшли працівники міліції із понятими та стали проводити обшук в приміщенні, після чого провели огляд особистих речей присутніх в офісі осіб та відібрали у них письмові пояснення;

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він, погоджуючись на пропозиції ОСОБА_2 прийняти участь в грі «покер», що надходили від останнього під час особистих зустрічей та за телефоном, а інколи і з власної ініціативи, з періодичністю приблизно раз у тиждень у вечірній час доби відвідував приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Під час відвідувань в приміщенні були присутні ОСОБА_2 та інші, раніше не знайомі йому особи, що брали участь в грі. В даному приміщенні знаходився стіл, який за зовнішнім виглядом був призначений для гри в карти та за яким особи, що були присутні в приміщенні здійснювали гру в «покер». ОСОБА_2 інколи приймав участь у грі разом зі всіма. Особа, яка впливала на гру - жінка, що виконувала роль круп`є та майже постійно була присутня під час гри роздаючи гральні карти гравцям. ОСОБА_2 грошові кошти ніхто не передавав. 08 травня 2013 року від ОСОБА_2 він дізнався про проведення гри в «покер» та на запрошення останнього ввечері прийшов до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Зайшовши до приміщення побачив, що окрім ОСОБА_2 в квартирі були присутні ще 6-8 осіб. Він сів за стіл для гри в карти та почав грати в «покер». Під час гри почув, що у вхідні двері почали стукати працівники поліції з вимогою відчинити квартиру. Працівники поліції зламали вхідні двері та проникли до приміщення квартири;

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона маючи досвід роботи на посаді круп`є, будучи знайомою та підтримуючи дружні стосунки з ОСОБА_2, погодилась на пропозицію останнього допомагати у роздачі карт під час проведення гри «покер». При цьому ОСОБА_2 повідомив їй, що він разом із друзями винаймає приміщення, в якому вони мають бажання грати в «покер» один чи два дні у тиждень. Повідомив, що чітко визначеного розміру грошової винагороди за допомогу в роздачі карт не буде, водночас він та його друзі будуть давати їй грошові кошти за допомогу. В приміщенні офісу вона побачила стіл для гри в «покер» із спеціальним сукном та фішки для гри. Вона надавала допомогу в роздачі карт. Коли вона приходила, на столі для гри в «покер» стояла рівна кількість фішок. Крім неї та ОСОБА_2 до офісу приходили раніше їй не знайомі особи, які могли грати як в «покер», так і в інші ігри, зокрема - шахи, шашки, нарди, розважальні карточні ігри. Чи придбавали особи, які брали участь у грі фішки за грошові кошти не знає, особисто не бачила. ОСОБА_2 запросив її до приміщення офісу на 08 травня 2013 року, щоб роздавати карти та відмітити День Перемоги. Увечері 08 травня 2013 року вона прийшла до приміщення офісу, де допомагала з приготуваннями до свята. Приблизно о 23:00 год., коли вона грала в карточну гру «дурень», до приміщення офісу шляхом зламу вхідних дверей потрапили співробітники правоохоронних органів, які здійснили обшук приміщення, провели огляд особистих речей осіб, присутніх в приміщенні, допитали всіх.

Зазначені показання суд сприймає як докази, що підтверджують позицію обвинуваченого, щодо непричетності його до пред'явленого обвинувачення, оскільки всі свідки не заперечували факту проведення різних ігор в приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке орендував ОСОБА_2, а саме: шахи, нарди, карточна гра «дурень», «спортивний покер», однак жоден з них не підтверджує факту того, що дані ігри проводились на гроші.

Інші, досліджені в судовому засіданні докази, які були надані прокурором на підтвердження пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2, суд визнає недопустимими виходячи з наступного.

Протокол № 366 т від 01.04.2013 року про результати аудіо, відео контролю за місцем (т. 1 а.п. 244-250), протокол № 324 т від 23.03.2013 року про результати аудіо, відео контролю за місцем (т. 2 а.п. 1-14), протокол № 538 т від 24.04.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 15-19), протокол № 539 т від 24.04.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 20-21), протокол № 590 т від 15.05.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 22-30), протокол № 591 т від 15.05.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 31-32), протокол № 592 т від 14.05.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 33-35), протокол № 593 т від 14.05.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 36-38), протокол № 594 т від 14.05.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 39-43), протокол № 595 т від 14.05.2013 року про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т. 2 а.п. 44-48).

Дані протоколи суд визнає недопустимими у зв'язку із порушенням вимог ст. 253 КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерства фінансів та Міністерства юстиції України №114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 р., в якій зазначено, що особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.

Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

Проте, матеріали кримінального провадження не містять підтвердження письмового повідомлення ані ОСОБА_2, ані його захисника про обмеження конституційного права ОСОБА_2 Крім того, в даних протоколах НСРД взагалі не зазначено, в рамках якого кримінального провадження вони проводились, відносно якої особи було надано дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які саме дії можливо було проводити відповідно до ухвали суду, строк дії ухвали, так само, як і не зазначено на яку особу було покладено обов'язок виконання даної ухвали.

Протокол обшуку від 08.05.2013 року (т. 2 а.п. 51-53) суд визнає неналежним доказом, оскільки під час перегляду в судовому засіданні відеозапису проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_2 з самого початку проведення даної слідчої дії наполягав на запрошенні адвоката, однак його прохання були проігноровані та захисник був запрошений лише в кінці проведення даної слідчої дії, а саме - вже під час складання протоколу, що є порушення права на захист обвинуваченого, а також положень п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України та вимог пункту «С» статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наданий стороною обвинувачення в якості доказу протокол огляду місця події від 20.06.2013 року (т. 2 а.п. 62-63) також не приймається судом як доказ на підтвердження обвинувачення вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, оскільки відповідно до вимог ст. 237 КПК України огляд може бути проведено виключно слідчим або прокурором, однак відповідно до даного протоколу огляду, огляд ноутбуку «TOSHIBA SATELLITE L 40-139 MODEL № PSL40E- 02R02GRU serial 87096569 R № IB709656RSSL 4002R02GRUB» було проведено оперуповноваженим СДСПЕЗ Новомосковського МВ лейтенантом міліції ОСОБА_8, підтвердження надання доручення слідчим проведення огляду даній особі відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України, суду не надано, тобто огляд було проведено особою, яка не мала права проводити дану слідчу дію, а тому визнається судом недопустимим.

Надані стороною обвинувачення в якості доказу: постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до провадження від 05.06.2013 року - грошових коштів в сумі 700 гривень, вилучених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.п. 57), постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до провадження від 10.05.2013 року (т. 2 а.п. 59) - три DVD-диски з записом проведення обшуку 08 травня 2013 року, постанова про визнання речовими доказами та долучення їх до провадження від 10.05.2013 року (т. 2 а.п. 60-61) - пластмасові фішки в кількості 444 одиниці, на яких маються написи зі значенням від «1 максим» до «1000 максим», дві пластмасові шайби з надписами: одна - «DEALER», друга - «MISSED BLIND», дерев'яний спеціально пристосований стіл для проведення карточної гри «покер», дев`ять повних та дві не повних колоди гральних карт, ноутбук «TOSHIBA» з написами: «TOSHIBA SATELLITE L 40-139 MODEL № PSL40E- 02R02GRU serial 87096569 R № IB709656RSSL 4002R02GRUB», мобільний телефон "Nokia 6233" imei № НОМЕР_2 з сім картою «Київ Стар» № НОМЕР_3, мобільний телефон "Nokia 5228" imei № НОМЕР_4 з сім картою «Київ Стар», на якій мається № НОМЕР_5, два блокноти з аркушами паперу з рукописним текстом, в яких вказані слова, імена, цифри, різні розрахунки в 7 опечатаних поліетиленових пакетах, не приймаються судом як доказ на підтвердження обвинувачення вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України з огляду на наступне.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_2 було звернуто увагу суду на те, що дані речові докази не були відкриті під час досудового розслідування ані обвинуваченому, ані його захиснику, прокурор підтвердження відкриття даних матеріалів не надав, а тому дані матеріали відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України не можуть бути прийняті судом як доказ.

Крім того, судом не приймається як доказ на підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), оскільки в ньому неможливо читко розібрати від якої саме дати цей протокол, а також відповідно до даного протоколу ОСОБА_9, явка якої, між іншим, не була забезпечена стороною обвинувачення в судове засідання та остання не була допитана безпосередньо судом, просить притягнути до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які надають послуги грального бізнесу в м. Новомосковськ по вул. Сучкова, однак, у всіх інших документах по даному кримінальному провадженню місце вчинення злочину, на думку сторони обвинувачення, є приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, тобто даний протокол не має жодного відношення до кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2

Також суд не приймає як доказ показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8, оскільки вони є особами, які проводили досудове розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 та прямо зацікавлені у ході та результаті розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не були безпосередніми свідками вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, та, до того ж, вони по суті є стороною обвинувачення по даному кримінальному провадженню, а тому їх показання не можуть бути прийняті судом як доказ вини ОСОБА_2.

Показання свідка ОСОБА_3 про те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. В зв`язку з тим, що вона фактично проживає за іншою адресою разом із матір`ю, в грудні 2012 року уклала договір з ОСОБА_2 про передачу в оренду належної їй квартири. З якою метою ОСОБА_2 брав в оренду квартиру не знає. Після укладення договору оренди, один екземпляр ключів від квартири передала ОСОБА_2 Після підписання договору оренди квартиру не відвідувала. За умовами договору було передбачено, що ОСОБА_2 робить в квартирі косметичний ремонт за рахунок орендної плати та оплачує комунальні платежі, суд відкидає, оскільки вони не містять в собі як обставин на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, так і обставин на підтвердження невинуватості останнього у вчиненні даного злочину.

Надані стороною обвинувачення в якості доказів документи: Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта від 13.03.2013 року, Рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту від 13.03.2013 року, Інформаційна довідка з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.03.2013 року, Інформаційна довідка з Державного реєстру іпотек від 13.03.2013 року, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2013 року, Інформаційна довідка з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.03.2013 року, Інформаційна довідка з Державного реєстру іпотек від 12.03.2013 року, Інформаційна довідка з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12.03.2013 року, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2013 року, Інформаційна довідка з Державного реєстру іпотек від 26.04.2013 року, Інформаційна довідка з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 26.04.2013 року, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 26.04.2013 року, Інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.04.2013 року (т. 1 а.п. 230-243), суд також відкидає, оскільки вони не містять в собі жодних обставин як на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, так і обставин на підтвердження невинуватості останнього у вчиненні даного злочину.

Крім того, суду не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 отримував будь-який прибуток від здійснення діяльності, направленої на організацію азартних ігор та докази того, що між будь-якими особами відбувалася гра на гроші.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (Рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Оскільки стороною обвинувачення не була доведена винуватість ОСОБА_2 поза розумними сумнівами, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості останнього слід тлумачити на його користь.

Суд розглядає справу в межах пред'явленого обвинувачення.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Жодного належного та допустимого доказу яким би підтверджувалась вина ОСОБА_2 в інкримінованому органами досудового слідства йому злочині прокурором не надано, а пред'явлене йому обвинувачення ґрунтується на доказах отриманих незаконним шляхом, з істотними порушеннями вимог КПК України та на власних припущеннях органів досудового слідства.

Тому, відповідно до вимог норм ст. ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 203-2 КК України та виправдати його, у зв'язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Речові докази:

-грошові кошти у сумі 700 гривень, вилучені у ОСОБА_2 та передані на зберігання до бухгалтерії Новомосковського МВ ГУМВС України - повернути за належністю ОСОБА_2;

-ноутбук «TOSHIBA» з надписами: «TOSHIBA SATELLITE L 40-139 MODEL № PSL40E- 02R02GRU serial 87096569 R № IB709656RSSL 4002R02GRUB, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання Новомосковського МВ ГУМВС України - повернути за належністю ОСОБА_2;

-пластмасові фішки в кількості 444 одиниць, на яких маються надписи зі значенням від «1 максим» до «1000 максим», дві пластмасових шайби з написами: одна - «DEALER», друга - «MISSED BLIND», дерев'яний спеціально пристосований стіл для проведення карточної гри «покер», дев`ять повних та дві не повних колоди гральних карт, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання Новомосковського МВ ГУМВС України - повернути за належністю ОСОБА_2;

-два блокноти з аркушами паперу з рукописним текстом, в яких вказані слова, імена, цифри, розрахунки, що знаходяться на зберіганні знаходяться на зберіганні у камері зберігання Новомосковського МВ ГУМВС України - повернути за належністю ОСОБА_2;

-мобільний телефон "Nokia 6233" imei № НОМЕР_2 з сім картою «Київ Стар» № НОМЕР_3, мобільного телефону "Nokia 5228" imei № НОМЕР_4 з сім картою «Київ Стар», на який мається № НОМЕР_5, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання Новомосковського МВ ГУМВС України - повернути за належністю ОСОБА_2;

-три DVD-диски з записом проведення обшуку 08 травня 2013 року - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Олійник