Постанова № 71738524, 15.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа № 922/2652/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н. В., суддя Білецька А.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.,

за участю представників сторін:

прокурор - Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2017

позивача - Варламов Д.В., довіреність № 32-20-0.14-8/62-18 від 11.01.2018

відповідача - Круговий Д.С. - дов. № 1 від 03.10.2016,

3-ї особи - Слиш В.М. - посв. № С-273 від 12.03.2015,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3456 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2017 у справі № 922/2652/17

за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури, м. Чугуїв, Харківська область, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО", с. Катеринівка, Великобурлуцький район, Харківська область,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області, смт. Великий Бурлук, Харківська область,

про визнання відсутності права користування земельною ділянкою та звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2017 у справі №922/2652/17 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю. Визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" права користування земельною ділянкою площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, вартістю 4.064.471,88 грн. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО", головою та засновником якого являється ОСОБА_4, звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4064471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 62 567,08 грн.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2017 у справі №922/2652/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на судові рішення у справах № 638/16463/16-а та № 820/7180/16, які набрали законної сили та якими були встановлені обставини щодо ТОВ "ЮРБОР-АГРО" та правового статусу використання спірної земельної ділянки. Відповідач зазначає, що вказаними судовими рішеннями було встановлено, що ТОВ "ЮРБОР-АГРО" користується земельними ділянками на підставі договору землі від 23.09.2011, який є чинним та продовжує виконуватись його сторонами. Також, відповідач вказує на те, що ані Земельним кодексом України, ані законом України «Про оренду землі» порядок державної реєстрації договорів не встановлювався, а це питання мало бути врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який не передбачав будь-яку реєстрацію саме договорів, а лише прав щодо майна. Відповідач заперечує факт самовільного зайняття земельних ділянок, посилаючись на те, що отримало ці земельні ділянки за актом прийому-передачі, який був підписаний з Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області. Відповідач також заперечує наявність підстав для виникнення права на пред'явлення прокурором позову, вважає, що прокурором не було доведено факт порушення прав або інтересів держави, оскільки ТОВ "ЮРБОР-АГРО" сплачує орендні платежі відповідно до договору в повному обсязі, а держава протягом 6 років ці платежі приймала.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор в обґрунтування правомірності заявлених вимог посилається на те, що тимчасовий договір від 23.09.2011 був підписаний з порушенням порядку надання та передачі в оренду земельних ділянок державної власності, а саме без відповідного рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації та земельні ділянки, її розгляду та затвердження, а також надання в користування цих земель згідно ст.ст.122-124 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, а також з порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України щодо обов'язкової реєстрації прав на земельну ділянку. Прокурор вважає, що зазначене право та охоронювані законом інтереси підлягають захисту судом у спосіб, визначений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та п. б ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, - визнання відсутності права та відновлення становища, яке існувало до порушення та повернення земельних ділянок шляхом їх звільнення.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач посилається на відсутність рішення Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, на підставі якого ТОВ «Комсомольське» (правонаступником якого є ТОВ "ЮРБОР-АГРО") набуло прав на спірну земельну ділянку, а також на той факт, що спірний договір не був зареєстрований у встановленому порядку на момент його укладення.

Відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що прокурором не доведено факт порушення прав або інтересів держави, оскільки ТОВ "ЮРБОР-АГРО" ніколи жодних перешкод державі у користуванні земельними ділянками не створювало.

Відповідач також зазначає про те, що прокурором не доведено, що відповідач будь-яким чином перешкоджав позивачу користуватися спірною земельною ділянкою; вважає, що наявність договору жодним чином не перешкоджала позивачу розпорядитись вказаним майном; жодного звернення до відповідача з претензіями щодо користування земельною ділянкою не було; відповідач рішень щодо розпорядження цим майном не приймав. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні позовної давності до спірних правовідносин.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури (далі, прокурор), звертаючись до господарського суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, зазначив про те, що 23.09.2011 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Комсомольське" (правонаступник ТОВ "ЮРБОР-АГРО") укладено тимчасовий договір користування земельною ділянкою строком на 1 рік, за яким в оренду передано земельні ділянки державної власності (землі запасу) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 162 га, що знаходяться на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів та земельні ділянки державної власності (землі запасу) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 43,8 га, що знаходяться на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів.

В подальшому зазначений договір оренди у встановленому законом порядку державної реєстрації не пройшов та після закінчення строку його дії переукладений не був.

Прокурор вказує на те, що вказаний договір був укладений з порушенням порядку надання та передачі в оренду земельних ділянок державної власності, а саме без відповідного рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на вищевказані земельні ділянки, її розгляду та затвердження, а також надання в користування цих земельних ділянок згідно із положеннями Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, а також з порушенням земельного законодавства України щодо обов'язкової державної реєстрації прав на земельну ділянку. У зв'язку із чим прокурор вважає, що зазначений тимчасовий договір користування земельною ділянкою від 23.09.2011, який не пройшов державну реєстрацію, є нікчемним в силу закону та не вимагає визнання його недійсним у судовому порядку.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення інтересів держави та підлягають захисту у судовому порядку.

Вищевказане стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом, обравши спосіб захисту - визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення та повернення земельних ділянок шляхом їх звільнення. Здійснюючи правове обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 116, 122, 123, 124, 125, 126, 134, 152 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 16, 204, 640, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на момент укладення договору право оренди земельної ділянки мало посвідчуватись договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, ані Земельним кодексом України, ані Законом України "Про оренду землі" порядок державної реєстрації договорів не встановлювався, а факт правомірного використання вказаної земельної ділянки встановлений судовими рішеннями в адміністративних справах, тому не повинен доказуватись в цьому спорі. Крім цього, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності, подавши до суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт відсутності жодних доказів прийняття Великобурлуцькою районною державною адміністрацією рішення про надання в оренду відповідачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Великобурлуцької селищної ради - 162 га, Катеринівської сільської ради - 43,8 га за межами населеного пункту.

Окрім цього, суд вважав, що договір оренди землі терміном на 1 рік від 23 вересня 2011 року, підписаний між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комсомольське" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО") є неукладеним, в зв'язку з недотриманням вимоги стосовно реєстрації правочину, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Враховуючи факт неукладення договору оренди землі терміном на 1 рік від 23 вересня 2011 року, а також те, що згідно листа від 13.06.2017 №10-20-0.23.15-379/106-17 Відділу у Великобурлуцькому району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (т. I, арк. с. 135) згідно книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельні ділянки НОМЕР_2 площею 42,39 га та НОМЕР_1 площею 126,21 га, права власності, оренди, користування не зареєстровано, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" на час розгляду даного господарського спору користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та відсутність у відповідача набутих в порядку передбаченому чинним законодавством прав оренди на земельні ділянки, які фактично перебувають у його користуванні.

Відтак, з урахуванням положень ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "ЮРБОР-АГРО" зобов'язане звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4064471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

При цьому, виходячи з приписів ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 ЗК України, місцевий господарський суд вважав, що обраний прокурором такий спосіб захисту цивільних прав як відсутність у відповідача права користування на земельну ділянку площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, є ефективним способом захисту прав та інтересів, так як забезпечує їх реальний захист.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна давність до вимог прокурора не застосовується з посиланням на те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України (редакція ГПК, яка була чинна на момент прийняття рішення у справі) не досліджені обставини справи та докази в їх сукупності, не надано об'єктивної оцінки наявності порушеного права позивача, невірно застосовані норми ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 152 ЗК України. Разом з цим, суд першої інстанції прийняв як достовірний доказ позицію прокурора та наведені ним доводи на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, що в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права за відсутності належної правової кваліфікації спірних правовідносин, та помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Пунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу №12/15 від 06 вересня 2011 року спільного засідання комісії з питань врегулювання земельних відносин та районної робочої групи з питань раціонального та ефективного використання земель та запобігання порушенням земельного законодавства, в пункті I вирішено рекомендувати голові райдержадміністрації переукласти з ТОВ "Комсомольське" договір оренди терміном до 1 року на використання земельних ділянок загальною площею 43,8 га, які розташовані на території Катеринівської сільської ради за межами населених пунктів та земельні ділянки загальною площею 162 га, які розташовані на території Великобурлуцької селищної ради із земель запасу (т. I, арк. с. 34).

Між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комсомольське" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО", орендар) було підписано договір оренди землі терміном на 1 рік від 23 вересня 2011 року (надалі - договір оренди), відповідно до предмету якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу, які знаходяться на території Великобурлуцької селищної ради та Кетеринівської сільської ради Великобурлуцього району Харківської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (підстава - рішення комісії Великобурлуцьїкої районної державної адміністрації з питань врегулювання земельних відносин від 06.09.2011).

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею Великобурлуцька с/р - 162 га та Катеринівська с/р - 43,8 га.

Пунктом 3.1. договору оренди визначено, що договір укладено до моменту виготовлення проекту відведення земельних ділянок, укладення договору оренди земельних ділянок та його державної реєстрації, але не може бути більшим за один рік з моменту підписання договору використання земельних ділянок.

Факт передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Великобурлуцької селищної ради - 162 га, Катеринівської сільської ради - 43,8 га за межами населеного пункту підтверджується актом прийому-передачі об'єкту оренди від 23 вересня 2011 року (т. I, арк. с. 31).

В подальшому зазначений договір оренди у встановленому законом порядку державної реєстрації не пройшов та після закінчення строку його дії переукладений не був.

В позовній заяві прокурор зазначає, що вказаний договір оренди був підписаний з порушенням порядку надання та передачі в оренду земельних ділянок державної власності, а саме без відповідного рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації на вищевказані земельні ділянки, її розгляду та затвердженням, а також надання в користування цих земель та з порушенням щодо обов'язкової державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Відповідач під час розгляду справи в суді посилається на судові рішення у справах № 638/16463/16-а та № 820/7180/16, які набрали законної сили та якими були встановлені обставини щодо ТОВ "ЮРБОР-АГРО" та правового статусу використання спірної земельної ділянки. Відповідач зазначає, що вказаними судовими рішеннями було встановлено, що ТОВ "ЮРБОР-АГРО" користується земельними ділянками на підставі договору землі від 23.09.2011, який є чинним та продовжує виконуватись його сторонами.

В запереченнях проти позову Великобурлуцька районна державна адміністрація зазначає, що відповідач користується земельними ділянками на підставі відповідного рішення компетентного органу виконавчої влади про надання у користування (оренду) цих земельних ділянок з урахуванням приписів Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади підтверджується підписом Голови РДА на договорі оренди землі, що являється підтвердженням факту волевиявлення Великобурлуцької РДА. Спірні земельні ділянки на даний час не можуть використовуватись в іншій спосіб, оскільки вони (земельні ділянки) не внесені до державного земельного кадастру, а тому тривале користування ними відповідає інтересам держави.

Предметом даного господарського спору є вимога прокурора про визнання відсутності у ТОВ "ЮРБОР-АГРО" права користування земельною ділянкою площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту, вартістю 4 064 471,88 грн. Зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО", головою та засновником якого являється ОСОБА_4, звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4 064 471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

У відповідності до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність державного органу, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність для повторного звернення до суду.

Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність перш за все порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням..

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема,

- визнання прав;

- відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

- застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Прокурором подано позовну заяву про відсутність у відповідача права користування на земельну ділянку площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населеного пункту. Підставою позову позивач зазначає, що договір тимчасового користування земельною ділянкою від 23.09.2011 був укладений з порушенням порядку надання та передачі в оренду земельних ділянок державної власності, а також з порушенням земельного законодавства України щодо обов'язкової державної реєстрації прав на земельну ділянку. У зв'язку із чим прокурор вважає, що зазначений тимчасовий договір є нікчемним в силу закону та не вимагає визнання його недійсним у судовому порядку.

Прокурор обґрунтовує позов фактом безпідставного зайняття земельної ділянки відповідачем, проте дані обставини не підтверджені належними доказами у справі.

Згідно листа від 13.06.2017 №10-20-0.23.15-379/106-17 Відділу у Великобурлуцькому району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (т. I, арк. с. 135) інформація щодо звернення від представників ТОВ «Комсомольське» (ТОВ "ЮРБОР-АГРО") стосовно виділення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великобурлуцької селищної ради та Катеринівської сільської ради у відділі відсутня.

Згідно книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на земельні ділянки НОМЕР_2 площею 42,39 га та НОМЕР_1 площею 126,21 га, права власності, оренди, користування не зареєстровано.

Вищенаведене свідчить про те, що спірна земельна ділянка перебуває в державній власності та будь-яких прав оренди та користування на спірну земельну ділянку за відповідачем зареєстровано не було.

Разом з цим, прокурором не доведено, що відповідач будь-яким чином перешкоджав позивачу користуватись спірною земельною ділянкою. Докази звернення до відповідача з відповідною претензією щодо користування земельною ділянкою, або з вимогою щодо усунення перешкод в користуванні майном, або судові звернення з цього приводу в матеріалах справи відсутні і таких доказів прокурором та позивачем до суду не надано.

Як зазначає відповідач та не спростовано прокурором та позивачем у справі, земельна ділянка відповідачем не огороджувалась, доступ до неї ніколи не обмежувався. Відповідач жодних заборон не накладав, рішень щодо розпорядження майном не приймав.

В матеріалах справи відсутні будь-які рішення компетентних органів, вирок суду за фактом самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки державної власності.

Прокурором жодним чином не доведено факту позбавлення позивача прав вільно володіти та розпоряджатись земельною ділянкою.

Наявність підписаного в 2011 році договору тимчасового користування земельною ділянкою від 23.09.2011 зі строком дії 1 рік, який не пройшов державну реєстрацію та не був пролонгований, переукладений, жодним чином не перешкоджала та не перешкоджає позивачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області розпорядитись вказаним майном у відповідності з покладеними на нього повноваженнями розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, привести земельну ділянку у відповідність до земельного законодавства та передати її у встановленому законом порядку у користування громадянам чи юридичним особам.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання прав.

При цьому, визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності спору про право. У протилежному разі має йтись про окреме провадження - встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З вказаних законодавчих приписів вбачається, що позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

В даному випадку не існує невизначеності у суб'єктному праві, оскільки держава є власником спірної земельної ділянки, яка ніколи не вилучалась з державної власності, право користування у відповідача не виникло за відсутності його належного оформлення та позивач не має жодних перешкод в тому, щоб розпоряджатись цим майном, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ТОВ "ЮРБОР-АГРО" звільнити земельні ділянки запасу державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 126,21 га (кадастровий номер НОМЕР_1), які розташовані за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області загальною вартістю 4064471,88 грн., та повернути їх у державну власність в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, колегія суддів зазначає, що дана вимога є похідною від позовної вимоги про визнання відсутності у ТОВ "ЮРБОР-АГРО" права користування даною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають з підстав зазначених вище.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшовши висновку про відсутність доказів на підтвердження дій відповідача, що перешкоджають позивачу належним чином розпоряджатися земельною ділянкою, а також відсутність факту порушеного права позивача, вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог не має.

Щодо посилання відповідача на застосуванні позовної давності до спірних правовідносин, колегія суддів відхиляє, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, що в даному випадку матеріалами справи не підтверджено, а прокурором не доведено.

За таких обставин, рішення господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО", с. Катеринівка, Великобурлуцький район, Харківська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2017 у справі № 922/2652/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБОР-АГРО" (62641, Харківська обл., Великобурлуцький район, с. Катеринівка, вул. Молодіжна, буд. 115, код ЄДРПОУ 30892315) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 68 823,79 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 22.01.2018

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Пелипенко Н.М.