Рішення № 71731471, 18.01.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14439/17

Категорія 87

2-а/295/1245/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М., розглянувши одноособово в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконними дій пенсійного органу та зобов»язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов»язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 01 жовтня 1993 року по 02 січня 1994 року на посаді медичної сестри в Житомирському обласному медичному об»єднанні «Здоров»я» та з 03 січня 1994 року по 26 лютого 2003 року у Житомирському обласному лікувально-профілактичному центрі «Здоров»я»; зобов»язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 04 липня 2017 року згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; відшкодувати позивачу сплачений судовий збір з держбюджету у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09.01.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в яких останній не погоджуючись з позовом, просив відмовити у його задоволені.

Суддя за результатами розгляду справи у порядку спрощеного провадження, оцінивши повідомлені сторонами обставини справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Суддею встановлено, згідно копії трудової книжки серії АТ-ІІІ № 9629083 ОСОБА_1 з 07.08.1986 року працювала на посаді медсестри здравпункту підрозділу. В подальшому, з 09.11.1987 року позивач почала працювати медичною сестрою лікарняного контролю, лікарняного контролю за дітьми та підлітками, спортивної медицини МСЧ ВО «Електровимірювач».

01.10.1993 року згідно наказу Управління охорони здоров»я Житомирської ОДА № 133 від 13.09.1993 року було створено обласне медичне об»єднання «Здоров»я», у яке було включено МСЧ ВО «Електровимірювач».

10.12.1993 року за розпорядженням представника Президента України № 693 створено обласний лікувально-профілактичний центр «Здоров»я», до складу якого введено МСЧ ВО «Електровимірювач».

В період з 09.11.1987 року до 26.02.2003 року, який не включений до спеціального стажу, працювала медичною сестрою, умови роботи та медсестринські обов»язки позивача не змінювалися, змінювалася лише назва медичного закладу.

Відповідно до матеріалів справи, 03.07.2017 року позивач звернулась до Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

13.11.2017 року листом № 17147/05 Житомирське обєднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що загальний стаж роботи позивача складає 33 роки 06 місяців 22 дні, а стаж за вислугу років становить 20 років 01 місяць, тому рішенням управління від 29.08.2017 року у призначенні пенсії за вислугу років позивачу відмовлено через відсутність необхідного спеціального стажу. Згідно поданих документів, з 01.10.1993 року позивач працювала на посаді медичної сестри в обласному медичному об»єднанні «Здоров»я», а з 03.01.1994 року по 26.02.2003 року – в обласному лікувально-профілактичному центрі «Здоров»я», в закладах, які не передбачені Переліком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення визначає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно абзацу 2 ч. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У пункті «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно розділу другого Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» заклад охорони здоров'я це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Стаття 3 вказаного Закону також визначає поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоровя та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоровя, що не обовязково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо повязана з її наданням.

До висновку, що вид діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його приналежність до установ охорони здоровя, дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.12.2007 року у справі №22а-4501/2006.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалось, відповідно до відомостей трудової книжки, позивач ОСОБА_1 з 07.08.1986 року працювала на посаді медсестри здравпункту підрозділу, з 09.11.1987 року - медичною сестрою лікарняного контролю, лікарняного контролю за дітьми та підлітками, спортивної медицини МСЧ ВО «Електровимірювач», яке було включено до обласного медичного об»єднання «Здоров»я», що створено 01.10.1993 року, згідно наказу Управління охорони здоров»я Житомирської ОДА № 133 від 13.09.1993 року. 10.12.1993 року за розпорядженням представника Президента України № 693 створено обласний лікувально-профілактичний центр «Здоров»я», до складу якого введено МСЧ ВО «Електровимірювач». Загальний трудовий стаж позивача в закладах охорони здоров»я становить більше 31 року.

Таким чином, суддя дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.10.1993 року на посаді медичної сестри в обласному медичному об»єднанні «Здоров»я» та з 03.01.1994 року по 26.02.2003 року – в обласному лікувально-профілактичному центрі «Здоров»я», підлягає до зарахування до стажу роботи в закладах охорони здоров'я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що позивач має страховий стаж, достатній для призначення позивачу пенсії за вислугу років, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відмова Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні позивачу пенсії за вислуги років є протиправною.

Відповідно до ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступив стороною у справі, або якщо стороною у справі виступила його посадова чи службова особа.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі, яка визначена ЗУ «Про судовий збір», 1920, 00 грн.

На підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 19, 77, 139, 243-246, 260, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування до стажу роботи ОСОБА_1, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи з 01.10.1993 року на посаді медичної сестри в обласному медичному об»єднанні «Здоров»я» та з 03.01.1994 року по 26.02.2003 року – в обласному лікувально-профілактичному центрі «Здоров»я».

Зобов»язати Житомирське об»єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, який дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 01.10.1993 року по 02.01.1994 року на посаді медичної сестри в обласному медичному об»єднанні «Здоров»я» та з 03.01.1994 року по 26.02.2003 року – в обласному лікувально-профілактичному центрі «Здоров»я», та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 04 липня 2017 року, згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1920,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Полонець