Постанова № 71738462, 18.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа № 917/966/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3461 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 у справі №917/966/17 (ухвалене суддею Гетею Н.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текст рішення складено 05.09.2017)

за позовом Приватного підприємства "Агроспецпроект і Ко", м. Дніпро,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланнівська МТС", с. Куми Карлівського району Полтавської області,

про стягнення 44718,28 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ПП "Агроспецпроект і Ко" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Ланнівський МТС" 44718,28 грн за поставлену продукцію за видатковою накладною № АС-0000085 від 25.05.2015.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 відмовлено в задоволенні позову. Суд першої інстанції встановив, що товар за видатковою накладною № АС-0000085 від 25.05.2015 було передано відповідачеві на зберігання, а тому до правовідносин сторін не може бути застосовано положення Цивільного кодексу України, які регулюють купівлю-продаж (поставку) товару.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; стягнути з відповідача судові витрати.

Апелянт зазначає, що між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким позивачем було поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 35025,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АС-0000085 від 25.05.2015, що підписана представниками сторін і скріплена печатками; відповідач не вимагав оплати за зберігання товару, а використав його у своїй діяльності, не повідомивши про це позивача; відповідачем не надано відповіді на претензію позивача від 16.12.2016. На думку апелянта, до спірних правовідносин між сторонами мають бути застосовані саме ті положення цивільного законодавства, що регулюють відносини купівлі-продажу (поставки) товару, оскільки факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем за накладною № АС-0000085 від 25.05.2015 визнаний самим відповідачем та підтверджений матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 07.12.2017.

06.12.2017 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту купівлі-продажу або поставки товару; стверджує, що товар було передано на зберігання ТОВ "Ланнівська МТС", відсутні докази звернення ПП "Агроспецпроект і Ко" з вимогою про повернення товару, переданого на зберігання; ПП "Агроспецпроект і Ко" фактично повторює вимоги позовної заяви; позивачем не доведено факт наявності заборгованості відповідача. Відповідач зазначає, що договір поставки №20150526 від 26.05.2015, на який він посилався в суді першої інстанції, не слід брати до уваги, оскільки це зовсім інший вид зобов'язань, і з приводу нього відсутні будь-які факти, що могли б вплинути на розгляд даного спору. Відповідач просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 розгляд справи відкладено на 21.12.2017, запропоновано учасникам процесу не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, надати суду мотивовані пояснення з урахуванням питань, що були предметом розгляду в судовому засіданні 07.12.2017, а саме: позивачу - мотивовані письмові пояснення з приводу фактичних та правових підстав зазначення у видатковій накладній № АС-0000085 від 25.05.2015 про передання товару на відповідальне зберігання, враховуючи, що позивач вважає даний товар фактично проданим відповідачеві; пояснення та докази щодо відображення даної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку ПП "Агроспецпроект і Ко", а саме: регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено операцію щодо товару за спірною видатковою накладною, та докази щодо обліку розрахунків між позивачем та відповідачем, зокрема, по відповідних балансових та позабалансових рахунках, інформацію щодо проводок бухгалтерського обліку, якими відображено операцію щодо вказаного товару, копію відповідної податкової накладної, реєстру податкових накладних, в якому відображено вказану господарську операцію, акт перевірки податковим органом правомірності відображення у податковому обліку ПП "Агроспецпроект і Ко" даної податкової накладної (за наявності такого акту); відповідачу - мотивовані письмові пояснення щодо підстав, з яких ТОВ "Ланнівська МТС" вважає, що товар за видатковою накладною № АС-0000085 від 25.05.2015 було фактично передано на відповідальне зберігання, докази його знаходження на зберіганні на момент звернення ПП "Агроспецпроект і Ко" із позовом у даній справі та на теперішній час, пояснення та докази щодо відображення даної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Ланнівська МТС", а саме: регістри бухгалтерського обліку, в яких відображено операцію щодо товару за спірною видатковою накладною, та докази щодо обліку розрахунків між позивачем та відповідачем, зокрема, по відповідних балансових та позабалансових рахунках, інформацію щодо проводок бухгалтерського обліку, якими відображено операцію щодо вказаного товару, копію відповідної податкової накладної, реєстру податкових накладних, в якому відображено (або не відображено) вказану господарську операцію.

Однак у судове засідання 21.12.2017 відповідних пояснень та доказів сторонами надано не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 оголошено в судовому засіданні перерву до 18.01.2018 в порядку ст.216 ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017. Визначено строк для подання учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу (з доказами надіслання копій відзиву іншим учасникам справи відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України), мотивованих пояснень щодо своєї правової позиції в даній справі, доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв і клопотань, пов’язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин раніше (за наявності таких заяв чи клопотань та обґрунтування поважності причин) - по 10.01.2018 включно.

21.12.2017 (після судового засідання) судом отримано заяву-пояснення позивача, підписану директором ПП "Агроспецпроект і Ко", в якій даний учасник справи зазначає, що наявний у матеріалах справи договір №20150526 від 26.05.2015, а також накладні від інших дат на поставку товару не стосуються предмету спору, оскільки за накладною №АС-0000085 від 25.05.2015 товар поставляв відповідачеві один співробітник позивача, а договір від 26.05.2015 укладав інший співробітник, який не знав про поставку від 25.05.2015. Також позивач вказує, що звертався до відповідача з претензіями, в яких просив повернути або оплатити товар, посилається на те, що суд першої інстанції не дав можливості провести почеркознавчу експертизу наданого позивачем оригіналу накладної від 25.05.2015.

До пояснень додано оригінал адресованої ТОВ "Ланнівська МТС" претензії від 16.12.2016 за підписом директора ПП "Агроспецпроект і Ко" (без доказів направлення вказаної претензії адресату), в якій позивач вимагає повернути з відповідального зберігання товар, переданий за накладною № АС-0000085 від 25.05.2015, або ж у разі використання вказаного товару – сплатити його вартість (відповідний доказ був відсутній у матеріалах справи на час її розгляду судом першої інстанції).

10.01.2018 відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що видаткова накладна №АС-0000085 від 25.05.2015 відсутня в даних бухгалтерського обліку ТОВ "Ланнівська МТС", натомість операції між сторонами відбувалися згідно з накладною №АС-0000085 від 01.06.2015 (копію вказаної накладної та інших бухгалтерських документів, в яких відображено відповідну господарську операцію від 01.06.2015, додано відповідачем до доповнення до відзиву), що не є предметом розгляду в даній справі.

12.01.2018 позивач надав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що оскільки першою подією за поставкою товару, що відбулася між сторонами 25.05.2015, відповідно до накладної №АС-0000085 було відвантаження товару, позивач виписав податкову накладну №51 на суму відвантаженого товару (35025 грн. з ПДВ), товар був проведений в бухгалтерському обліку по рахунку №28 «Товари». Позивач наполягає на тому, що зазначення в накладній №АС-0000085 від 25.05.2015 про передання товару на зберігання є помилкою, а насправді сторони мали на меті передання товару у власність, тому до спірних правовідносин, на думку позивача, мають бути застосовані положення цивільного законодавства, що регулюють відносини купівлі-продажу (поставки) товару. Позивачем до вказаних доповнень додано копію податкової накладної №51 від 25.05.2015, податкової декларації за травень 2015 року та картку рахунку 281 за травень 2015 року (замість зазначеної в переліку додатків виписки по бухгалтерському рахунку №28 «Товари» за 25.05.2017 – про що відділом документального забезпечення і контролю суду було складено акт №13-42/30 від 12.01.18).

У судовому засіданні 18.01.2018 представники позивача (які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції) та відповідача підтримали викладену ними письмово правову позицію. Додатково позивач повідомив, що податкова накладна не реєструвалася ним у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідна реєстрація призвела б до необхідності сплати податку на додану вартість.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники учасників справи погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи у судовому засіданні, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Позивачем було передано відповідачеві товар на загальну суму 35025,00 грн. за видатковою накладною №АС-0000085 від 25.05.2015, яка оформлена належним чином та засвідчена підписами представників обох сторін (оригінал даної накладної долучено до матеріалів справи, а.с.65). У вказаній накладній зазначено про передання товару на зберігання, дослівно: «видаткова накладна (взберігання) №АС-0000085 від 25 травня 2015 р.».

До позову ПП "Агроспецпроект і Ко" також додано копію претензії від 16.12.2016 (із доказами надіслання вказаної претензії відповідачу, а.с. 20, 21), в якій зазначено, що 25.05.2015 згідно видаткової накладної – зберігання №АС-0000085 ПП "Агроспецпроект і Ко" передало ТОВ "Ланнівська МТС" товар на загальну суму 35025,00 грн., однак до 16.12.2016 ТОВ "Ланнівська МТС" не повернуто борг у вищевказаній сумі. У вказаній претензії позивач просить відповідача у триденний строк сплатити заборгованість за отриманий товар у сумі 35025,00 грн.

До суду апеляційної інстанції позивачем також надано оригінал адресованої ТОВ "Ланнівська МТС" іншої претензії від 16.12.2016 за підписом директора ПП "Агроспецпроект і Ко" (без доказів направлення вказаної претензії адресату), в якій позивач вимагає повернути з відповідального зберігання товар, переданий за накладною № АС-0000085 від 25.05.2015, або ж у разі використання вказаного товару – сплатити його вартість.

Станом на момент подання позову відповідачем не було повернуто позивачеві товар, отриманий за накладною АС-0000085 від 25.05.2015, та не сплачено його вартість – відповідну обставину, на яку посилається позивач, не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження.

Відповідачем було надано до суду першої інстанції копію укладеного між сторонами договору поставки №20150526 від 26.05.2015 (а.с.33). Разом з тим, як вбачається з усних та письмових пояснень представників обох сторін, умови вказаного договору не застосовуються при вирішенні даного спору, предметом якого є стягнення грошових коштів виключно за товар, отриманий відповідачем за накладною від 25.05.2015, до укладення вищезазначеного договору. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також не посилається на даний договір в обґрунтування своїх висновків.

Відповідач також надав суду першої інстанції копію накладної АС-0000085 від 01.06.2015 (а.с.52) на такий же товар і на ту ж суму, що зазначені в накладній АС-0000085 від 25.05.2015. Крім дати, обидві накладні відрізняються також назвою, а саме: у накладній від 25.05.2015 зазначено «видаткова накладна (взберігання) №АС-0000085 від 25 травня 2015 р.», а у накладній від 01.06.2015 – «відповідальне зберігання накладна №АС-0000085 від 1 червня 2015 р.».

Вказана накладна від 01.06.2015, оригінал якої було надано представником відповідача апеляційному господарському суду для огляду в судовому засіданні 18.01.2018, оформлена належним чином, засвідчена підписами та печатками обох сторін.

Посилаючись на зазначений доказ, в ході апеляційного провадження відповідач стверджував, що спірний товар у травні йому не передавався і що єдиним документом, відображеним у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Ланнівська МТС" стосовно вказаного товару, є накладна від 01.06.2015 - на доказ чого відповідачем надано копії бухгалтерських документів за червень 2015 року, в яких відображено зазначену господарську операцію від 01.06.2015. Разом з тим, ним не надано відповідних документів за травень 2015 року, а відтак – не спростовано факт отримання спірного товару від позивача у травні, за підписаною обома сторонами накладною АС-0000085 від 25.05.2015, оригінал якої міститься в матеріалах справи і визнається судом належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст.73, 76 – 78 ГПК України.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В той же час, присутні в судовому засіданні представники позивача стверджували про виписку двох накладних, як від 25.05.2015, так і від 01.06.2015.

Тому, враховуючи, що позивач вимагає стягнути з відповідача вартість товару, переданого виключно за накладною АС-0000085 від 25.05.2015, колегія суддів зазначає, що документи на підтвердження інших правовідносин та господарських операцій між сторонами (договір поставки №20150526 від 26.05.2015, накладна АС-0000085 від 01.06.2015 тощо) не є належними доказами в даній справі, оскільки не входять до предмету доказування.

Посилаючись на ті обставини, що відповідач не повернув товар, переданий йому за накладною АС-0000085 від 25.05.2015, і не оплатив його, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача вартість вказаного товару в розмірі 35025,00 грн., 7600,42 грн. інфляційних збитків, 2092,86 грн. 3% річних за використання товарного кредиту.

Позовні вимоги ПП "Агроспецпроект і Ко" обґрунтовує тим, що, на його думку, між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, та вважає, що до правовідносин сторін мають бути застосовані приписи ст. 530, 655, ч.1 ст.692 ЦК України, що встановлюють порядок розрахунків покупця за товар, отриманий за договором купівлі-продажу.

Місцевий господарський суд не погодився із визначенням позивачем правової природи накладної АС-0000085 від 25.05.2015 як укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу та у задоволенні даного позову відмовив. Позивач в ході апеляційного провадження наполягав на тому, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано норми, що регулюють правовідносини зберігання.

Згідно з ч.4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до ч.2 ст.277 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов’язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже, предметом апеляційного перегляду, у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, є оскаржуване рішення суду в межах вимог апеляційної скарги позивача.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.

Як було встановлено вище, для правильного вирішення спору в даній справі має значення встановлення правової природи правочину, вчиненого між сторонами за накладною АС-0000085 від 25.05.2015.

Позивач в ході апеляційного провадження зазначав, що суд першої інстанції не дав змоги провести почеркознавчу експертизу оригіналу накладної АС-0000085 від 25.05.2015. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до місцевого господарського суду з клопотанням про проведення такої експертизи. Окрім того, колегія суддів зазначає, що як було встановлено вище, накладна АС-0000085 від 25.05.2015, оригінал якої міститься в матеріалах справи, оформлена належним чином, сторонами не надано суду доказів наявності ознак підробки вказаного документу, відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт неотримання товару від позивача за вказаною накладною саме 25.05.2015, факт відсутності у ТОВ "Ланнівська МТС" такої накладної і не відображення її в бухгалтерському та податковому обліку за травень 2015 року. Також позивачем не зазначено, відповідь на які саме питання (стосовно дати виписки накладної, справжності підписів, відбитків печаток тощо) має дати експертиза.

Отже, колегія суддів зазначає, що підстави для проведення експертизи з метою з’ясування справжності даного доказу були відсутні у суду першої інстанції.

Також колегія суддів не вважає належними аргументами і посилання позивача на те, що правочин із передання товару на зберігання за накладною АС-0000085 від 25.05.2015 є удаваним, тоді як насправді, на його думку. мала місце поставка товару. В обґрунтування відповідних тверджень позивач посилається на те, що передання такого товару (органічні добрива, засоби стимулювання росту рослин) у такій кількості і на таку відстань не має ані логіки, ані комерційної мети кожної із сторін. Однак вказані посилання колегія суддів визнає такими, що ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені документальними доказами, тоді як у накладній АС-0000085 від 25.05.2015, яка визнана судом належним, допустимим та достовірним доказом, безпосередньо зазначено про передання товару саме на зберігання, що вбачається з її назви - «видаткова накладна (взберігання) №АС-0000085 від 25 травня 2015 р.»

На думку апелянта, доказом передання позивачем відповідачеві товару саме за укладеним у спрощений спосіб договором поставки, а не зберігання, є також рахунок-фактура від 29.05.2015 на оплату товару, отриманого за накладною від 25.05.2015 (а.с.19). Проте, як вбачається з даного рахунку, він датований пізніше, ніж накладна, окрім того, матеріали справи не містять доказів надіслання вказаного рахунку позивачем відповідачеві.

Натомість, як вбачається з обох претензій від 16.12.2016 (а.с. 20, 158), позивач фактично визнавав ту обставину, що товар було передано відповідачеві саме на відповідальне зберігання, у зв’язку з чим, зокрема, у претензії, оригінал якої надано ним суду апеляційної інстанції (а.с.158) просив відповідача повернути товар або (у випадку його використання) сплатити суму боргу в розмірі 35025,00 грн.

У наданому суду апеляційної інстанції доповненні до апеляційної скарги позивач наполягає на тому, що в бухгалтерському обліку ПП "Агроспецпроект і Ко" спірну господарську операцію було відображено саме як поставку та зазначає, що оскільки першою подією за поставкою товару, що відбулася між сторонами 25.05.2015, відповідно до накладної №АС-0000085 було відвантаження товару, позивач виписав податкову накладну №51 на суму відвантаженого товару (35025 грн. з ПДВ), товар був проведений в бухгалтерському обліку по рахунку №28 «Товари».

Проте, як вбачається із податкової накладної №51 від 25.05.2015, доданої до пояснень, зазначена у ній номенклатура та ціна товару не співпадають із тими, що вказані у видатковій накладній АС-0000085 від 25.05.2015, окрім того, позивачем не надано доказів реєстрації податкової накладної №51 у Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем також надано копію податкової декларації ПП "Агроспецпроект і Ко" з податку на додану вартість за травень 2015 року, однак із вказаної декларації не вбачається, що до зобов’язань з ПДВ включено відповідну суму за накладною АС-0000085 від 25.05.2015 – оскільки відсутня розшифровка даних, що стосуються поставок товару саме ТОВ "Ланнівська МТС". Із наданої позивачем картки рахунку 281 за травень 2015 року також не вбачається, що спірна господарська операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача як поставка.

Колегія суддів додатково враховує усні пояснення представника позивача в судовому засіданні 18.01.2018, відповідно до яких податкова накладна не реєструвалася ПП "Агроспецпроект і Ко" у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідна реєстрація призвела б до необхідності сплати податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити, що за спірною накладною відбулася поставка товару, а не надання його на зберігання відповідачу, тому позивач безпідставно посилається на положення ст.655 ЦК України та інших норм, що регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Разом з тим, як було встановлено вище, в матеріалах справи відсутні докази звернення ПП "Агроспецпроект і Ко" до ТОВ "Ланнівська МТС" з вимогою про повернення товару зі зберігання або відшкодування його вартості в порядку ст. 936, 951, 953 ЦК України. Як уже зазначалося, претензія від 16.12.2016, надана суду першої інстанції (а.с.20) містить вимогу про повернення заборгованості за товар, а до наданої суду апеляційної інстанції претензії від 16.12.2016 (а.с.158), що містить відповідні вимоги про повернення товару зі зберігання, позивачем не додано доказів її направлення відповідачеві. Також, відповідно до матеріалів справи, під час її розгляду в суді першої інстанції ПП "Агроспецпроект і Ко" не змінювало предмет і підставу позову, який було заявлено саме про стягнення суми боргу за поставлений товар, а не про повернення вказаного товару зі зберігання або відшкодування його вартості.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом було розглянуто спір у межах заявлених позовних вимог, надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам на предмет їх належності та допустимості. Зокрема, в обґрунтування відмови у позові суд першої інстанції не посилається на наданий відповідачем договір поставки №20150526 від 26.05.2015 та на накладну від 01.06.2015, тому наявність у матеріалах справи вищевказаних документів (про необґрунтоване долучення яких до справи зазначає позивач у наданих суду апеляційної інстанції поясненнях) не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Як вбачається зі змісту рішення, місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позову, оскільки позивачем належним чином не доведено факт наявності у відповідача заборгованості за товар, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, та, відповідно нарахованих на вказану суму інфляційних і 3% річних, визнані такими, що задоволенню не підлягають. Вищевказаний висновок колегія суддів вважає правомірним і таким, що зроблений з додержанням норм матеріального і процесуального права. В ході апеляційного провадження позивачем даного висновку не спростовано.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас колегія суддів зазначає, що ПП "Агроспецпроект і Ко" не позбавлене права звернутися до відповідача з вимогою про повернення переданого на зберігання товару або відшкодування його вартості, обґрунтувавши відповідні вимоги належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агроспецпроект і Ко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2017 у справі №917/966/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23.01.18

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.