Постанова № 71729438, 15.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

Суддя-доповідач: Калиновський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1791/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник відповідача та третьої особи Чайка М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017, Полтава, по справі № 816/1791/17

за позовом ОСОБА_3

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області треті особи Головне управління ДФС у Полтавській області , Державна фіскальна служба України

про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, 3-ті особи: Головне управління ДФС у Полтавській області, Державна фіскальна служба України, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: стягнути з Кременчуцької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток у сумі 34965,00 грн за час затримки виконання рішення суду з 14.04.2017 по 27.10.2017 (277,50 грн х126 днів), за виключенням податків і зборів.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16 позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Кременчуцької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, водночас станом на дату розгляду справи зазначена постанова суду виконана відповідачем із затримкою, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути середній заробіток.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. № 114, ч. 1 ст. 3 КЗпП України, п. 357.1 ст. 357 ПК України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 р. № 1294, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100, ст.ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача та третіх осіб, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та третіх осіб, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16 встановлено, що наказом ДПА у Полтавській області від 04.12.2000 № 224-о ОСОБА_3 прийнятий на службу до податкової міліції /а.с. 11/.

Наказом ДФС України від 03.08.2015 № 2360-о підполковника податкової міліції ОСОБА_3 призначено з 04.08.2015 на посаду першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області /а.с. 11/.

Наказом ДФС України від 16.08.2016 № 2950-о "Про звільнення ОСОБА_3." позивач звільнений з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та зі служби в податковій міліції ДФС у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення (за власним бажанням) /а.с. 11-12/.

Не погоджуючись із вищевказаним наказом про звільнення, позивач оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 816/1558/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ДФС України, ГУ ДФС у Полтавській області, Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 816/1558/16 скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України № 2950-о від 16.08.2016 "Про звільнення ОСОБА_3.", яким ОСОБА_3 звільнено з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та з податкової міліції ДФС України у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29.07.1991 (за власним бажанням); поновлено ОСОБА_3 на посаді першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та податкової міліції ДФС України з 16.08.2016; стягнуто з Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.08.2016 по 13.04.2017 включно у розмірі 41895,29 грн /а.с. 15/.

Частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 816/1558/16 набрала законної сили 13.04.2017.

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16 ДФС України 30.10.2017 прийнято наказ № 2609-о, відповідно до якого скасовано наказ ДФС України від 16.08.2016 № 2950-о "Про звільнення ОСОБА_3." про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_3 з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції та податкової міліції, та поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_3 на посаді першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції з 16.08.2016 /а.с. 53/.

Водночас, враховуючи те, що позивача поновлено на посаді зі значною затримкою, останній просить суд стягнути середній заробіток за час між набранням постановою Харківського апеляційного адміністративного суду законної сили та фактичним поновленням на посаді.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій (бездіяльності).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови Харківським апеляційним адміністративним судом у справі № 816/1558/16) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною другою вказаної статті при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що норми Кодексу законів про працю України не містять застережень того, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо посада з якої працівника було незаконно звільнено зайнята іншою особою.

При цьому, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час прийняття судом оскаржуваної постанови).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16 у частині поновлення ОСОБА_3 виконана із значною затримкою, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність права позивача відповідно до вимог статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.06.2015 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46047528).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта щодо непоширення на правовідносини, що склалися, вимог статті 236 Кодексу законів про працю України.

Стосовно вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.04.2017 по 27.10.2017 у розмірі 34965,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що середньоденний заробіток ОСОБА_3 становить 277,50 грн (постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16 та довідка Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 31.10.2017 № 7085/10/16-03-05 /а.с. 50-52/). Відповідно до вимог статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що розмір середнього заробітку визначений у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі № 816/1558/16, яка набрала законної сили 13.04.2017, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача стосовно необхідності використання для розрахунку середнього грошового забезпечення Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 07.09.2016 № 748.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.04.2017 по 27.10.2017 становить 36907,50 грн (133 робочих днів x 277,50 грн).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій (бездіяльності).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наявність права позивача на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Згідно з статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, зокрема про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, постанова суду в частині виплати грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 року по справі № 816/1791/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 , 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 р. по справі № 816/1791/17 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 по справі № 816/1791/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) В.О. Бондар З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 22.01.2018.