Рішення № 71730874, 18.01.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11148/17

Провадження № 2-а/161/60/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2017 року Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови від 30 червня 2017 року ВП №53260122 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою суду від 23 листопада 2017 року залучено у справу як співвідповідачів Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, а також старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2014 року у справі №161/14748/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, визнано протиправним та скасовано протокол № 4 від 30.05.2014 року Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації в частині відмови у порушенні клопотання про присвоєння почесного звання “Мати-героїня” ОСОБА_4. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_4 з урахуванням наявності у позивача права на присвоєння почесного звання України “Мати-героїня”.

На виконання цього судового рішення судом був виданий виконавчий лист від 11 жовтня 2016 року, який знаходився на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

10 липня 2017 року на адресу позивача надійшла постанова від 30 червня 2017 року ВП №53260122 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. у зв’язку з закінченням виконавчого провадження.

Позивач вважає вказану постанову протиправною з тих підстав, що на його думку рішення суду носило майновий характер, а тому виконавчий збір за його виконання не стягується на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

З наведених вище мотивів та підстав просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 30 червня 2017 року ВП №53260122 про стягнення виконавчого збору (а.с.3).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У додаткових письмових поясненнях від 24 жовтня 2017 року представник позивача в обґрунтування позову також зазначив, що позивач фактично отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 27 березня 2017 року, а 10 квітня 2017 року, тобто з дотриманням строку десять робочих днів, на виконання рішення суду розглянув питання про присвоєння ОСОБА_4 почесного звання «Мати-Героїня». Однак в ході розгляду з’ясувалося, що документи цієї громадянкою були подані ще у 2014 році, однак Указом Президента України від 02 липня 2016 року №284/2016 були внесені зміни до Порядку присвоєння почесного звання «Мати-Героїня», зокрема розширений перелік відомостей, які вносяться до нагородного листа. Оскільки цих відомостей у департаменту не було, громадянці ОСОБА_4 було запропоновано повторно звернутися із заявою та надати повний перелік документів. Вказане ОСОБА_4 було здійснено 30 травня 2017 року.

Також у цих же пояснення позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2017 року №54231737 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 30 червня 2017 року №53260122 була оскаржена позивачем до суду та постановою суду від 20 вересня 2017 року вона була скасована.

Крім того посилається на те, що за змістом частини дев’ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», позивач звільнений від обов’язку сплачувати виконавчий збір, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята 30 червня 2017 року, а виконавче провадження за нею було відкрито 05 липня 2017 року.

Представник відповідачів у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2014 року у справі №161/14748/14-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, визнано протиправним та скасовано протокол № 4 від 30.05.2014 року Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації в частині відмови у порушенні клопотання про присвоєння почесного звання “Мати-героїня” ОСОБА_4. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_4 з урахуванням наявності у позивача права на присвоєння почесного звання України “Мати-героїня”.

На виконання цього судового рішення судом був виданий виконавчий лист від 11 жовтня 2016 року, який знаходився на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 20 січня 2017 року ВП №53260122 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання цього судового рішення. Крім того, у пункті 3 постанови вказано про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн.

10 липня 2017 року на адресу позивача надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 30 червня 2017 року ВП №53260122 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. у зв’язку з закінченням виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку цій постанові, суд зазначає наступне.

Частинами першою та третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому у пункті 3 частини п’ятої статті 27 Закону передбачено, що якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У розглядуваному випадку як встановлено судом, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2014 року у справі №161/14748/14-а вирішено позовні вимоги немайнового характеру, оскільки позивача було зобов’язано не нарахувати та виплатити будь-яку соціальну допомогу, а лише повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про присвоєння їй звання «Мати-героїня». Доводи позивача що вказане судове рішення носить майновий характер є надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Крім того, суд відхиляє пояснення представника позивача, а саме що заявнику - Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації було невідомо про наявність постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2014 року у справі №161/14748/14-а до 27.03.2017 року, оскільки, факт обізнаності заявника про наявність постанови, що набрала законної сили та підлягає добровільному виконанню хочаб станом на листопад 2016 року, встановлений судом на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.11.2016 року по справі щодо поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа №161/14748/14-а від 13 жовтня 2014 року, з якої вбачається, що Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації добровільно, тобто до відкриття виконавчого провадження, не виконав постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2014 року у справі №161/14748/14-а, яка носила немайновий характер, суд дійшов висновку, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області обґрунтовано та правомірно стягнув з позивача виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що позивач не оскаржив у встановлений законодавством строк пункт 3 постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 20 січня 2017 року ВП №53260122 про відкриття виконавчого провадження яким стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн., а оскаржує лише постанову від 30 червня 2017 року ВП №53260122, яка є наслідком виділу питання про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження у зв’язку із закінченням виконання судового рішення.

Також суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що виконавчий збір не підлягає стягненню, якщо боржник виконав судове рішення до відкриття окремого виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, оскільки вказане суперечить змісту частини дев’ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в якій зазначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. В даному випадку мається на увазі, що виконавчий збір не стягується якщо боржник добровільно та повністю виконав рішення суду до відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Натомість, у розглядуваному випадку, боржник свого обов’язку щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили добровільно не виконав та виконав його лише під час примусового виконання, за що і змушений сплатити передбачений ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір.

Стосовно посилань представника позивача на те, що для виконання судового рішення необхідно було надати додаткові документи стягувачу, суд зазначає, що судове рішення про зобов’язання Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_4 з урахуванням наявності у позивача права на присвоєння почесного звання України “Мати-героїня” набрало законної сили ще 28 вересня 2015 року.

В силу положень діючої на той час редакції статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-ХІV, чинний на час виникнення спірних правовідносини). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником – це його законодавчо встановлений обов’язок. Зокрема, зазначений обов’язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), права якої поновлені. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23 червня 2015 року №21-63а15.

Тобто з 28 вересня 2015 року позивач, як суб’єкт владних повноважень, був законодавчо зобов’язаний добровільно виконати рішення суду в частині повторного розгляду заяви ОСОБА_4 з урахуванням наявності у позивача права на присвоєння почесного звання України “Мати-героїня”.

Тобто, посилання позивача на те, що Указом Президента України від 02 липня 2016 року №284/2016 були внесені зміни до Порядку присвоєння почесного звання «Мати-Героїня», зокрема розширений перелік відомостей, які вносяться до нагородного листа, і це зумовило надання додаткових документів стягувачем, не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для звільнення його від обов’язку сплатити виконавчий збір, оскільки рішення суду він повинен був виконати добровільно до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме до 27.03.2017 року, однак цього в добровільному порядку не зробив.

Суд ще раз зауважує, що позивач виконав рішення суду лише після звернення його до примусового виконання через органи державної виконавчої служби і після відкриття державним виконавцем виконавчого провадження, а тому в силу статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» він змушений сплатити судовий збір.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року у справі №161/11260/17, оскільки вказаною постановою скасована постанова про відкриття виконавчого провадження №54231737 від 05 липня 2017 року з тих мотивів, що вона прийнята передчасно, тобто до набрання сили постановою від 30 червня 2017 року ВП №53260122 про стягнення виконавчого збору, яка була оскаржена позивачем до суду. Оцінка правомірності стягнення виконавчого збору в цьому судовому рішенні не здійснювалася.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 246 КАС України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови від 30 червня 2017 року ВП №53260122 про стягнення виконавчого збору - відмовити повністю.

Згідно зі статтями 255, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 23 січня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_5