Постанова № 71738062, 15.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018 року Справа № 904/9939/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Антонік С.Г.(доповідача),

суддів: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017р. по справі №904/9939/15, суддя Мельниченко І.Ф., повний текст рішення складено 21.11.2017р.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

до відповідача-2: Управління державної казначейської служби України у м.Новомосковську Дніпропетровської області, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про відшкодування шкоди в розмірі 81 728, 72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції збитків у сумі 81 728, 72 грн. Дана сума складається з 3% річних та інфляційних, які були стягнуті судом з позивача за період з дня ухвалення рішення про стягнення боргу на користь ОСОБА_1 до дня його виконання.

Позивач вважає, що відповідач-1 під час примусового виконання рішення по справі № 904/7501/14, по першому виконавчому проваджені № 45714632, без поважної причини не перерахував грошові кошти тоді як було достатньо часу та грошових коштів на рахунках позивача для виконання рішення суду з 18.12.2014р. (накладання арешту на рахунок) по 20.03.2015р. (повернення виконавчого документа). Без правових підстав утримував грошові кошти на своєму депозитному рахунку в період з 20.03.2015р. (повернення виконавчого документа) до 12.05.2015р. (відкриття другого виконавчого провадження №47509720), а виконання другого виконавчого провадження умисно затягувалося.

Рішенням господарського судуДніпропетровської області від 16.11.2017р. по справі № 904/9939/15 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведеністю наявності факту неправомірних дій державного виконавця, відсутністю доказів, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення шкодою та діями державного виконавця.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що 16.03.2015р. на підставі платіжного доручення №F0316RRCPN відповідачем-1 були списані грошові кошти з рахунку позивача, тобто, відбулось фактичне виконання рішення суду. З 19.02.2015р. по 16.03.2015р. у відповідача були всі необхідні підстави для примусового виконання рішення, а саме, постанова про арешт коштів була прийнята банком до виконання, на рахунку у позивача було достатньо коштів, як для часткового так і повного виконання рішення, проте списання відбулось майже через місяць після арешту рахунків.В порушення Закону України «Про виконавче провадження» відповідач-1 не виніс постанову про завершення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення в повному обсязі.

20.03.2015р. Відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа від 28.11.2014р. № 904/7501/14 органу, що його видав. Пунктом 2 зазначеної постанови визначено: «Припинити чинність арешту майна боржника, арешту розрахункових рахунків та скасувати інші заходи примусового виконання рішення». Проте, зазначений пункт постанови не був виконаний Відповідачем. Крім того, Відповідачем не винесена постанова про завершення виконавчого провадження. Отже, починаючи з 20.03.2015р. Відповідач без належних підстав утримував грошові кошти на своєму рахунку. 12.05.2015р. відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47509720 з виконання наказу від 28.11.2014 у справі № 904/7501/14. Відповідач, маючи грошові кошти на своєму депозитному рахунку ще16.03.2015р. фактично перерахував кошти стягувачу лише 26.05.2015. При цьому, 26.05.2015р. стягувачу були перераховані грошові кошти, стягнуті за виконавчим провадження ВП№45714632, а не за виконавчим провадженням ВП № 47509720. Отже, Відповідач не лише безпідставно утримував кошти на своєму депозитному рахунку з 16.03.2015 по 26.05.2015, але й перерахував грошові кошти, що були стягнуті за іншим виконавчим провадженням. Крім того, відповідачем була порушена Інструкція з організації примусового виконання рішень, а саме в частині строків списання грошових коштів. Скаржник також зазначає, що в діяннях Відповідача є склад правопорушення, є підстави для відшкодування Відповідачем завданої Позивачу шкоди та є всі підстави для відшкодування збитків.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, що наведені в апеляційній скарзі та зазначили, що незаконні дії державного виконавця полягають у бездіянні, оскільки у період з 19.02.2015р. (день прийняття банком до виконання постанови про арешт коштів по 16.03.2015р. (день списання коштів з рахунку) були всі підстави для примусового виконання рішення. Просили її задовольнити.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали. Своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалися. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності 15.12.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, з?ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, в межах апеляційної скарги встановила наступне.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі №904/7501/14 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "КК "Коменерго-Новомосковськ" на користь ФОП ОСОБА_1 212 355 грн. основного боргу, 17 404, 85 грн. пені, 38 084,06 грн. інфляційних втрат та 5 416,88 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. основного боргу припинено. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 470, 77 грн.

28.11.2014 р. на примусове виконання рішення по справі №904/7501/14 видано наказ.

02.12.2014р. до відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції надійшла заява ФОП ОСОБА_1 з проханням прийняти до примусового виконання наказ господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14.

04.12.2014р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45714632 щодо виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2014р. №904/7501/14 про стягнення з ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» на користь ФОП ОСОБА_1, стягнутої суми та боржнику запропоновано виконати наказ самостійно до 11.12.2014р. (т.1 а.с.118).

Супровідним листом від 04.12.2014р. №В13/16610 постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику та стягувану для виконання та відома.

18.12.2014р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «КБ Приватбанк»: №26051050219547 , №26006060094150, №26049050206506, в ПАТ Актабанк №26009001306092, №26043001306092, №26105002306092.

В цей же день постанова про арешт коштів направлена відповідним банкам та стронам виконавчого провадження.

Відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції по виконавчому провадженню №45714632 перераховано ФОП ОСОБА_1 11 000, 00 грн.

ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» самостійно сплачено підприємцю ОСОБА_1 6 000, 00 грн. платіжним дорученням №1135 від 10.02.2015р.

18.02.2015р. постановою Вищого господарського суду України по справі №904/7501/14 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ». Скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. про повернення без розгляду апеляційної скарги ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» по справі №904/7501/14 та справу №904/7501/14 передано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

16.03.2015р. за платіжним дорученням №F0316RRCPN з рахунку позивача на депозитний рахунок ВДВС перераховано грошові кошти у сумі 256 260, 79 грн.

18.03.2015р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/7501/14 відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. по справі №904/7501/14 до розгляду.

19.03.2015р. на адресу відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції надійшла заява ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» про зупинення провадження виконавчих дій по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/7501/14 від 28.11.2014р. по виконавчому провадженню №45714632 до перегляду справи апеляційним судом. До заяви додано ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» до розгляду.

У зв’язку з надходженням даної ухвали суду 20.03.2015р. державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа від 28.11.14р. №904/7501/14 органу, що його видав, припинено чинність арешту майна боржника, арешту розрахункових рахунків та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (т.1 а.с.188).

20.03.2015р. з супровідним листом №В13/3368 наказ від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14 з постановою державної виконавчої служби від 20.03.2015р. надіслано на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

28.04.2015р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. у справі №904/7501/14 залишено без змін.

На підставі заяви ФОП ОСОБА_1 від 07.05.2015р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції 12.05.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47509720 з виконання наказу від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14.

26.05.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. по справі №904/7501/14 виконано відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 256 260, 79 грн. з депозитного рахунку відповідача-1 на рахунок стягувача ФОП ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015р. по справі №907/5272/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» про стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання рішення суду по справі №904/7501/14, зміненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р., позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ» 81 728, 72 грн., де 3 001, 04 грн. 3% річних, 76 004, 53 грн. інфляційні втрати, за період прострочення з 28.11.2014р. по 27.05.2015р. Стягнуто також 1 815,43 грн. судового збору за розгляд справи та 907, 72 грн. за перегляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про Державну виконавчу службу», шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частиною 2 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, 2 ст.1166 ЦК України).

Отже для покладання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди необхідна наявність складу цивільного правопорушення: шкода, неправомірні дії, причинний зв’язок між ними та вина.

Разом з тим, згідно ст.ст.1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Дані норми є спеціальними і на відміну від ст.1166 Цивільного кодексу України для покладання відповідальності за шкоду наявності вини не потребує.

Отже для задоволення позовних вимог позивача необхідно встановити шкоду, неправомірні дії або бездіяльність виконавчої служби (державного виконавця) та причинний зв’язок між ними.

Що стосується шкоди, то колегія суддів зазначає, що 3% річних та інфляційні, стягнуті судом, можна розглядати як шкоду, оскільки це призвело до зменшення майна боржника.

Що стосується правомірності або неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який регулює дії державного виконавця по примусовому виконанню рішень є Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон). Отже дії державного виконавця можуть бути неправомірними лише у разі порушення або не виконання вимог даного Закону при примусовому виконанні рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.30 Закону в редакції на час виконання рішення, Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк...

Частиною 1 статті 48 Закону встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Як було зазначено вище виконавче провадження вперше було відкрите 04.12.2014р. та завершене 20.03.2015р. поверненням виконавчого документу суду у зв’язку з відновленням строку судом та прийняття апеляційної скарги до розгляду.

При цьому колегія суддів зазначає, що завершене виконавче провадження з підстав, передбачених ч.1 ст.48 Закону не підлягає поновленню. Тому державний виконавець правильно, на підставі заяви стягувача, 12.05.2015р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №47509720 з виконання наказу від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14.

26.05.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014р. по справі №904/7501/14 було виконано.

Таким чином, виконавчі дії по першому та по другому виконавчому провадженнях були проведені у строки встановлені Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону, Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Державним виконавцем в межах строків, встановлених даною нормою, відкрито виконавче провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 11.12.2014р.

Боржник (позивач) листом від 11.12.2014р. повідомив державного виконавця про отримання постанови 11.12.2014р. та просив відкласти виконавчі дії до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення суду. До листа додав апеляційну скаргу і докази направлення її до господарського суду.

Статею 35 Закону державному виконавцю надано право за заявою стягувача, божника або з власної ініціативи відкласти проведення виконавчих дій на строк до 10 днів у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження.

Згідно 1 ст.27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, оскільки державним виконавцем постанова про відкладення проведення виконавчих дій не виносилася, боржник у строки встановлені державним виконавцем добровільно рішення не виконав, то державний виконавець повинен був розпочати примусове виконання рішення з 12.12.2014р.

Однак постанову про арешт коштів боржника винесено і направлено сторонам для відома та банкам для виконання 18.12.2014р.

Таким чином державним виконавцем порушено початок строку примусового виконання рішення. Однак колегія суддів вважає, що несвоєчасний початок примусового виконання рішення пов?язаний з дотриманням права боржника на добровільне виконання рішення, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була ним отримана 11.12.2014р. (сім днів на добровільне виконання – 18.12.2014р.).

Відповідно до п.п.5.3., 5.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004р., примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі (орган державної виконавчої служби) на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції.

Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу" цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу, засвідчуючи це своїм підписом.

Примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

На виконання платіжної вимоги державного виконавця ПАТ КБ «Приватбанк» платіжними дорученнями на рахунки ДВС у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області 20, 21, 22, 23, 26, 29 січня 2015 року з рахунку боржника перераховані грошові кошти на загальну суму 11 000 грн. та 16.03.2015р. перераховано 256 260,79 грн.

Згідно ч.1, 3 ст.45 Закону, грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Порядок перерахування визначений Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції № 512/5 від 02.04.2012р.

Відповідно до п.п.12.11. – 12.15. Інструкції, в редакції на час здійснення відповідних дій, при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.

Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 3, 4) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

У разі якщо розпорядження про перерахування коштів за зведеним виконавчим провадженням має розмір більше одного аркуша, його сторінки прошиваються, пронумеровуються, та на зворотному боці останнього аркуша скріплюється печаткою органу ДВС із зазначенням кількості аркушів.

Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

Згідно вищенаведених норм, загальний допустимий строк з моменту надходження коштів на депозитний рахунок ДВС і до виготовлення розрахункового документу складає 8 робочих днів. У даному випадку розрахунковий документ повинен був бути підготовлений не пізніше 26.03.2015р., з урахуванням вихідних днів.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Згідно ч.1 – 3 ст.50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Отримавши від боржника 19.03.2015р. разом з заявою про зупинення провадження виконавчих дій ухвалу Діпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. про відновлення строку подання апеляційної скарги та прийняття апеляційної скарги до розгляду, державний виконавець правильно, відповідно до вимог закону завершив виконавче провадження шляхом винесення 20.03.2015р. постанови про повернення виконавчого документа. При цьому постановою була припинена чинність арешту розрахункових рахунків.

Таким чином з моменту зарахування коштів на рахунок ДВС і до завершення виконавчого провадження державний виконавець діяв відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавчими актами, які регулюють порядок проведення виконавчих дій, не передбачено повернення грошових коштів з депозитного рахунку ДВС на рахунок боржника у разі повернення виконавчого документу суду з підстав, передбачених ч.1 ст.48 Закону.

Після перегляду справи апеляційним судом і залишення рішення суду першої інстанції в силі, на підставі заяви стягувача державним виконавцем 12.05.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47509720 з виконання наказу від 28.11.2014р. у справі №904/7501/14.

При цьому колегія суддів зауважує, що нове виконавче провадження було відкрито правильно, оскільки Закон не передбачає можливості поновлення виконавчого провадження завершеного на підставі ч.1 ст.48 Закону.

Так як кошти грошові кошти на примусове виконання наказу від 28.11.2014р. № 904/7501/14 знаходилися на депозитному рахунку ДВС, з урахуванням вимог Інструкції розрахунковий документ про перерахування коштів з депозитного рахунку на рахунок стягувача повинен був підготовлений, з урахуванням вихідних днів, не пізніше 25.05.2015р.

Оскільки перерахування коштів відбулося 26.05.2015р., то це свідчить про своєчасну підготовку розрахункового документу.

Таким чином, під час примусового виконання наказу від 28.11.2014р. по справі № 904/7501/14 державним виконавцем не допущено порушення вимог діючого законодавства та не встановлена його бездіяльність.

Також відсутні рішення суду, якими б встановлена була неправомірність дій або бездіяльність держаного виконавця.

Оскільки неправомірні дії (бездіяльність) державного виконавця відсутні то відсутній і склад цивільного правопорушення, а тому господарський суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також зазначає, що боржник мав можливість самостійно виконати рішення суду, як до накладання арешту на рахунки з 11.12.2014р. по 19.12.2014р., так і після зняття арешту з 20.03.2015р. по відкриття вдруге виконавчого провадження – 12.05.2015р.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія Коменерго-Новомосковськ" залищити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017р. по справі №904/9939/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду України протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови

Повний текст постанови складений 22.01.2018р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов