Постанова № 71729459, 16.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Шмадченко С.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 640/16015/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2017, м. Харків, повний текст складено 06.11.17 по справі № 640/16015/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради третя особа ОСОБА_2

про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в якому просить: визнати дії відповідача неправомірними щодо розгляду його заяв від 10.01.2014 р., 11.02.2014 р., 12.12.2016 р., 04.09.2017 р. згідно вимог ст. 186 СК України, які станом на 17.10.2017 р. не розглянуті; визнати бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяв від 10.01.2014 р., 11.02.2014 р., 12.12.2016 р., 04.09.2017 р. згідно вимог ст. 186 СК України, які станом на 17.10.2017 р. не розглянуті ; зобов'язати відповідача здійснити контроль та перевірити цільове витрачання аліментів за його заявами від 10.01.2014 р., 11.02.2014 р., 12.12.2016 р., 04.09.2017 р.

До позову позивач подав заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача Положення про Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради; завірені належним чином копії матеріалів перевірок за його заявами від 10.01.2014 р., 11.02.2014 р., 12.12.2016 р., 04.09.2017 р., а також рішення служби за всіма його заявами. Також просить витребувати у третьої особи звіт за 53 місяці про відраховані аліменти з його пенсії.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2017 р. відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів .

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити його апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, вважає ухвалу винесеною з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, позбавляє доступу до правосуддя. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2017 р. та зобов'язати суд витребувати у відповідача та долучити до справи перелічені в заяві документи.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 310 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви , суд першої інстанції виходив з того , що ОСОБА_1 в заяві про забезпечення доказів не зазначив, які у його виникли складнощі в отриманні перелічених ним доказів, що він офіційно звертався за отриманням цих доказів особисто і не обґрунтував того, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Частина 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції , яка діяла на момент прийняття оскаржуваної ухвали) містить вимоги до заяви про забезпечення доказів, а саме: у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Відповідно до частини першої статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України (якій діє на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно вимог статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України (якій діє на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів .

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів є наявність підстав вважати, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. При цьому, отримання та дослідження певних доказів є безумовним для об'єктивного та всебічного вирішення спору.

Таким чином, заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.

Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду справи, позивачем не доведено наявність обставин, які свідчать про те, що вказані документи можуть бути втрачені, або їх збирання чи надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення доказів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 звертався до відповідача та третьої особи, Харківського міського центру зайнятості із вимогою надати вказані документи, звіт. Долучені до справи звернення від 10.01.2014 р., 11.02.2014 р., 12.12.2016 р., 04.09.2017 р. не містять відомостей про їх направлення або отримання відповідачем, також заявником не зазначено обставин, що можуть бути підтверджені цими доказами.

З матеріалів даної справи вбачається, що заявник вимагає отримання певних відповідей від відповідачів, однак ним не надано доказів звернення за цими відповідями безпосередньо до відповідача та третьої особи, не надано доказів, що відповідачі не можуть задовольнити вимогу заявника щодо отримання тих чи інших доказів, чи надання тієї чи іншої інформації, розпорядником якої вони являються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви ОСОБА_4 про забезпечення доказів, оскільки позивачем не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.

Крім того, позивач не позбавлений права ставити питання про подання додаткових доказів в порядку, визначеному ст.80 КАС України.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що заявником не зазначено обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, що є підставою відповідно до вимог КАС України для забезпечення судом доказів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

Згідно ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2017 по справі № 640/16015/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 22.01.2018.