Постанова № 71728669, 23.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року справа №805/2421/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Гайдара А.В., Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/2421/17-а (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Донбасу" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-218-23 від 11 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив скасувати вимогу ГУ ДФС у Донецькій області № Ю-218-23 від 11 квітня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 332864,51 грн.

В обґрунтування зазначив, що позивач платіжними дорученнями своєчасно перераховано суми, самостійно задекларовані у звітах про нарахування ЄСВ. Крім того, підприємство має переплату в сумі 75813,41 грн з зазначеного платежу, що свідчить про відсутність будь-яких недоїмок чи порушень термінів оплати з боку ТОВ "Сади Донбасу".

Разом з тим, переплату в сумі 75813,41 грн відповідач не враховує, оскільки в особовому рахунку наявні суми штрафної санкції в розмірі 130490,37 грн та 223086,04 грн пені, що скасовані постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у справі № 805/592/17-а.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року позов задоволено.

Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 від 11 квітня 2017 року в сумі 332864,51 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправного зарахування відповідачем платежів за період з січня 2016 року по травень 2017 року в оплату попередніх зобов'язань з єдиного внеску є безпідставним та необґрунтованим, оскільки податковий борг за попередні періоди за платником податків обліковувався та не скасовувався, а дії податкового органу щодо спрямування коштів в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення є такими, що вчинені в межах ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VI.

Також зазначив, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов'язку щодо формування вимоги про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне.

ТОВ "Сади Донбасу" зареєстровано в якості юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 30736395.

Позивач перебуває на податковому обліку у Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1 та 5 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

За приписами частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.2 та п.4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016р., затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за № 217/24994, передбачено, що зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016р., затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016р. за №751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку

У відповідності до п.1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов'язком контролюючого органу. Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп'ютерної обробки Звітних документів.

Після повного внесення даних Звітного документа такий документ отримує статус "Повністю введено".

Для звітних документів, поданих засобами електронного зв'язку в електронній формі, статус "Повністю введено" вважається присвоєним за умовчанням.

Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.

Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, податковий орган при формуванні вимоги не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем самостійно нараховано суми єдиного внеску за наступні періоди: 29866,98 гривень згідно звіту за грудень 2016 року з терміном сплати 20.01.2017 року; 43589,57 гривень згідно звіту за січень 2017 року з терміном сплати 20.02.2017 року; 34067,44 гривень згідно звіту за лютий 2017 року з терміном сплати 20.03.2017 року; 54857,36 гривень згідно звіту за березень 2017 року з терміном сплати 20.04.2017 року; 47127,605 гривень згідно звіту за квітень 2017 року з терміном сплати 22.05.2017 року (а.с. 23-36, 68-146).

Відповідно до роздруківки руху коштів обслуговуючого банку вказані суми єдиного внеску перераховано наступними платіжними дорученнями:

29886,98 гривень згідно доручення від 18.01.2017 року (а.с.209); 43589,57 гривень згідно доручення від 17.02.2017 року (а.с. 14); 33793,87 гривень згідно доручення від 17.03.2017 року (а.с. 20); 54200,00 гривень згідно доручення від 19.04.2017 року (а.с. 12); 44854,00 гривень згідно доручення від 17.05.2017 року (а.с. 16).

В зазначених платіжних дорученнях позивачем вказано найменування платежу та період оплати ЄСВ.

Судами також встановлено, що відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у справі № 805/592/17-а у позивача відсутній борг у сумі 130490,37 грн зі штрафних санкцій та 223086,04 грн пені за рішенням від 28.09.2016 року № 0082881302-35, оскільки воно було скасоване зазначеним судовим рішенням.

Разом з тим, 11.04.2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 705445,19 грн, з яких: недоїмка 332864,51 грн, штрафи - 0 грн, пеня - 0 грн (а.с. 6).

Таким чином, з урахуванням скасування судом рішення від 28.09.2016 року № 0082881302-35, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки зазначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску було сплачено платіжними дорученнями в сумі 415174,64 грн, тому в картці особового рахунку має бути не заборгованість, а переплата в сумі 63305,86 грн.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, що суд першої інстанції помилково скасував спірну вимогу, оскільки формування вимоги про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності є обов'язком контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" наказу Мінфіну України від 20.04.2015 року № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

У разі якщо платник єдиного внеску, що є бюджетною установою та одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою та організацією, рахунки яких відкриті в органах Казначейства, протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначених у вимозі сум недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), орган доходів і зборів протягом десяти календарних днів надсилає в порядку, встановленому частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", до органу Казначейства вимогу про сплату боргу (недоїмки).

До сум боргу (недоїмки) платника, що подаються до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства, у вимогу про сплату боргу (недоїмки) за даними інформаційної системи органу доходів і зборів включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін штрафів та пені.

У зазначених випадках орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені. У разі звернення органу доходів і зборів з позовом про стягнення недоїмки, штрафів та пені до суду передбачені законом заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Таким чином, Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прямо зобов'язує платника ЄСВ оскаржити вимогу шляхом адміністративного або судового оскарження в випадку незгоди з визначеною у ній суми недоїмки.

За приписами частини 4 статті 25 Закону № 2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Таким чином, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) безпосередньо порушує права позивача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-218-23 від 11 квітня 2017 року.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/2421/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 805/2421/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 23.01.2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення, прийняте в порядку письмового провадження, подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 23 січня 2018 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Л.В. Ястребова