Постанова № 71728523, 17.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" січня 2018 р. справа № 804/3660/17 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (суддя Конєва С.О., м. Дніпро)

у справі № 804/3660/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФТОЛА"

до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, -

встановив:

У червні 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «РАФТОЛА» з податку на додану вартість за січень 2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що оскаржені дії відповідача вчинені не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідач зазначає, що саме квитанція № 2 є тим документом, у якому відповідно до пункту 49.11 статті 49 ПК України орган ДФС вказує про відмову у прийняті звітності та зазначає причину такої відмови.

Відповідач не формував та не направляв позивачу квитанції № 2 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017 року.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість, що організована на центральному рівні ДФС, забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку.

Підпунктом 4.13.6 наказу ДПС України № 516 від 14.06.12, яким затверджено «Методичні рекомендації щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» встановлено, що у разі подання платником

податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ (центр обробки електронних звітів) останній, зокрема завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП (електронний цифровий підпис) шифрує та передає до відповідних органів АЗ (адресат звітності) за місцем обліку підписувача.

До податкового органу за місцем обліку TОB «Рафтола», а саме до ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра вказаний звіт не надходив.

Зазначене підтверджується й квитанцією №1, яка надійшла на адресу позивача. У цій квитанції визначено, що Документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України.

Єдиним вікном подання електронної звітності ДФС України сформовано квитанцію №1 про неприйняття зазначеного документу з підстав порушення ТОВ «Рафтола» вимог п. 48.4 ст. 48 ПК України. Отже, дій щодо прийняття або неприйняття податкової звітності ТОВ «Рафтола» з ПДВ за січень 2017 року відповідач не вчиняв.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду письмові заперечення, в яких просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ “РАФТОЛА” зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Возз’єднання, буд. 25, перебуває на обліку як платник податків у відповідача та є платником податку на додану вартість з 04.06.2014 р., що підтверджується копією статуту позивача, а також витягом № 1704674500060 з реєстру платників податку на додану вартість.

25.04.2013р. між Державною податковою інспекцією у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби) та позивачем укладений договір № 3360 про визнання електронних документів, що підтверджується копією цього договору.

17.02.2017р. на підставі вказаного договору засобами електронного зв’язку позивачем на електронну адресу відповідача було направлено податкову декларацію з ПДВ за січень 2017р., що підтверджується копією декларації та роздруківкою з програми “M.E.Doc”.

Того ж дня, позивачем було отримано електронну квитанцію №1, в якій зазначено, що “Документ не може бути прийнятий - порушено вимоги п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: ІПН 370069704676 не був платником ПДВ в періоді січень 2017р.”.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки:

- дії відповідача щодо відмови позивачеві в прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017р. є такими, що не відповідають вимогам норм ст. 49 Податкового кодексу України та п. 7.6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008р. № 233 (далі – Наказ № 233), оскільки вказаними нормами не передбачено відмови у прийнятті податкової звітності у випадку, якщо позивач не є платником податку на додану вартість у січні 2017р.;

- на адресу позивача органами ДФС друга квитанція про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2017р. не направлялась згідно вимог п. 7.6 розділу ІІІ Наказу № 233, а органами ДПС надіслана позивачеві квитанція № 1, у якій зазначено про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017р.;

- факт того, що позивач у січні 2017р. був зареєстрованим платником податку на додану вартість підтверджується і копією витягу із Реєстру платників податку на додану вартість №1704674500060 зі змісту якого видно, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 04.06.2014 р.;

- постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016р. у справі № 804/2285/16 визнано протиправним та скасовано рішення ДПС № 371 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.02.2016р., яка набрала законної сили 18.10.2016р., тому вказане рішення ДПС є скасованим з моменту його прийняття з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеній постанові від 08.12.2009 р. у справі № 21-1573во09;

- відповідач у своїх запереченнях визнав факт протиправності відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017р. органом ДПС, яка викладена у квитанції №1 та зазначив, що така відмова може бути надана органами ДПС лише шляхом надсилання платнику податків другої квитанції, яка не надсилалась ДПС позивачеві;

- повноваження щодо відмови у прийнятті податкової звітності покладені саме на органи ДПС у якому платник перебуває на обліку, що також підтверджено і відповідачем у його запереченнях;

- посилання відповідача на позицію Верховного Суду України в ухвалі від 09.12.2013р. (номер у ЄДРСР 36155657) та позицію Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах № 804/6731/16, № 804/8643/16 у цій справі є безпідставними, оскільки вказані судові рішення не були надані суду відповідачем, вказані судові рішення не стосуються прав і обов’язків позивача, а тому не мають преюдиційного значення у цій справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача на підставі наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 48.1, п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 49.8, п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно з положеннями п. 7.6 розділу ІІІ Наказу №233 встановлено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЄЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв’язку.

Отже, наведені норми не передбачають таких підстав для відмови у прийнятті податкової звітності платника податку засобами телекомунікаційного зв’язку як та обставина, що підприємство не є платником податку на додану вартість, при цьому, п. 7.6 розділу ІІІ Наказу №233 передбачає у разі відмови у прийнятті податкової звітності надіслання на адресу такого платника другої квитанції про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин її неприйняття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в апеляційній скарзі не заперечує щодо належного заповнення позивачем декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року.

Свою відмову щодо не прийняття податкової звітності позивача контролюючий орган обґрунтував тим, що позивач не був платником податку на додану вартість у січні 2017 року.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016р. у справі №804/2285/16 визнано протиправним та скасовано рішення ДПС №371 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.02.2016р., яка набрала законної сили 18.10.2016 р.

Також, витягом №1704674500060 з реєстру платників податку на додану вартість станом на 27.04.2017 року підтверджується, що позивач є платником податку на додану вартість з 04.06.2014р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2017 року.

З приводу доводів відповідача, що зазначене повідомлення про відмову у прийнятті звітності надано не відповідачем, а Єдиним вікном подання електронної звітності ДФС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року надано квитанцією № 1, в якій зазначено, що відправником є Автоматизована система «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України. Проте, відповідно до п.п.3.1 п.3 Договору про визнання електронних документів №3360 від 25.04.2013р. забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку зобов’язаний саме відповідач.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені чинним законодавством, та не довів суду правомірність своїх дій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 804/3660/17 залишити без мін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко