Рішення № 71728567, 23.01.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/1046/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови й стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови й стягнення коштів. Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оформлену повідомленням від 20 грудня 2017 року, щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової допомоги; стягнути з Головного управління ДФС у Чернівецькій області на свою користь одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України "Про міліцію" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Ухвалою суду від 26 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі; вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 22 січня 2018 року о 15 год. 30 хв.; встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився. Разом з цим 22 січня 2018 року подав заяву про розгляд справи без його участі. Вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача з'явився до суду 22 січня 2018 року та подав заяву про розгляд даної справи у свою відсутність в порядку письмового провадження. Зазначав, що заперечує проти позову в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд визнає за можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що він, як інвалід ІІ групи (інвалідність отримав у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ) має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Однак, всупереч вказаним нормативно-правовим актам, відповідачем неправомірно відмовлено йому у виплаті названої допомоги.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував. У наданому суду відзиві на адміністративний позов вказував, що, відмовляючи у проведенні нарахування та виплаті спірної одноразової грошової допомоги, діяв правомірно, в межах наданих повноважень, у спосіб визначений законодавством та на підставі діючого законодавства. Зокрема, зазначав, що Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, не поширюється на колишніх працівників податкової міліції, до яких належав позивач. Вважає, що для проведення розрахунків та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої названим Порядком, у відповідача немає підстав. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався. Відповідно, відповідач не подавав заперечень.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно наказу Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області від 01 вересня 2004 року №135-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який займав посаду начальника Сокирянського територіального відділення МВПМ Новоселицької МДПІ, звільнено з органів податкової міліції ДПА України у відставку Збройних Сил по ст. 65 п. б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року №114.

13 грудня 2017 року позивач звернувся до в.о. начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області Шпака В.П. із заявою (рапортом), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено другу групу інвалідності по захворюваннях, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ (податкової міліції) на посаді начальника Сокирянського територіального відділення МВПМ Новоселицької МДПІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та подати до ДФС України висновок щодо виплати грошової допомоги.

До заяви було додано: довідку МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 04 грудня 2017 року серія 10 ААА№007575; копію довідки МСЕК до акта медико-соціальною експертною комісією від 04 грудня 2017 року серія 12ААА №951512; копію свідоцтва про хворобу від 04 грудня 2017 року №418, виданої медико-соціальною експертною комісією; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду.

Листом від 20 грудня 2017 року №804М/24-13-05-14 Головне управління ДФС у Чернівецькій області на заяву ОСОБА_1 від 13 грудня 2017 року повідомило, що підстави для проведення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відсутні. У листі вказано, що дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" не поширено на працівників податкової міліції. Також в даній постанові зазначено, що грошова допомога виплачується в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. В той же час до компетенції Головного управління ДФС у Чернівецькій області не належать повноваження звертатися до МВС України з документами про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції.

За таких обставин, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 356 Податкового кодексу України визначено правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, зокрема передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 №565-XII (далі - Закон №565-XII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон №565-XII втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

В той же час, відповідно до абз. 3 пункту 15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, а також податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію".

За приписами статті 23 Закону № 565-XII порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 23 Закону №565-XII Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707). Вказана постанова набрала чинності 23 травня 2007 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 13 лютого 2015 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції", Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850). Дана постанова набрала чинності з 31 жовтня 2015 року.

Пунктом 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вбачається з наданих позивачем відповідачу до заяви від 13 грудня 2017 року довідки МСЕК до акта медико-соціальною експертною комісією від 04 грудня 2017 року серія 12ААА №951512 та довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 04 грудня 2017 року серія 10 ААА№007575, позивачу встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено станом на 04 грудня 2017 року 80% втрати професійної працездатності, станом на 25 вересня 2015 року - 60 % втрати професійної працездатності.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (підпункт 2 пункту 3 Порядку №850).

Згідно пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України)

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції (пункт 8 Порядку №850).

Відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Отже, вказаним нормативним актом встановлено певний порядок дій відповідного органу, до якого особа звернулася за виплатою грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності. Цей орган, у свою чергу, після надходження від особи заяви з відповідними доданими до неї документами, зобов'язаний скласти та подати до МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документів, зазначених в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги і саме МВС протягом встановленого строку буде вирішувати питання щодо наявності чи відсутності підстав для виплати грошової допомоги.

Аналогічних висновків притримується і Вінницький апеляційний адміністративний суд, що відображено у його постанові від 05 жовтня 2017 року у справі 824/115/17-а, ухвалі від 14 листопада 2017 року у справі 822/2690/17, постанові від 11 січня 2018 року у справі №822/3125/17.

Враховуючи викладене, в спірних правовідносинах при надходженні від позивача, який вважає, що має право на отримання грошової допомоги відповідно до Порядку №850, заяви та доданих до неї документів на відповідача покладено лише обов'язок подання до МВС (а в даному випадку до ДФС) висновку щодо виплати грошової допомоги. Питання ж наявності чи відсутності у позивача права на отримання такої допомоги, а відтак і прийняття рішення за результатом розгляду поданих документів про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу належить до повноважень МВС (а в даному випадку до ДФС).

Таким чином, відповідачем листом від 20 грудня 2017 року №804М/24-13-05-14 на заяву позивача від 13 грудня 2017 року безпідставно й неправомірно відмовлено останньому у проведенні нарахування та виплати спірної грошової допомоги. Не складаючи висновок щодо виплати грошової допомоги та, відповідно, не направляючи його до МВС, як це передбачено нормами Порядку №850, відповідач, повідомивши позивача про відсутність можливості здійснити виплату грошової допомоги, фактично вирішив віднесене до компетенції МВС (а в даному випадку до ДФС) питання про наявність чи відсутність підстав для виплати такої допомоги, у зв'язку із чим порушив права позивача та вимоги законодавства.

При цьому твердження відповідача, викладені в листі від 20 грудня 2017 року №804М/24-13-05-14, щодо не поширення дії Порядку №850 на працівників податкової міліції, з огляду на вищевикладене, є помилковими.

Критично суд оцінює і твердження відповідача про те, що ГУ ДФС в Чернівецькій області не може направляти висновок щодо виплати грошової допомоги в МВС, оскільки виплата спірної одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби саме податкової міліції органів ДФС і рішення щодо такої виплати може прийняти саме ДФС.

Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність дотримання ним критеріїв, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Відтак, оскаржуване позивачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині - задоволенню.

Водночас, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача спірної грошової допомоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

До того ж, як уже зазначалось, до повноважень відповідача не належить оцінка поданих позивачем документів та, відповідно, вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги відповідно до Порядку №850. Його обов'язок наразі зводиться лише до подання до ДФС висновку щодо виплати грошової допомоги. Рішення ж про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу належить до повноважень МВС (а в даному випадку до ДФС).

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно підпунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги наведені норми процесуального права та зважаючи на вищевикладені висновки, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушених відповідачем прав позивача буде визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання відповідача подати до ДФС висновок щодо виплати позивачу грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", відповідно до Порядку №850.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення. Натомість доводи позивача свідчать про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування відмови й стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлену листом від 20 грудня 2017 року №804М/24-13-05-14.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Чернівецькій області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 січня 2018 року.

Суддя О.П. Лелюк