Рішення № 71737628, 18.01.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Справа № 915/1226/17

м. Миколаїв

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компація “Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, оф. 107)

до відповідача: Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової 2-А; ідентифікаційний код 31159920)

про: стягнення 22495,24 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: ОСОБА_1 – за довіреністю № 167 від 11.07.2017.

Суть спору:

В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991):

20 листопада 2017 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компація “Українська страхова група” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 463/апс від 16.11.2017, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 22495,24 грн. по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014; довідки ВДАІ та постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25.12.2014; заяви страхувальника від 18.11.2014 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування; страхового акту № ДККА-41273 від 19.01.2015; платіжного доручення № 962 від 20.01.2015 про виплату страхового відшкодування в розмірі 22495,24 грн.; норм статей 1172, 1187, 1191, 1194, 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», статей 9, 22, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та мотивовані таким:

16 листопада 2014 року на дорозі Т-15-08 «Калинівка-Снігурівка-Березнегувате» відбулось ДТП за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний № НОМЕР_1, що належить ПІІ “ВІП-РЕНТ”, під керуванням ОСОБА_2. ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_3, який на момент настання ДТП був начальником філії “Жовтневий райавтодор”, правил утримання автодоріг (наявність вибоїни на проїзній частині). А філія “Жовтневий райавтодор” є структурним підрозділом Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Державної акціонерної компанії “Автомобільні дороги України”, шкоду ж завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків відшкодовує юридична особа.

Ухвалою суду від 22.11.2017 порушено провадження у справі № 915/1226/17 з призначенням її розгляду на 12 грудня 2017 року та викладено вимоги до відповідача.

07 грудня 2017 року відповідач, на виконання вимог ухвали від 22.11.2017, подав до суду відзив б/н від 07.12.2017 (вх. № 17397/17), в якому на позов заперечує та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі, мотивуючи таким:

- позовні вимоги ґрунтуються на договорі добровільного страхування № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1, але в якості доказу надається зовсім інший договір № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, що викликає сумніви в дійсності надання документів та взагалі реальності укладення договору № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014, предметом якого є страхування транспортного засобу «Volkswagen Golf» державний номер НОМЕР_1;

- незрозумілими є дії позивача із виплати коштів саме ПІІ “ВІП-РЕНТ”, а не вигодонабувачу за договором, яким є ТОВ “Порше Мобіліті”. Крім того, будь-якого договору страхування між позивачем та ТОВ “Порше Мобіліті” по страхуванню автомобіля НОМЕР_2 суду не надано;

- всі докази, що додані до позовної заяви, яка направлена відповідачеві, подавалися позивачем в копіях, які не засвідчені належним чином, а тому не можуть бути прийняті судом при постановці рішення по справі;

- до постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25.12.2014 щодо притягнення до відповідальності начальника «Жовтневого РАД» за ст. 140 КУпАП необхідно ставитися критично, адже відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги» дорожня мережа перебуває у державній власності.

12 грудня 2017 року в судове засідання з’явився лише представник відповідача.

Позивач в судове засідання 12.12.2017 не з’явився, клопотанням за вих. № 492апс від 30.11.2017 просив суд розглянути справу без участі його представника.

У судовому засіданні 12.12.2017:

- суд, проаналізувавши зазначені обставини, враховуючи відсутність обмежень для початку розгляду справи по суті (зміна предмету або підстави позову, подання зустрічного позову), розпочав розгляд справи по суті;

- представник відповідача: підтримав свої заперечення на позов; на виконання вимог ухвали від 22.11.2017, надав суду копії Статуту Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” і Положення філії “Жовтневий райавтодор” Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Державної акціонерної компанії “Автомобільні дороги України”; а також звернув увагу суду на той факт, що в підставу заявлених позовних вимог позивачем висунуто договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014, укладений між ПАТ “Страхова компація “Українська страхова група” та ПІІ “ВІП-РЕНТ”, у той час як до позову додано копію генерального договору № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, укладений між ПАТ “Страхова компація “Українська страхова група” та ПІІ “ВІП-РЕНТ”.

За результатами проведеного судового засідання, суд виніс ухвалу від 12.12.2017, якою відклав розгляд справи на 18 січня 2018 року та виклав вимоги до позивача.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

12 січня 2018 року до господарського суду від позивача надійшли наступні документи:

- заява за вих. № 05/18апс від 10.01.2018, на виконання вимог ухвали від 12.12.2017, про надання додаткових доказів та письмових пояснень;

- пояснення за вих. № 07/18апс від 10.01.2018 на відзив відповідача від 07.12.2017;

- клопотання за вих. № 06/18апс від 10.01.2018 про розгляд справи без участі представника позивача, у якому Приватне акціонерне товариство “Страхова компація “Українська страхова група” зазначило про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

18 січня 2018 року в судове засідання знову з’явився лише представник відповідача.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні суд доповів про процесуальне оформлення переходу на нові правила розгляду даної справи та повідомив про продовження розгляду справи по суті, оскільки правові підстави для продовження розгляду справи зі стадії підготовчого провадження відсутні, так як розгляд справи вже було розпочато по суті.

За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті було розпочато судом 12.12.2017, отже процесуально визначений тридцятиденний строк вже закінчився, у зв’язку з чим розгляд справи відбувся саме в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свої заперечення та просив суд відмовити в задоволенні позову.

18 січня 2018 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2013 року між позивачем (далі – страховик) та ПІІ “ВІП-РЕНТ” (далі – страхувальник) було укладено генеральний договір № 28-0199-2700/14-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку, предметом якого витупають майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з: володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору (надалі – «Список застрахованих ТЗ») (Страхування КАСКО); відшкодування страхувальником або експлуатантом шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ, під час керування застрахованим ТЗ страхувальником або експлуатантом, якщо, відповідно до чинного законодавства, відповідальність за спричинення такої шкоди несе страхувальник або експлуатант (Страхування ДЦВ); завдання шкоди життю, здоров'ю та працездатності водіїв і пасажирів застрахованого ТЗ (Страхування НВ) (підпункти 2.1.1-2.1.3 пункту 2.1).

Відповідно до умов п. 2.5 договору застраховані ТЗ чітко визначаються сторонами згідно процедур даного договору і відображаються в Списку застрахованих ТЗ (із змінами та доповненнями, внесеними шляхом укладання сторонами відповідних додаткових угод, які є невід'ємною складовою частиною даного договору).

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 згідно даного договору страхові ризики за кожним ТЗ приймаються на страхування шляхом включення їх до списку застрахованих ТЗ, підписання якого сторонами підтверджує факт страхування для кожного ТЗ. Базовий список застрахованих ТЗ підписується сторонами одночасно з підписанням даного договору.

За умовами договору: страховими випадками згідно умов цього договору вважаються:

5.1. По Страхуванню КАСКО:

5.1.1. Подія, що відбулася протягом строку дії договору відносно відповідного застрахованого ТЗ, внаслідок подій, визначених у п. 4.1 цього договору, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику/вигодонабувачу.

5.2. Страховик, відповідно до умов та зобов'язань за цим договором, в межах страхової суми на відповідний застрахований ТЗ, визначеної у Списку застрахованих ТЗ або у відповідній додатковій угоді до цього договору, відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку (грошову компенсацію або витрати на відновлювальний ремонт).

Відповідно до п. 7.1.1 договору страховою сумою є визначена грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов цього договору зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до дати виконання сторонами своїх зобов'язань за договором у повному обсязі (п. 9.1).

Період прийняття на страхування окремих ТЗ в рамках даного договору – з 01.01.2014 року по 31.12.2015 (п. 9.2).

Згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 договору страхувальник має право одержати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку відповідно до умов цього договору.

Розділом 13 договору сторони обумовили, що при виникненні передбаченої події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник або експлуатант зобов'язані: не пізніше 7 (семи) робочих днів (за винятком вихідних та святкових днів) з моменту настання події страхувальник зобов'язаний надати страховику письмову заяву із зазначенням обставин пригоди, характеру збитку та наявності потерпілих. Заява може бути подана страховику письмово в оригіналі або факсимільним зв'язком. З такою ж заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, і виплату страхового відшкодування (страхової виплати) до страховика може звернутись експлуатант, вигодонабувач, застрахована особа або будь-яка інша особа за дорученням страхувальника (пп. 13.1.6 п. 13.1).

Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви на виплату страхового відшкодування від страхувальника/ експлуатанта/ вигодонабувача/ застрахованої особи та страхового акту, складеного страховиком (п. 14.1).

Також розділом 14 договору сторони встановили перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків, зокрема, – при настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО.

За умовами п. 15.1 договору розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику в результаті страхового випадку на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у розділі 14 цього договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування по відповідному ТЗ не може перевищувати розмір страхової суми на відповідний застрахований ТЗ.

Розділом 18 договору сторони передбачили порядок і умови здійснення страхового відшкодування (страхової виплати). Так, виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору та законодавства України, на підставі страхового акту та всіх необхідних і належним чином оформлених документів, обумовлених цим договором (п. 18.1); розмір страхових відшкодувань (страхових виплат) за цим договором не може перевищувати відповідно: страхову суму по застрахованому ТЗ, страхову суму по застрахованим особам, ліміт відповідальності (страхову суму) за шкоду заподіяну життю або здоров'ю та/або майну третіх осіб, зазначені в цьому договорі (п. 18.3); страхове відшкодування (страхова виплата) може бути сплачене одним із наступних шляхів (п. 18.7): 18.7.1 – вигодонабувачу (по Страхуванню КАСКО за ризиком «Викрадення» або у випадку конструктивної загибелі ТЗ) – перерахуванням суми страхового відшкодування (відповідної частини) на його рахунок; 18.7.2 – страхувальнику (за умови надання письмової згоди на це вигодонабувачем по страхуванню КАСКО за ризиком «Викрадення» або у випадку конструктивної загибелі ТЗ): - на розрахунковий рахунок страхувальника, зазначений в заяві на виплату страхового відшкодування за умови надання платіжних документів, що підтверджують здійснення відновлювального ремонту (за вимогою страховика), необхідні реквізити повинні бути зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування; страховик не несе відповідальність за недостовірність реквізитів, зазначених в заяві на виплату страхового відшкодування; - шляхом оплати рахунків ремонтних підприємств (СТО) за відновлювальний ремонт ТЗ та рахунків підприємств на купівлю деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні; - в разі, якщо страхувальник відшкодував шкоду потерпілому добровільно або за рішенням суду, але, в будь-якому разі, за попередньою письмовою згодою страховика.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Додаток № 1 «Список застрахованих ТЗ» оформлений сторонами до генерального договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, підписаний обома сторонами і скріплений печатками підприємств, має порядковий номер 1618 транспортного засобу, а саме – «Volkswagen Golf VI», 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (вигодонабувачем за яким виступає ТОВ «Поше мобіліті»), відносно якого сформовані матеріали позовного провадження.

Предметом даного позову виступає майнова вимога страховика до юридичної особи (відповідача) по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Підставою – умови генерального договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, стаття 993 Цивільного кодексу України і стаття 27 Закону України «Про страхування».

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Дослідивши та оцінивши відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України докази, надані учасниками, проаналізувавши обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 16 листопада 2014 року на дорозі Т-15-08 «Калинівка-Снігурівка-Березнегувате» відбулось ДТП за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний № НОМЕР_1, що належить ПІІ “ВІП-РЕНТ”, під керуванням ОСОБА_2, у результаті якого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (довідка про механічні пошкодження від 16.11.2014, довідка № 9463408 за вих. № 9/357 від 03.02.2015 про дорожньо-транспортну пригоду, акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.11.2014).

У зв'язку зі зверненням 18.11.2014 страхувальника до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (на рахунок ОСОБА_4), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт та здійснено виплату страхового відшкодування страхувальникові) у розмірі 22495,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 962 від 20.01.2015.

Відповідно до страхового акта № ДККА-41273 від 19.01.2015, вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 22495,24 грн. (рахунок-фактура № АС-0060659 від 25.11.2014, ремонтна калькуляція № ДККА-41273 від 27.11.2014, акт виконаних робіт № АТО14014988 від 19.12.2014, розрахунок суми страхового відшкодування від 19.01.2015).

Відповідно до ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, укладений між позивачем та страхувальником, за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Майнова шкода, завдана страхувальникові, була відшкодована позивачем відповідно до умов договору № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013.

При цьому, постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25.12.2014 встановлено, що ОСОБА_3 як відповідальна особа не вжив всіх можливих заходів з належного утримання автодороги Т-15-08 «Калинівка-Снігурівка-Березнегувате», на якій 16.11.2014 відбулося ДТП за участю громадянина ОСОБА_2, який керуючи транспортним засобом «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1, допустив наїзд на вибоїну та внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

У той же час, вищевказаною постановою звільнено ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 140 КУпАП, та оголошено йому усне зауваження у зв’язку з тим, що на час прийняття постанови недоліки щодо належного утримання автодороги було усунуто.

Постанова Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25.12.2014 набрала законної сили 06.01.2015.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання, на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 962 від 20.01.2015.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано надані позивачем письмові пояснення стосовно того, що позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014, а в якості доказу надається договір № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013.

Так, з пояснень позивача вбачається, що між ПАТ “Страхова компація “Українська страхова група” та ПІІ “ВІП-РЕНТ” був укладений генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013 та додаток № 1 до даного договору. Вказаний договір є багаторічним, а його предметом є майнові інтереси страхувальника у трьох видах страхування: страхування КАСКО, страхування цивільно-правової відповідальності та страхування від нещасних випадків. Всі застраховані транспортні засоби страхувальника зазначені в додатку № 1 до договору із зазначенням страхових платежів та періодів страхування. Оскільки додаток має форму списку, то відповідно кожний транспортний засіб має порядковий номер. Транспортний засіб «Volkswagen Golf», державний № НОМЕР_1 має порядковий номер 1618. Так як страхові акти та ін. формуються базою 1С страхування, в страхових актах та в інших документах зазначається автоматично номер генерального договору (у даному випадку – № 28-0199-2700/14), порядковий номер транспортного засобу, відносно якого формуються документи (у даному випадку – 1618), дата останнього страхового платежу (у даному випадку – 05.05.2014). Виходячи з викладеного, договір № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014 складається із: номеру генерального договору, порядкового номеру транспортного засобу та дати останнього страхового платежу. При цьому, всі умови страхування викладені у генеральному договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013.

Зокрема, з розрахунку страхового відшкодування вбачається, що періодом страхування за договором № 28-0199-2700/14-1618 від 05.05.2014 є 12.05.2014 – 11.05.2015, загальний страховий платіж – 5511,88 грн. Ці дані відповідають даним, відображеним у додатку № 1 до генерального договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013.

Крім того, враховуючи умови п. 18.7 генерального договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, судом встановлено правомірність виплати суми страхового відшкодування саме ПІІ “ВІП-РЕНТ”, а не вигодонабувачу за договором, яким є ТОВ “Порше Мобіліті”.

Також судом ще на момент порушення провадження у даній справі було встановлено, що додані до позовної заяви докази засвідчені належним чином, а тому останні прийняті судом.

Твердження ж відповідача стосовно критичного ставлення до постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25.12.2014 щодо притягнення до відповідальності начальника «Жовтневого РАД» за ст. 140 КУпАП суд вважає такими, що суперечать положенням ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової 2-А; ідентифікаційний код 31159920) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компація “Українська страхова група” (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524; адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, оф. 107) 22495,24 грн. по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 1600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 23 січня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова