Постанова № 71738180, 16.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 910/16624/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Власова Ю.Л.

Андрієнка В.В.

секретар: Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - не з'явились

відповідача - Беліменко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2017 р. (повний текст складено 17.11.2017 р.)

у справі № 910/16624/17 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Великосолтанівської сільської ради

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про розірвання договору оренди

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Великосолтанівська сільська рада (далі - позивач) звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди № 1 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, від 01.09.2002 р., укладеного між Великосолтанівською сільською радою та ВАТ "Укртелеком".

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору оренди протягом семи років, а саме: з 01.07.2010 р. по 24.05.2017 р. не сплачував орендну плату.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2017 р. у даній справі позов задоволено повністю; розірвано договір оренди № 1 від 01.09.2002 р. індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою умови розділу 8 договору, відповідно до яких позивач мав контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання орендованого майна та ініціювати внесення змін щодо виконання його умов. Крім того, позивач не направляв відповідачу рахунки для оплати, а тому останній не зміг виконати свого зобов'язання щодо вчасної оплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.01.2018 р.

У судове засідання 16.01.2018 р. позивач не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.09.2002 р. між Великосолтанівською сільською радою (далі - орендодавець) та ВАТ "Укртелеком", правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком», в особі начальника Центру електрозв'язку № 6 КОД, (далі - орендар) було укладено договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, № 1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення сільської ради площею 28,7 кв.м., що розташоване за адресою: с. В. Солтанівка, вул. Леніна, 30 "а" та знаходиться на балансі Великосолтанівської сільської ради. Майно передається в оренду з метою розміщення АТС.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном, у термін указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі майна.

Як передбачено п. 3.1 договору, оренда плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 36, 24 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чиннним законодаством.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.4 договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця.

У відповідності до п. 5.2 договру орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено безстроково та який діє з 01.09.2002 р. (п. 10.1 договору).

Як передбачено п. 10.2 договру, умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

На підставі акту приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 07.09.2002 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 28,7 грн, розміщене за адресою: с. В. Солтанівка, вул. Леніна, 30 "а" для розміщення АТС.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на те, що в період з 01.07.2010 р. по 24.05.2017 р. відповідач не сплачував орендну плату, а тому є підстави для розірвання договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (ст. 5 вказаного Закону).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 762 ЦК України, з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за укладеним договором оренди, зокрема передав орендоване приміщення відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень від 07.09.2002 р.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо вчасної сплати орендних платежів не виконав за період з 01.07.2010 р. по 24.05.2017 р.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі № 5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі № 5023/4499/12.

З правової природи відносин оренди вбачається, що при укладенні вказаного договору орендодавець (а в даному випадку балансоутримувач), перш за все, мав на меті отримання орендної плати.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати свідчить про позбавлення балансоутримувача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили право орендодавця виступати ініціатором щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Разом з тим, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 р. направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. у справі № 3-74гс11.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про розірвання договору оренди № 1 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності від 01.09.2002 р. укладеного між Великосолтанівською сільською радою та ВАТ "Укртелеком", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що позивач не направляв відповідачу рахунки для оплати, а тому останній не зміг виконати свого зобов'язання щодо вчасної оплати, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що обов'язком орендаря є своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Таким чином зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів повинно бути виконано не пізніше 5 числа наступного місяця та не залежить від направлення чи не направлення позивачем рахунків для оплати.

Стосовно доводів скаржника про те, що повна оплати орендної плати по договору була здійснена ним до відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим відсутнє істотне порушення умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2017 р. у справі № 910/16624/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/16624/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію даної постанови надіслати сторонам.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Андрієнко