Ухвала суду № 71734591, 23.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шимків С.С., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського міського суду від 1 листопада 2017 року, що постановлена в м. Рівне суддею Куцоконем Юрієм Петровичем у справі №569\16575\17 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (час постановлення ухвали невідомий),

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 1 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

На ухвалу заявником подано апеляційну скаргу, де покликався на неврахування суддею ряду обставин, зокрема договорів - додатки №№11, 12, 13, додатків №8 "Рівнеобленерго" від 25.09.2017 року, №9 "Рівнеоблводоканал" від 11.10.2017 року та №10 ЖКП "Сонячне" від 18.10.2017 року, а також додатку №1, тобто копії паспорта боржника з підтвердженням реєстрації місця проживання. З огляду на залишення без уваги обставин, що відображені у перерахованих додатках, висновки судді є незаконними та необґрунтованими.

Окрім того, вважав доведеними зобов'язання ОСОБА_2 сплачувати житлово-комунальні послуги. Тобто порушеними є положення ст. 64 ЖК УРСР щодо набуття й користувачами квартири прав і обов'язків наймача, в т.ч. і щодо оплати за користування. Також зазначав, що ОСОБА_2 переслідує намір одержати право на житло, а згодом - його відчужити, усунувши заявника від його прав на квартиру.

З цих міркувань просить скасувати ухвалу судді першої інстанції, прийнявши нову, якою задовольнити його заяву про видачу судового наказу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відмовляючи ОСОБА_1 у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суддя першої інстанції правильно виходив з того, що заява не підлягає вирішенню в порядку наказного провадження, оскільки заявлені вимоги вказують про виникнення та існування спору цивільного між ним та ОСОБА_2

Як убачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2017 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Її обґрунтовано тим, що боржник зареєстрована в належній йому квартирі без його згоди з 6 серпня 2009 року. Вона відмовляється оплачувати житлово-комунальні послуги, хоча ними і користується, а на її ім'я відкрито відповідні особові рахунки. На час звернення в суд заборгованість склала 16 950, 92 гривні (а.с. 1-2).

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України в редакції, що діяла на час вирішення процесуального питання, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих додатків вбачається спір про право.

Як правильно послався суддя, роз'яснення, що дані у пунктах 9 і 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" при наявності спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права у заявника або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Разом з тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України) судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Колегія суддів, приходячи до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, бере до уваги, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не містять договірних підстав, а існують із вимог закону в зв'язку із користуванням надаваними третьою особою житлово-комунальними послугами. Більше того, заявник вказує про їх неправомірну природу - через реєстрацію місця проживання без згоди власника житлового приміщення. Тобто існуючі їхні права і обов'язки свідчать про спір, який очевидно належить вирішувати в позовному провадженні, про що було роз'яснено ОСОБА_1

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування суддею додатків, долучених до заяви, то вони на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків судді.

Через їх необґрунтованість не можна погодитися і з рештою тверджень заявника - про існування правовідносин, що випливають зі ст. 64 ЦК УРСР, які необхідно вирішувати в наказному провадженні, а також із намірів ОСОБА_2 припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру.

Підставою для залишення оскаржуваного судового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання суддею першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Рівненського міського суду від 1 листопада 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: