Постанова № 71731087, 15.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/988/17 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І. Провадження № 22-ц/773/40/18 Категорія: 48 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей та стягнення неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 25.11.2005 року по 28.01.2013 року перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у сторін народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем та знаходяться на її утриманні, відповідач участі у вихованні дітей не приймає, матеріальної допомоги на їх утримання добровільно не надає. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 28 березня 2016 року з відповідача в її користь на утримання малолітніх дітей стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 700 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. На даний час стягуваних з відповідача аліментів недостатньо для утримання дітей. Покликаючись на те, що відповідач є молодого віку, працездатним, інших осіб на утриманні не має, тому просить збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання малолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 1450 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Крім того, зазначає, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів, в її користь на утримання дітей та становить 73228,07 грн.. Також просить стягнути з відповідача в її користь 2928,00 грн. неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Рожище Волинської області, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 900 (дев'ятсот) грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття з врахуванням індексації стягуваних сум відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 2928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить це рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В суді апеляційної інстанції під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі з підстав наведених в ній.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначала про необгрунтованість апеляційної скарги та про підставність заявлених позовних вимог і просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 25 листопада 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2013 року розірвано (а.с. 9). В шлюбі народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач є батьком дітей, що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 (а.с. 5, 6).

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 28.03.2016 року було збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3, на підставі рішень Луцького міськрайонного суду від 04.09.2009 року та від 31.10.2011 року та стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4, 2006 року народження та сина ОСОБА_5, 2009 року народження в твердій грошовій сумі по 700 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття (а.с. 8). Судом також встановлено, що діти проживають з матір'ю (а.с. 7) та перебувають на її утриманні, відповідач добровільно іншої, крім аліментів, допомоги на утримання дітей не надає, аліменти сплачує не повному обсязі, оскільки є заборгованість по аліментах (а.с. 10, 11, 12), відповідач не бере участі у додаткових витратах.

Згідно з ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України(далі СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначених за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку(ч. 2 ст. 182 СК України).

Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2017 року - 1689 грн., з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень.

Разом з тим з пояснень позивача в суді апеляційної інстанції встановлено, що після стягнення судом аліментів на утримання дітей в розмірі 700 грн. щомісячно на кожну дитину, матеріальний стан одержувача аліментів змінився у зв'язку з її звільненням з роботи та як наслідок відсутністю отримання щомісячних доходів, які б давали можливість утримувати дітей, що є підставою для збільшення розміру аліментів.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що обов'язок утримувати дітей лежить на обох батьках, розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину, розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4, 2006 року народження, ОСОБА_5, 2009 року народження є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, на підставі подожень ст. 192 СК України прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 900 грн. на кожну дитину.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області заборгованість ОСОБА_3 за виконавчим листом станом на 29.08.2017 року становить 73228,07 грн. (а.с. 59, 60, 61).

Неустойка є видом відповідальності, яка діє до повного виконання його обов'язку. Позивач має право на стягнення неустойки з моменту виникнення заборгованості з вини відповідача до моменту повного виконання обов'язку зі сплати заборгованості за аліментами.

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має тривалий характер і обраховується за прострочення кожного зобов'язання окремо.

Неустойка (пеня) за один місяць рахується шляхом множення заборгованості зі сплати аліментів за місяць на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів суд першої інстанції не звернув уваги, що здійснюючи розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів позивач помилково включила до даного рохрахунку суму заборгованості за попередні місяці по аліментах, стягнутих за рішенням суду на її утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку, нарахування виплати по яких закінчились 04.03.2012 року з досягненням дитини трьохрічного віку. Аліменти на утримання позивача за період з січня 2017 року по червень 2017 року не нараховувались, а тому підстави для нарахування неустойки по аліментах на утримання позивача відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши наявність заборгованості зі сплати аліментів з вини відповідача, обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення неустойки(пені), проте, невірно визначив суми несплачених аліментів за кожен місяць, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення вимоги в частині стягнення неустойки(пені) в повному обсязі, а відтак, рішення суду підлягає відповідній зміні.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 28.03.2016 року з ОСОБА_3, стягнуто в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4, 2006 року народження та сина ОСОБА_5, 2009 року народження в твердій грошовій сумі по 700 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

З матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості по аліментах вбачається, що відповідачем було сплачено аліменти в січні 2017 року в розмірі по 100 грн. на кожну дитину, в лютому 2017 року - по 900 грн. на кожну дитину, у березні та квітні аліменти відповідачем не сплачувались, у травні - по 400 грн. та у червні 2017 року - по 500 грн. на кожну дитину.

Виходячи із розміру присуджених до стягнення аліментів щомісячно, розміру частково сплачених аліментів, ставки пені - 1% за кожний день прострочення, розмір обчисленої за таким принципом пені складає помісячно з січня 2017 року по червень 2017 року: січень - 372 грн.(1200 х 1% х 31 = 372), лютий - 0, березень - 434 грн., квітень - 434 грн., травень - 186 грн., червень - 124 грн..

Таким чином, з врахуванням сплачених відповідачем ОСОБА_3 аліментів, неустойка за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 становить 1550 грн..

Вказаний розмір є компенсацією матеріальних втрат, які зазнала в першу чергу дитина.

Належних та допустимих доказів в підтвердження відсутності вини ОСОБА_3 у прострочені сплати аліментів та утворенні заборгованості відповідачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального права в частині визначення розміру неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів, рішення суду підлягає відповідній зміні на підставі ст. 376 ЦПК України, та стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає неустойка(пеня) в розмірі 1550 грн. за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року в даній справі в частині стягнення неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку(пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року в сумі 1550(одна тисяча п'ятсот п' ятдесят) грн..

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді