Рішення № 71737496, 22.01.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018р. Справа №914/1352/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Самбірського міськрайонного центру зайнятості, м.Самбірдо відповідача:Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, м.Самбірпро:стягнення 20043,08 грн.

Представники сторін:

Від позивача : не з»явився,

Від відповідача : не з»явився.

Суть спору: Самбірський міськрайонний центр зайнятості звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області 20043,08грн. виплаченої допомоги по безробіттю. Позовні вимоги мотивовано нормами ст.ст.34,35,39 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст.4, 530 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.07.2017р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.08.2017р. Розгляд справи відкладався, провадження у справі зупинялось з підстав, зазначених у наявних матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 27.12.2017р. поновлено провадження у справі № 914/1352/17 та розгляд справи призначено на 22.01.2018р.

Представник позивача у судове засідання 22.01.2018р. не з»явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач явки повноважного представника в засідання суду не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі страхування на випадок безробіття) це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховим випадком є подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п. 8 ст.1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Пунктом 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Як встановлено п. 4 ст. 35 Закону, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та кореспондуючий йому обовязок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про зайнятість населення” реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті четвертої Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон). Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Суд вважає, що зобовязання між сторонами у справі виникли безпосередньо із актів законодавства України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Розпорядженням Самбірського міського голови від 19.04.2011 року № 165-ос ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу організаційно-кадрової роботи та юридичного забезпечення виконавчого комітету Самбірської міської ради.

19.05.2011 р. ОСОБА_2 звернувся до Самбірського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного.

На підставі наказу Самбірського міськрайонного центру зайнятості від 19.05.2011 р. №НТ110519 ОСОБА_2, згідно поданої ним заяви, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю та згідно наказу від 20.05.2011рр № НТ110520 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 20.05.2011р.

Громадянин ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі з переведенням на іншу посаду і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди (справа №452/2100/14-а). Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.04.2017р. позов ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано розпорядження Самбірського міського голови від 19.04.2011р. № 165-ос «Про звільнення ОСОБА_2». Поновлено ОСОБА_2 на попередній роботі на посаді начальника відділу організаційно-кадрової роботи та юридичного забезпечення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області. Стягнуто з виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 179916грн. 73 коп. з відрахуванням податків та інших обв»язкових платежів і зборів, та в користь держави судовий збір 1799,16грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017р. постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25.04.2017р. у справі № 452/2100/14-а залишено без змін.

Розпорядженням Самбірського міського голови від 27.04.2017р. №61-ос поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу організаційно-кадрової роботи та юридичного забезпечення з 20.04.2011 року та скасовано розпорядження Самбірського міського голови від 19.04.2011р. № 165-ос «Про звільнення ОСОБА_2».

За період з 20.05.2011 року по 15.07.2011 року ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 20043,08грн. Вказане підтверджується додатком до персональної картки про прийняті рішення щодо нарахувань та платежі та довідкою ПАТ “Кредобанк” вих. №170-2810/17 від 27.07.2017 р.

Позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №1712/07 від 30.05.2017р. про відшкодування матеріального забезпечення у розмірі 20043,08грн., виплаченого ОСОБА_2, котрого поновлено на роботі. Відповідач у відповіді на претензію № 2/27-11/419-844/1-21 від 12.06.2017р. зазначив, що питання, які порушує позивач у претензії неможливо вирішити до набрання законної сили постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області в повному обсязі.

У зв’язку з несплатою відповідачем коштів, виплачених позивачем як допомога по безробіттю, позивач просив стягнути з відповідача кошти в сумі 20043,08грн.

Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Самбірського міського голови від 19.04.2017р. № 165-ос стосовно звільнення ОСОБА_2, яке стало підставою для втрати ним заробітної плати, що в подальшому призвело до призначення та виплати йому позивачем допомоги по безробіттю, суд прийшов до висновку, що позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення в розмірі 20043,08 грн.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, а органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в число яких входить і Самбірський міськрайонний центр зайнятості станом на 03.07.2017р. (дата надходження позову до суду) були звільнені від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

З огляду на викладене, керуючись Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», керуючись ст.ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області (81400, Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04056078) на користь Самбірського міськрайонного центру зайнятості (81400, Львівська область, м. Самбір, вул.Шевченка, 55/3, ідентифікаційний код 22394560) 20043,08грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

3.Стягнути з Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області (81400, Львівська область, м. Самбір, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04056078) в дохід державного бюджету 1600 грн. 00 коп. судового збору.

4.Накази видати після набрання рішення законної сили.

5.Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 22.01.2018 р.

Суддя Бортник О.Ю.