Постанова № 71733400, 23.01.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/1285/17

Провадження по справі №2-а/538/1/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Грузман Т.В., при секретарі судового засідання Денисенко І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Лохвиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним звуження відповідачем існуючого права отримувати підвищення до пенсії як інваліду війни в розмірі встановленому законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним звуження відповідачем існуючого права отримувати підвищення до пенсії як інваліду війни в розмірі встановленому п. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР; та зобов"язання відповідача нараховувати та сплачувати належні йому державні пенсії з урахуванням підвищення як інваліду війни в розмірі встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР -інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІ групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІІ групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком, посилаючись на наступні обставини.

Являючись інвалідом війни, ОСОБА_1, отримав право на пільги відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII, яке встановлено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР, та зобов"язувало відповідача нараховувати, та сплачувати йому як інваліду війни, підвищення до пенсії в розмірі: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІ групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІІ групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Оскільки, з 01.01.2006 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 05.10.2005 року № 2939-IV, обмежено права громадян, які отримали статус інвалідів війни після 01.01.2006 року на підвищення пенсій : інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІ групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІІ групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням того, що в Україні розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність, право інвалідів війни, які отримали інвалідність після 01.01.2006 року обмежене в 8 разів для інвалідів війни І групи, в 8,75 разів для інвалідів війни ІІ групи, в 6,67 разів для інвалідів війни ІІІ групи.

Таким чином, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 3, 8 ч. 2 ст. 19, ст. 21 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, що призвело до недоотримання ОСОБА_1 коштів, які встановлені державою в якості пільг компенсації за втрату працездатності під час несення обов"язків по захисту вітчизни, в інтересах всієї держави в цілому, тому просить суд визнати протиправним звуження відповідачем існуючого права отримувати підвищення до пенсії як інваліду війни в розмірі встановленому п. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР; та зобов"язати відповідача нараховувати та сплачувати належні йому державні пенсії з урахуванням підвищення як інваліду війни в розмірі встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР -інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІ групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІІ групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Суд розглянувши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як пенсіонер, та отримує пенсію як інвалід-ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 групи категорії 1, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 року (розпорядження від 01.10.2017р.).

ОСОБА_2 об"єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, та в розмірах, встановлених постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", саме: 2771,38 грн. (державна пенсія в розмірі відшкодування фактичних збитків, а саме 70% від заробітної плати в зоні відчуження) + 379,60 грн. (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю) + 580,80 грн. (підвищення інваліду війни 2 групи) + 50 грн. (перерахунок, в зв"язку із зміною прожиткового мінімуму) = 3 781,78 грн. (розпорядження № 136925 від 01.05.2017 року). Сума 580,80 грн. - надбавка встановлена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, 22.10.1993, відповідно до ст.13, якого інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІ групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІІ групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, що передбачали підвищення пенсії інвалідам війни в розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком - інвалідам ІІ групи, втратили свою чинність з 1 січня 2006 року, в зв"язку із внесенням змін до закону, який на час виникнення спірних правовідносин, передбачає , що інвалідам війни ІІ групи пенсії підвищуються на 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Як було встановлено п.4 ст.54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р.), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р.) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VІІІ, що набрав чинність з 01.01.2015 року, внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ від "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до ст. 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції від 28.12.2014р.) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Приписами ст. 54 вищезазначеного Закону № 796-ХІІ (в редакції від 28.12.2014р.) передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

З огляду на викладені положення законодавства, з 01.01.2015 року визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Зміни внесені Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VІІІ, що набрав чинність з 01.01.2015 року, до ст. ст. 50,54 Закону України № 796-ХІІ від "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неконституційними визнані не були.

На виконання вищевказаних вимог постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).

Згідно з пп. 1 п. 11 Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС II групи інвалідності становить 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 13 Порядку щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам IІ групи виплачується у розмірі 379 грн. 60 коп.

Відповідачем пенсія позивачу нараховується та виплачується в розмірах, встановлених постановою КМУ від 23.11.2011р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що доводиться відзивом на позовну заяву від 10.01.2018 року.

З огляду на зазначене встановлено, що відповідачем виплата пенсії позивачу проводиться в розмірах, встановлених діючим законодавством.

Як роз'яснено в п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), а вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові №1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Норми ст.ст. 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ, якими було встановлено кратні розміри основної та додаткової пенсій (8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком), втратили чинність, а тому не можуть визначати розмір пенсії позивача.

Отже, починаючи з 01.01.2015 року норми і положення ст. cт. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а відтак, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог ст. 22 Конституції України, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вже зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Як вбачається з рішення Європейського суду по справі за заявою ОСОБА_3 проти України №43331/12 від 03 червня 2014 року, підставою звернення до Європейського суду було прийняття Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік", відповідно до якого розмір пенсії за статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мав визначатися Кабінетом Міністрів України. На виконання Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України виніс постанову № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року та на підставі якої ОСОБА_3 нараховували пенсію.

Приймаючи рішення Європейський суд виходив з того, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції. Зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного Суд визнає, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, зазначивши висновки про те, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

У іншому рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 N 20-рп/2011).

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 об"єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нараховуючи пенсію позивачу у відповідності до положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, в редакції згідно з Законом від 28.12.2014 р. № 76-ІІІ та Порядку № 1210, діяв правомірно.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при виплаті пенсії позивачу у розмірі, встановленому Порядком № 1210, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції згідно з Законом від 28.12.2014 р. № 76-ІІІ, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 5,6, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. 19, 22, 58 Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним звуження відповідачем існуючого права отримувати підвищення до пенсії як інваліду війни в розмірі встановленому п. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР; та зобов"язання відповідача нараховувати та сплачувати належні йому державні пенсії з урахуванням підвищення як інваліду війни в розмірі встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року № 458/95-ВР -інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІ групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, ІІІ групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком - відмовити в повному об"ємі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Грузман