Постанова № 71728858, 22.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2940/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Укрпроммашкомплект» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (повний текст виготовлено 07 вересня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Укрпроммашкомплект» до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Укрпроммашкомплект», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській Новальської Ю.А. від 22 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54567532 по виконанню постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 листопада 2016 року №З-1611/3-10/10-126/1611/08/01, прийнятої Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Крупко Р.О..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач посилається на те, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16 листопада 2016 року №З-1611/3-10/10-126/1611/08/01 прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому державний виконавець не мав права виносити постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що постановою від 16 листопада 2016 року №З-1611/3-10/10-126/1611/08/01, прийнятою Головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Крупко Р.О.. на позивача накладено штраф у розмірі 65 250 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене п.8 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Постановою державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській Новальської Ю.А. від 22 серпня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54567532 по виконанню постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 16 листопада 2016 року № 3-1611/3-10/10-126/1611/08/01.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у порядку та у спосіб, що встановлено чинним законодавством України.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є постанова державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській Новальської Ю.А. від 22 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження №54567532.

Тобто, з метою перевірки правомірності даного акта відповідача, суд встановлює відповідність його вимогам Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Системний аналіз зазначених норм Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, дає підстави для висновку про те, що перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу є вичерпним.

Так, позивачем не зазначено доводів щодо невідповідності виконавчого документа (постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 16 листопада 2016 року № 3-1611/3-10/10-126/1611/08/01) вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Також позивачем не зазначено, а судом не встановлено будь-яких інших підстав за якими державний виконавець повинен повернути виконавчий документ стягувачу, відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість, позивач вказує на те, що постанова департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 16 листопада 2016 року № 3-1611/3-10/10-126/1611/08/01 винесена з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність постанови департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 16 листопада 2016 року № 3-1611/3-10/10-126/1611/08/01 встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі №810/3980/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Укрпроммашкомплект» до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Укрпроммашкомплект» до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Укрпроммашкомплект» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 22.01.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма