Рішення № 71737370, 19.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2018Справа № 910/23011/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 83950,99 грн.,

за участі представників:

від позивача - Українець Т.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Лисенко Д.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 83950,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.03.2017 в місті Дніпрі, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Volkswagen» - Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» (страхувальник), договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ109750 від 27.09.2016, виплатив власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, страхове відшкодування в розмірі 83950,99 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_3, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму виплаченого ним страхового відшкодування в розмірі 83950,99 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в зв'язку з чим, дії позивача суперечать чинному законодавству.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.09.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Підприємством з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ109750 з Додатковою угодою №2 від 15.11.2016 до вказаного договору, за умовами якого застраховано, зокрема, автомобіль НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017060799272606, 01.03.2017 в місті Дніпрі на вулиці Чернишевського, в районі буд. 24, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27.03.2017 по справі №201/3838/17-п, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ109750 від 27.09.2016, на підставі страхового акту №UA2017030100042/L67/01 від 27.03.2017, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника в розмірі 83950,99 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2865 від 29.03.2017.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі звіту про оцінку вартості збитків завданих власнику транспортного засобу №SOS_-170303-01783 від 16.03.2017, проведеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 93283,08 грн.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0486782 у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», чинного на момент скоєння ДТП (01.03.2017). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ109750 від 27.09.2016, перейшло право вимоги, яке Підприємство з іноземною інвестицією «Імперіал Тобако Юкрейн», мало до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

В той же час, враховуючи заперечення відповідача, щодо не настання строку для виплати страхового відшкодування, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджуються обставини, викладені у позові, зокрема доведено факт настання ДТП та вину водія транспортного засобу застрахованого у відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 83950,99 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код 20782312) 83950 (вісімдесят три тисячi дев'ятсот п'ятдесят) грн. 99 коп. заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 23.01.2018

Суддя Я.В. Маринченко