Постанова № 71728793, 22.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 751/4367/17 Суддя (судді) першої інстанції: Філатова Л.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Мельничука В.П.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року (повний текст виготовлено 10 жовтня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат прийняти від позивача заяву з доданими документами та направити її на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

зобов'язати Міністерство оборони України, в особі Департаменту фінансів, розглянути заяву позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби відповідно до ст.. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленим Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 станом на день встановлення інвалідності.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат прийняти на направити на адресу Міністерства оборони України (Департаменту фінансів) заяву ОСОБА_3 від 06 липня 2017 року з доданими до неї документами та висновком щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем, Чернігівським обласним військовим комісаріатом, подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на те, що первинне встановлення інвалідності ІІІ групи мало місце 17 листопада 1998 року. Крім того, позивачем не надано відомостей про те, що поранення, яке стало причиною інвалідності, не пов'язане з вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1983-1985 роках позивач проходив службу у військовій частині 2033, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР у Афганістані.

17 листопада 1998 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01 грудня 2003 року. У витягу із акта огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ-4НВ №302840 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

01 грудня 2009 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново. У довідці МСЕК серії МСЕ-4НВ №339071 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

26 квітня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. У довідці МСЕК серії АВА №030804 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

07 червня 2016 року позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

10 червня 2016 року листом з вих.. №5/2435с Чернігівський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України заяву позивача та додані документи.

Листом Департаменту фінансів міністерства оборони України вих.. №248/3/6/4096 від 24 жовтня 2016 року повідомлено про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

06 липня 2017 року позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату з заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Чернігівського обласного військового комісаріату вих.. №5/2408с від 13 липня 2017 року повідомлено про те, що така заява вже направлялась військовим комісаріатом до Міністерства оборони України про результати її розгляду позивача повідомлено, зокрема, листом Департаменту фінансів міністерства оборони України вих.. №248/3/6/4096 від 24 жовтня 2016 року.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, подані документи відповідають вимогам чинного законодавства України.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, в тому числі, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, яка набрала чинності 24 січня 2014 року, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пп. 1 п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Згідно з п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що 26 квітня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. У довідці МСЕК серії АВА №030804 зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (справа №21-563-а-14 від 10 березня 2015 року) у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст.. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року (К/800/3396/16), 24 травня 2016 року (К/800/4040/16) та ухвалі від 11 жовтня 2016 року (К/800/16950/16).

Згідно з п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: - заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У матеріалах справи міститься довідка МСЕК серії АВА №030804 у якій зазначено, що причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов'язку військової служби у Афганістані

Крім того, сторонами не заперечується, що при зверненні до відповідача, позивач надавав історію хвороби, згідно з відомостями якої позивач 04 березня 1985 року отримав контузію - підірвався на міні, отримавши струс головного мозку.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що вище вказані докази, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою даного позову є, зокрема, відмова Чернігівського обласного військового комісаріату щодо направлення заяви та документів позивача на адресу Міністерства оборони України, що викладена у листі вих.. №5/2408с від 13 липня 2017 року. На будь-які інші дії та акти відповідачів позивач не посилається.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачу було первинно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у 2016 році.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Чернігівського обласного військового комісаріату щодо ненаправлення до Міністерства оборони України та повернення заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, та, як наслідок, наявність підстав для зобов'язання вчинити дії.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 22.01.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.П. Мельничук