Постанова № 71729670, 17.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

17 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 641/4163/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача: Балановський О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужба в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі № 641/4163/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужба в Харківській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника інспекції України з питань захисту прав споживачів у Харківській області №32 від 20.06.2017 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року задоволено позов.

Визнано протиправним та скасувати рішення т.в.о. начальника інспекції України з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 32 від 20.06.2017 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Відповідач посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт наголошує на невірному тлумаченні положень ст..8, 9 Закону України «Про рекламу», та на невідповідності висновків суду, обставинам справи.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення. Наданий до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій вказується на згоду з судовим рішенням та безпідставності про притягнення до відповідальності позивача.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що Рішенням інспекції України з питань захисту прав споживачів у Харківській області № 32 від 20.06.2017 року на ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 1700 гри. за недотримання ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

Підставою для притягнення до відповідальності в рішенні вказано, що відсутній дозвіл Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами, що на думку інспекції, є порушенням ч.1 ст. 16 ЗУ «Про рекламу».

Також судом було встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в торговому кіоску, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на вказаному кіоску була розміщена назва кіоску «ІНФОРМАЦІЯ_1». Будь-яких інших відомостей, в т.ч. рекламних, вказана вивіска не містила.

Як встановлено судом першої інстанції на виконання рішення № 145 від 01.03.2017 року вказану вивіску «ІНФОРМАЦІЯ_1» демонтовано в березні-квітні 2017 року з метою уникнення непорозумінь з контролюючими органами, та станом на травень місяць 2017 року як і на даний час вона відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з урахуванням п.7 ст. 8, ч. 6 ст. 9 Закону «Про рекламу», п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених ПКМ України № 2067 від 29.12.2003 року вважав, що Держпродспоживслужба в Харківській області помилково дійшла висновку про те, що вивіска з назвою торгової точки «ІНФОРМАЦІЯ_1» є рекламою, оскільки будь-яких товарів із такою назвою не існує, та така вивіска не є рекламою, а тому не вимагає спеціального дозволу.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Вважаючи встановленим обставини, що на виконання рішення № 145 від 01.03.2017 року вивіску «ІНФОРМАЦІЯ_1» було демонтовано в березні-квітні 2017 року, та станом на травень місяць 2017 року, як і на час розгляду справи її відсутність, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував зазначене та не навів жодного доказу, на підставі якого (яких) суд прийшов до такого висновку.

Навпаки, матеріалами справи спростовуються такі висновки суду, що вивіска «ІНФОРМАЦІЯ_1» була демонтована станом на травень 2017.

Так, на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, у відповідності до п. 46 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, було подано інформацію від Харківської міської ради про невиконання ФО-ГІ ОСОБА_3 вимоги припису № 19 від 28.10.2016 на усунення порушень у визначений строк (додаток до Рішення № 145 від 01.03.2017).

Згідно Рішення від 01.03.2017 № 145 про демонтаж спеціальних конструкцій, які розміщені на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу, головним спеціалістом виявлено 23.05.2017 розміщення зовнішньої реклами «ІНФОРМАЦІЯ_1...» за адресою: АДРЕСА_1, з ознаками порушення частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу». Про що свідчить фотофіксація зроблена 23.05.2017 фотоапаратом, який знаходиться на балансі Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. Крім того, протоколом №21 від 25.05.2017 року складеного головним спеціалістом сектору контролю за рекламою також підтверджено вищенаведений факт розміщення вивіски «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Наведені доводи стороною позивача у відзиві та в судовому засіданні, що зазначені документи не є належними доказами, є безпідставними, та жодними наданими доказами з боку позивача на підтвердження своїх доводів стосовно демонтажу такої вивіски ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано, та не спростовано. Як зазначив представник позивача, таких доказів у них немає.

В даному випадку сторона відповідача довела з свого боку, що станом на проведення перевірки факту наявності такої вивіски, чого не було спростовано з боку позивача, окрім звичайних посилань на демонтаж. Жодних доказів підробки фотознімків не доведено. У суду апеляційної інстанції, з огляду на сукупність наявних в матеріалах справи документів, не виникає сумніву щодо такого факту. При чому, колегія суддів звертає увагу, що у випадку відсутності такої вивіски станом на день встановлення порушення, то відсутні б були взагалі підстави надавати б оцінку приналежності такої вивіски до реклами, внаслідок відсутності самого предмету порушення. Позивача притягнули до відповідальності не за перебування вивіски станом до 01.03.2017 року, а після цього періоду.

В той же час, суд вказавши на відсутність такої вивіски, як така, що була демонтована, в той же час надає висновки щодо суті спірного питання стосовно не віднесення її до реклами, що вказує на невідповідність таких висновків обставинам справи, та має місце суперечливість між такими висновками. Тобто, якщо такої вивіски «ІНФОРМАЦІЯ_1» не існувало, то внаслідок відсутності такого факту події, це одні підстави для скасування оскаржуваного рішення від 20.06.2017 року, а у випадку наявності такої вивіски, але ж не віднесення її до реклами, то це інші підстави. Суд першої інстанції задовольняючи вимоги, обрав останні підстави, тобто з огляду на оцінку права, а не факту.

Стовно приналежності вивіски до реклами, або ні, колегія суддів зазначає, що закон, який визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» (надалі-Закон).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

В свою чергу реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

Згідно з п.7 ст. 8 ЗУ «Про рекламу», розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно з ч. 6 ст. 9 ЗУ «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Згідно положень п.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначав, що розташування вивіски «ІНФОРМАЦІЯ_1» є такою, що містить назву (найменування) магазину, а тому не с рекламою.

В той же час, зазначений висновок суду також не відповідає фактичним обставинам справи та вказує на не вірну юридичну оцінку встановлених обставин справи.

Під час судового розгляду не надано жодних доказів того, що вивіска «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстрована, як найменування суб'єкта господарювання або, зареєстрована, як знак для товарів і послуг, що належать ФО-П ОСОБА_3. Наведене вказує на помилковість висновку суду. З цієї вивіски також не вбачається інші визначені вищенаведеними положеннями ст..ст.8, 9 Закону умови, за яких, таку вивіску можна не вважати рекламою.

Системний аналіз зазначених вище норм Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР дає підстави зробити висновок, що вивіски чи таблички не є рекламою, зокрема, якщо на них розміщена інформація про зареєстроване найменування особи. Отже, фактично реклама від не-реклами відрізняється за змістом інформації, а не за способом її представлення.

З аналізу зазначених матеріальних норм, можна дійти висновку, чи є вивіска рекламою, залежить від того, яка інформація на ній розміщена.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Тобто, знак для товарів та послуг є зображенням, і всі елементи знаку повинні сприйматися як зображення, яке має розрізнювальну здатність, а не як слова, що мають смислове значення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про засади державної мовної політики" знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до Закону.

Зокрема, таку правову позицію визначено у листі Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації від 03.10.2003 № 06- 22/14-294 щодо застосування окремих положень Закону України "Про рекламу" та в Паризькій конвенції промислової власності, що набула чинності для України 25.12.1991.

Якщо при здійсненні господарської діяльності у сфері реклами, використовується текст, що має статус зареєстрованого знаку для товарів і послуг, то це є правомірним та порушень вимог законодавства про рекламу не вбачається.

Однак, якщо при здійсненні господарської діяльності у сфері реклами, використовується текст, що не має статусу знаку для товарів та послуг, наявні ознаки порушення законодавства про рекламу.

Колегія суддів, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, аналізуючи вище зазначені положення законодавства приходить до висновку про допущене порушення ч.1 ст. 16 Закону «Про рекламу» з боку позивача, а тому рішення відповідача від 20.06.2017 року №32 є законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного, враховуючи невідповідність висновків суду обставинам справи, надання неналежної правової оцінки таким обставинам, що призвело в тому числі до порушення норм матеріального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої інстанції скасуванню на підставі ст.317 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужба в Харківській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року по справі № 641/4163/17 - скасувати та ухвалити нову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції в адміністративних справах Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів шляхом - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. ЯковенкоСудді(підпис) (підпис) О.П. Лях М.І. Старосуд