Постанова № 71732817, 23.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/650/17 Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/554/18 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 26 23.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі суддів :

Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 травня 2008 року у розмірі 49 229,83 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 20 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір.

Відповідно до вказаного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом подачі до відділення закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заяви, у якій просила надати їй послуги у виді кредитної картки «Універсальна».

Відповідачка, поставивши підпис у заяві, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які розміщеними на офіційному сайті Банку, складає між нею та Банком договір.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід?ємних частин договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п.6.3 Умов та правил надання банківських послуг до обов?язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по карткових рахунках.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов?язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов?язань за договором на вимогу Банку позичальник повинен виконати зобов?язання з повернення кредиту, оплатити винагороду банку.

Відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов?язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов?язаний сплатити Банку штраф в сумі розмірі 500 гривень +5 % від суми позову.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 зобов?язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30 червня 2017 року утворилася заборгованість на загальну суму 49229,83 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом 4988,50 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 35 032,41 грн., заборгованості за пенею та комісією 6388,45 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 2320,47 грн.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 жовтня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову Банку та застосовуючи при цьому ст. ст. 257, 258, 266 ЦК України не звернув увагу на те, що у даному випадку відбулось переривання строку позовної давності, оскільки відповідачка 11 серпня 2016 року звернулася до банку із заявою про визнання боргу. Порушення норм матеріального права, не повне дослідження матеріалів справи призвело до невірного встановлення обставин справи та не вірного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи вказаний спір суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позовна заява Банку надійшла до суду з пропуском позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

З указаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2008 року ОСОБА_4 подала до відділення закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», заяву, у якій просила надати їй послуги у виді кредитної картки «Універсальна». Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до укладеного кредитного договору від 20 травня 2008 року та довідки про обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 1,9 % на місяць із розрахунку 360 днів у році, розмір щомісячних платежів становить 7 % від заборгованості, але не менше 50 гривень, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що йде за звітним( а.с. 63).

Як зазначено у п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов?язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід?ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг. Згідно п.6.3 Умов та правил надання банківських послуг до обов?язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п. 8.6 Умов при порушенні позичальником строків платежу по кожному з грошових зобов?язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов?язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми позову.

Згідно п. 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону до припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Станом на 30 червня 2017 року, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 49229,83 грн., що виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором і складається із заборгованості за кредитом 4988,50 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 35 032,41 грн, заборгованості за пенею та комісією 6388,45 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 2320,47 грн ( підтверджується розрахунками заборгованості).

З розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку наданого позивачем вбачається, що останній платіж за умовами договору ОСОБА_4 здійснила 02 вересня 2008 року, після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались (а.с. 10).

Судом першої інстанції встановлено, що у 2016 році представники ПАТ КБ «Приватбанк» приїжджали до відповідачки додому, у зв?язку з чим нею була написана заява від 11 серпня 2016 року щодо зобов?язання погасити заборгованість у розмірі 5000 грн. (а.с.33) Однак із наданого позивачем розрахунку вбачається що вказані кошти відповідачкою не вносилися.

При розгляді справи судом першої інстанції відповідачка подала заяву, в якій просила застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності ( а.с. 79).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка у справі - ОСОБА_4 останній платіж по погашенню кредиту здійснила 02 вересня 2008 року і після цього будь-яких дій щодо виконання зобов'язань за договором не вчиняла, а з позовною заявою до суду ПАТ КБ "Приватбанк" з вимогою про стягнення кредитної заборгованості звернувся у серпні 2017 року.

При розгляді справи судом першої інстанції, 19 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 у порядку визначеному ч.4 ст. 267 ЦПК України подала заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до вимог банку (а. с. 79).

Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про пропуск позовної давності з поважних причин та не просив його поновити.

Оскільки, умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов?язання.

Оскільки, останній місячний платіж ОСОБА_4 був здійснений 02 вересня 2008 року то позивач повинен був подати позов до 02 вересня 2011 року, а банк звернувся до суду з позовом у серпні 2017 року, то висновок суду першої інстанції про порушення банком строків позовної давності ґрунтується на вимогах матеріального права та умовах укладеного між сторонами договору.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг пятирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій тощо.

В апеляційній скарзі позивач вказував, що ОСОБА_4 у 2016 році написано заяву про зобов?язання сплатити заборгованість у розмірі 5000 грн., що свідчить про визнання ним боргу та переривання строків позовної давності.

Однак, колегія суддів вважає зазначений довід апеляційної скарги безпідставним, виходячи з наступного.

Норма ч. 1 ст. 264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно вказав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із даним позовом, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а також обґрунтовано зазначив, про відсутність факту переривання перебігу позовної давності.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 7, 328, 355, 356, 391 ЦК України, ст. 267 ч.4 ЦК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

____ ______ ___

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв