Рішення № 71734353, 22.01.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12248/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди звернувся представник ПАТ «Страхова компанія «Уніка».

У своєму позові представник позивача зазначає, що 13 травня 2016 року між сторонами по справі було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/8269905, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу ГАЗ 53Б, д.р.н.НОМЕР_1.

13 вересня 2016 року о 11 год.10 хв. на а/д Рівне-Здолбунів-Дубно відбулась ДТП за участю транспортного засобу ГАЗ 53Б д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням відповідача та транспортного засобу Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2016 року по справі №562/2198/16-п вищевказана ДТП відбулась внаслідок відривання переднього лівого колеса, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

15 вересня 2016 року до позивача на підставі полісу №АЕ/8269905 звернулась потерпіла сторона з повідомленням про ДТП і надав при цьому усі необхідні документи.

16 листопада 2016 року позивачем було складено страховий акт №00203108 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач під час ДТП керував транспортним засобом, який не відповідав вимогам безпеки дорожнього руху та знаходився в технічно несправному стані, до позивача перейшло право вимоги суми страхового відшкодування сплаченого за пошкоджений транспортний засіб потерпілої сторони.

Враховуючи вищевикладене, просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача сплачене страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 36000,00 грн. та судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак подав до суду письмові пояснення у яких просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити з підстав, викладених у поясненнях та провести розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 травня 2016 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АЕ/8269905, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу ГАЗ 53Б, д.р.н.НОМЕР_1.

13 вересня 2016 року о 11год. 10 хв. на а/д Рівне-Здолбунів-Дубно відбулась ДТП за участю транспортного засобу ГАЗ 53Б д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням відповідача та транспортного засобу Фольксваген д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 вересня 2016 року по справі №562/2198/16-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Як вбачається з позовної заяви, 15 вересня 2016 року до позивача на підставі полісу №АЕ/8269905 звернулась потерпіла сторона з повідомленням про ДТП і надав при цьому усі необхідні документи.

16 листопада 2016 року позивачем було складено страховий акт №00203108 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36 000,00 грн.

У своєму позові представник позивача одночасно посилається на дві взаємовиключні статті Цивільного кодексу України, а саме статтю 993 ЦК України, яка регулює правовідносини «суброгації» та статтю 1191 ЦК України, яка регулює правовідносини «регресу».

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВССУ №4 від 01 березня 2013 року «При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні) заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону №1961-ІУ, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування».

В даному випадку представнику позивача доцільно було б посилатись тільки на ст.1191 ЦК України та не згадувати про ст.993 ЦК України.

Розмір позовних вимог, заявлених у позові, представник позивача підтверджує лише копіями документів, серед яких немає ні висновку судової авто товарознавчої експертизи, ні звіту про оцінку збитку спеціаліста-автотоварознавця.

В копії страхового акту до позову, сума 36000,00 грн. визначена страховиком на підставі заяви-погодження суми страхового відшкодування. Однак, заява-погодження суми страхового відшкодування до позову не є належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку, бо не є результатом оцінки в розумінні ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом).

Копія висновку про виплату страхового відшкодування до позову не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (відсутній розрахунок ринкової вартості автомобіля, відсутній розрахунок коефіцієнту фізичного зносу автомобіля). Крім того, відповідач не був запрошений на огляд пошкодженого автомобіля потерпілого, а в акті огляду до позову відсутні підписи потерпілого та відповідача. Об'єм пошкоджень автомобіля порахований у калькуляції до позову не можливо ідентифікувати, оскільки на фото пошкодженого транспортного засобу до позову немає жодної ідентифікуючої ознаки (державний номерний знак, номер кузова або VIN-код автомобіля). Отже, копія Висновку про виплату страхового відшкодування разом з копією калькуляції до позову також не є результатом оцінки в розумінні ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».

Представником позивача не подано до суду належних та допустимих доказів, що підтверджують розмір позовних вимог.

Як на підставу виникнення права регресної вимоги представник позивача посилається на положення пп. «г» п.38.1.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, підставою виникнення обов'язку водія сплатити страховику виплачену суму страхового відшкодування є визначення у встановленому порядку невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 встановлено ряд вимог до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання, однак представником позивача не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність невідповідності та навіть не зазначено в чому, на думку представника позивача, полягає така невідповідність.

Ні постанова суду по справі №562/2198/16-п від 28 вересня 2016 року, ні матеріали адміністративної справи, ні позовна заява не містять даних про те, яку саме невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху мав автомобіль відповідача та чи саме вона є наслідком ДТП. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що ДТП є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу, яким керував відповідач вимогам п.п.31.3., 31.4. Правил дорожнього руху або докази того, що керований ним транспортний засіб не відповідає конкретним технічним вимогам, що передбачені Правилами дорожнього руху або стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правилам технічної експлуатації, інструкціям підприємств-виробників та іншій нормативно-технічній документації, і що саме це призвело до настання ДТП.

Щодо відповідача ОСОБА_1 не складалось протоколу за порушення вимог п.31.4. ПДР заборона експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам. Відповідач не притягався до відповідальності за ст.121 КУпАП.

В день ДТП ОСОБА_1 у відповідності до вимог ПДР перед виїздом перевірив технічний стан автомобіля, який до місця ДТП подолав понад 50 км без будь-яких технічних несправностей. Між селами Здовбиця та Уїздці Здолбунівського району переднє ліве колесо автомобіля попало у вибоїну, внаслідок чого відірвалося та покотилося. Потерпілий ОСОБА_2, допустив зіткнення з колесом, внаслідок чого автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження. Причина по якій переднє ліве колесо відірвалося не встановлена. Огляд автомобіля ГАЗ 53Б д.н. НОМЕР_1 спеціалістами авто техніками або експертами не проводився, експертиза технічного стану вказаного автомобіля не проводилась.

В копії довідки №3016257650920737 про дорожньо-транспортну пригоду зазначено, що транспортний засіб ГАЗ-53Б д.н. НОМЕР_1 мав технічні несправності, а саме: заклинювання, відрив коліс. Однак, зазначена довідка не є висновком чи актом експерта або спеціаліста, а відомостями про дорожньо-транспортну пригоду, які містяться в електронній базі АІПС ДПІ та які вносяться на підставі матеріалів ДТП. Про те, що відрив коліс стався внаслідок заклинювання і чого саме у довідці №3016257650920737 не вказано. В той же час у довідці №3016257650920737 зазначено, що в автомобіля ГАЗ-53Б д.н. НОМЕР_1 механічні ушкодження відсутні.

Жодного доказу, яким би було встановлено, що у вказаному автомобілі виявлено заклинювання і чого саме, і це призвело до відриву коліс, в матеріалах адміністративної справи немає. Крім того, відкрив коліс це наслідок технічної несправності транспортного засобу, проте самі технічні несправності, які мав автомобіль ГАЗ-53Б д.н. НОМЕР_1 в матеріалах справи не зазначені, що позбавляє можливості зробити висновок про те, що ДТП сталася безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу відповідача існуючим вимогам ПДР.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності та те, що представником позивача не доведено заявлених ним позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн. згідно платіжного доручення, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, тому не підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.515,993,1191 ЦК України,суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :