Рішення № 71738705, 17.01.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/15816/17

Провадження №2/200/3958/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 р. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого - судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі - Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В:

14.09.2017 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтуванні позовних вимог, послався на те, що вона працювала в КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради на посаді охоронника відділу охорони.

27.07.2017 року позивач підписала контракт та вступила на військову службу до лав Збройних Сил України.

17.08.2017 року ТВО військового комісара Новокодацького районного військомату м. Дніпра повідомив КП «Муніципальна варта» ДМР про те, що ОСОБА_1 залучена до служби в Збройні Сили України на військову службу за контрактом та що на неї розповсюджуються гарантії для військовослужбовців, передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України.

28.08.2017 року наказом КП «Муніципальна варта» ДМР №89(розпорядження) ОСОБА_1 було звільнено з посади за п.3 ст.36 з 28.08.2017 року, тобто у зв'язку з вступом на військову службу).

Позивач вважає, що її звільнено незаконно, вона не отримує заробітку, тому просить поновити її на роботі та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.08.2017 року до дня поновлення на роботі.

27.03.2017 року представник відповідача надав до канцелярії суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач не відноситься до категорії працівників, які зазначені в ч.3 ст.119 КЗпП України, оскільки позивач не є особою, яка призвана на строкову військову службу, вона не має офіцерського звання та не є особою, яка поступила на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Також на позивача не розповсюджується дія Постанови КМУ від 04.03.2015 року «Про затвердження Порядку виплати компенсації за 2014-2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особа-підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за контрактом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та(або) введення воєнного стану, а також працівникам, як були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом». Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, посилались на викладене в письмових запереченням. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як становлено в судовому засіданні, з 13.06.2016 року ОСОБА_1 знаходилась в трудових відносинах з відповідачем та з 01.11.2016 року займала посаду охоронника відділу охорони, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

27.07.2017 року позивач підписала контракт та вступила на військову службу до лав Збройних Сил України.

17.08.2017 року ТВО військового комісара Новокодацького районного військомату м. Дніпра повідомив КП «Муніципальна варта» ДМР про те, що ОСОБА_1 залучена до служби в Збройні Сили України на військову службу за контрактом та що на неї розповсюджуються гарантії для військовослужбовців, передбачені ч.3 ст.119 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

28.08.2017 року наказом КП «Муніципальна варта» ДМР №89(розпорядження) ОСОБА_1 було звільнено з посади за п.3 ст.36 з 28.08.2017 року, тобто у зв'язку з вступом на військову службу.

Позивач вступила до лав Збройних Сил України за контрактом, який було укладено нею в добровільному порядку, як трудовий договір на новому місці роботи, в період, коли призов до лав Збройних Сил України не було оголошено та не було відповідного Указу Президента України щодо мобілізації. Також позивач не була військовослужбовцем на момент укладання контракту.

В ч.3 ст.119 КЗпП України перелічені категорії працівників, які мають право на гарантії на час проходження військової служби. При цьому, місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються за цими працівниками, які призвані до лав Збройних Сил України, на час призову.

Позивач помилково дійшла висновку щодо наявності у неї гарантій, передбачених ч.3 ст.119 КЗпП України, оскільки вона не була призвана до лав Збройних Сил України та не була військовозобов'язана на час укладання контракту.

Оскільки позивач не була призвана на військову службу, а уклала контракт добровільно за власним бажанням, що не було її обов'язком, тому відповідач правомірно звільнив її з роботи, і у суду немає підстав для поновлення її на роботі, а, як наслідок, вона не має права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Єлісєєва Т.Ю.