Постанова № 71729665, 17.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Гелета С.М.,

Судді Соколов В.М., Прилипчук О.А.

17 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1280/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідачів: Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 818/1280/17 за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до до В.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, Державної служби з безпеки на транспорті про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Сумській області (далі - відповідач, в.о. начальника управління Укртрансбезпеки), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), в якому просив суд визнати приправою та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.08.2017 року № 021050 на суму 1700,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с.104, 105-108).

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права просив постанову скасувати та прийняти нову про задоволення вимог.

Апелянт зазначає, що працівниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області в ході рейдової перевірки на ділянці дороги М-05 Київ-Одеса зупинено автомобіль SCANIA, який належить позивачу та встановлено, що у водія відсутній поліс обов'язкового особистого страхування від нещасного випадку на транспорті, чим порушено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". В зв'язку з виявленим порушенням, в.о. начальника управління Укртрансбезпеки прийнято спірну постанову. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки його не було своєчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті.

Крім того, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не вимагає наявності у водія полісу обов'язкового особистого страхування від нещасного випадку на транспорті при здійсненні вантажних перевезень, відсутність якого стала підставою для накладення адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, Перелік документів, необхідний для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207, містить вичерпний перелік документів, необхідних для перевезення, а тому інспектори не мали права вимагати документи, які не передбачені законом та вказаним Переліком.

Стороною відповідача подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, з направленням його копії стороні позивача. У відзиві, сторона відповідача у повному обсязі заперечує проти апеляційної скарги наголошує на законності прийнятого судом першої інстанції судового рішення та прийнятої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.08.2017 року № 021050. Вказує на те, що жодних порушень законодавства при оформлені, вирішенні та прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем допущено не було. Позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності та застосовано фін санкції за не надання обов'язкового поліса страхування вантажного транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення водієм вантажу.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував у повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судами за матеріалами справи, що на підставі наказу Укртрансбезпеки від 15.06.2017 №588 затверджено щотижневий графік проведення рейсових перевірок у період з 19.06.2017 по 25.06.2017 (а.с.99-100). Згідно даного наказу було видано направлення на перевірку від 22.06.2017 № 026209, із зазначенням періоду дії з 24.06.204 по 26.06.2017 (а.с. 101).

В подальшому, Укртрансбезпекою затверджено новий щотижневий графік проведення перевірок згідно наказу №620 від 23.06.2017 в період дії з 26.06.2017 по 02.07.2017 (а.с.97-98). Даним наказом затверджено аналогічну ділянку дороги, зазначену в графіку №588 від 15.06.2017.

Таким чином, судом першої інстанції на підставі матеріалів справи вірно встановлено, що термін дії направлення №026209 від 22.06.2017 відповідачем було продовжено до 28.06.2017, порушень з цього приводу не допущено.

Доводи апелянта з цього приводу стосовно порушення порядку проведення перевірок та на їх направлення є безпідставними, тому як спростовується встановленими належним чином судом першої інстанції фактичних обставин справи. Матеріалами справи не підтверджений факт та судами обох інстанцій не встановлено проведення працівниками управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області поза межами дії направлень на перевірку на час виявлення факту порушень. Тобто, під час проведення в період з 24.06.2017 по 28.06.2017 рейдової перевірки на підставі направлення №026209 від 22.06.2017 працівниками управлінням Укртрансбезпеки правомірно проведено рейдову перевірку на автодорозі М-05 Київ-Одеса, із врахуванням того, що дана ділянка дороги була включена в графік проведення перевірок згідно вищезазначених наказів.

Як було також встановлено судами за матеріалами справи, що 26.06.2017 працівниками управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області зупинено автомобіль НОМЕР_1 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія - ОСОБА_4.

Автомобіль належить ФОП ОСОБА_3 Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 цього Закону, а саме полісу обов'язкового особистого страхування від нещасного випадку на транспорті. Вказане зафіксовано в акті перевірки № ВН 0155012 (а.с. 47).

Зазначений акт направлено для розгляду до управління Укртрансбезпеки у Сумській області. 14.08.2017 управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області прийнято постанову № 021050, якою до позивача застосований адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. (а.с. 43).

Здійснюючи апеля ціни перегляд та надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт". Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі ст. 48 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

З огляду на положення вимог ст..48 Закону, судом першої інстанції зароблено правильний висновок, що перелік документів, на підставі яких можуть здійснюватись вантажні перевезення, не є вичерпним.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), "Про дорожній рух" ( 3353-12 ), чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Тобто, інші нормативно-правові акти теж визначають обов'язкові документи. Серед таких правових нормативно-правових актів є Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року №959.

Доводи апелянта, що зазначене Положення не підлягає врахуванню в межах спірних правовідносин, є безпідставним.

Пунктом 1 Положення №959 передбачено, що цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів). Пунктом 2 Положення передбачено, що застрахованими вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки, а п.3 даного Положення зобов'язує перевізника видавати кожному застрахованому страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування (пункт 4 Положення).

Таким чином страхування від нещасних випадків на транспорті є обов'язковим видом страхування, а Позивач, як власник транспортного засобу, зобов'язаний застрахувати водія.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, що статтею 7 Закону України "Про страхування" передбачено обов'язкові види страхування, до яких, серед іншого, віднесено особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Враховуючи вимоги ст. ст. 18 та 34 даного Закону на автомобільному перевізнику лежить обов'язок забезпечити свого водія всіма необхідними документами.

Доводи апелянта стосовно вичерпного переліку документів, необхідних для перевезення відповідно до Переліку документів, необхідний для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений Постановою КМУ від 25.02.2009 № 207, а тому інспектори не мали права вимагати документи, які не передбачені законом та вказаним Переліком, є безпідставним.

Як вже зазначалось вище, що законодавство про автомобільний транспорт складається не лише із Закону України «Про автомобільний транспорт», та не обмежується також вимогами встановленими Переліком №207, а предмет правового регулювання та правовідносин у цій сфері має значно ширше значення.

Згідно ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. ст. 39, 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як було встановлено судами, що на момент перевірки у відповідача був відсутній поліс обов'язкового особистого страхування водія від нещасного випадку на транспорті.

Виходячи з правового аналізу законодавства особа, яка займається перевезенням вантажів, в тому числі для власних потреб з використанням залучених до цього водіїв, зобов'язана здійснювати страхування від нещасних випадків на транспорті водіїв. В зв'язку з чим, позивача цілком обґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.60 Закону.

Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апелянта-позивача щодо порушення порядку розгляду справи про правопорушення на автомобільному транспорті.

Так, згідно з п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (пп. 25-27 Порядку № 1567).

Як було встановлено судом першої інстанції, що повідомлення від 02.08.2017 № 1289 про дату, час та місце розгляду справи направлено на адресу позивача та було отримане ним 09.08.2017, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

Посилання сторони позивача, що згідно витягів із офіційного веб-сайту Укрпошти не підтверджується про факт вручення поштового відправлення щодо дати та часу місця розгляду справи відповідачем, судом апеляційної інстанції також визнається необґрунтованим, враховуючи наявне у відповідача повідомлення про відмітку працівника поштового відділення про вручення поштового відправлення (а.с.44).

В даному випадку для Відповідача наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення було достатнім на належним доказом, яке підтверджувало про належне повідомлення сторони-позивача.

На підставі п.27 Порядку №1567, у зв'язку з неявкою суб'єкта господарювання на розгляд, справа про правопорушення була розглянута 14.08.2017 із прийняттям спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 021050 (а.с. 43). В даному випадку законодавством не встановлений обов'язок присутності при розгляді справи особи, а є її правом. Копію постанови від 14.08.2017 року відповідно до п.29 Порядку №1567 було направлено на адресу Позивача. Таким чином вимоги Порядку № 1567 щодо розгляду справи були виконані Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.08.2017 року № 021050 прийнята обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття, а тому позовні вимоги про її скасування не підлягають задоволенню.

Відповідачем також обґрунтовано звернуто увагу у своєму відзиву на те, що зазначені висновки також підтверджується сталою судовою практикою (судові рішення, що набули законної сили у справах №808/1094/17, 813/1096/17, 808/2153/15).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 818/1280/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції в адміністративних справах Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. ЯковенкоСудді(підпис) (підпис) О.П. Лях М.І. Старосуд