Ухвала суду № 71735623, 16.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4718/17

1кп/755/223/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2018 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі: головуючого судді: Курила А.В.,

суддів: Виниченко Л.М., Яровенко Н.О.,

за участю секретаря: Потій М.В.,

прокурора Бояна Д.В.,

захисників Литвин А.О., Трача Ю.О., Ордін О.В.,

представника потерпілої ОСОБА_4,

власника майна ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна у межах кримінального провадження №12015100020004972 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п. 3, 6, 9, 12, ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 9, 12, ч.2 ст.115 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.3 ст. 146, ч.3 ст.146, ч.3 ст.146, п.п. 3, 6, 9, 12, ч. 2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч 3 ст.146, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, п.п. 3, 6, 9, 12, ч. 2 ст.115 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.146, п.п. 3, 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5, як власник майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна на яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2016 року, накладено арешт, шляхом заборони розпоряджатись означеним майном, у межах кримінального провадження № 12015100020004972.

ОСОБА_5, як власник майна та її представник в судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, обвинувачені та їх захисники поклались на розсуд колегії суддів.

Колегія суддів, вислухавши думки учасників судового провадження щодо клопотання про скасування арешту майна, приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди /ч.2 ст.170 КПК України/.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна /ч.11 ст.170 КПК України/.

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Також, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження не завершений, вищевказана квартира визнана речовим доказом, крім того не допитані свідки та потерпілі, також не доведено, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, колегія суддів приходить до висновку, що заявлене клопотання є передчасним та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.131, 170, 174 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

У задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 281461780000, яка належить на праві власності ОСОБА_5 - шляхом заборони розпоряджатись означеним майном, у межах кримінального провадження №12015100020004972 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:

судді: 1.

2.