Постанова № 71728343, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 року справа № 808/1133/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя Стрельнікова Н. В.)

у справі № 808/1133/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області

про скасування постанови № 000010 від 20.04.2017,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в якому просила скасувати постанову № 000010 від 20.04.2017 щодо застосування штрафу у розмірі 8500,00 грн. за порушення вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: обмеження використання споживачами електронних платіжних засобів, приймання до сплати яких, відповідно до законодавства, є обов'язковим.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що звільнена від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари, оскільки використовує в своїй діяльності лише 20 кв.м частини приміщення. Окрім того, перевірку проведено одноособово посадовою особою відповідача без залучення будь-якого споживача, що свідчить про відсутність факту порушення права споживачів та як наслідок виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за порушення прав споживачів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постанову суду мотивовано тим, що використання позивачем у власній господарській діяльності лише частини належного позивачеві нежилого приміщення у розмірі 20 кв.м не спростовує факту того, що загальна торговельна площа такого приміщення складає 44,5 кв.м.

Також суд зазначив, що за результатами аналізу п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.096.2010 № 878 звільнення від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) стосується підприємств торгівлі, торговельна площа яких менша за 20 кв.м., отже позивач не звільнений від вказаного вище обов'язку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, помилковість висновків суду, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повному обсязі.

Позивач зазначає, що матеріали справи свідчать, що приміщення, в якому здійснює свою діяльність позивач, не забезпечено можливістю використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з огляду на площу вказаного приміщення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, зазначає, що обрана позивачем організаційно-правова форма здійснення господарської діяльності не підпадає під ознаки підприємства, що спростовує посилання позивача, що остання використовує у своїй господарській діяльності 20 кв. м, звільнена від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів. Оскільки в п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 29.09.2010 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів», відсутнє уточнення верхньої межи торгівельної площі словом «включно», торгівельна площа у розмірі начебто 20 кв.м., яку використовує позивач у власній господарській діяльності, не підпадає під виключення, передбачене наведеною нормою.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.01.2018 о 14:00 годин.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином. Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в магазині, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

Вказане нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,5 кв.м, належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3673 та договором про внесення змін до договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Саламатовою М.В. 02.12.2015 за реєстровим № 3673 (а.с.29-34).

Право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.12.2015 за № 12328028 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2015 індексний номер витягу 50074834 - а.с.28).

04.04.2017, у зв'язку із зверненням гр. ОСОБА_3 від 31.01.2017 (споживача) - а.с.43, за погодженням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вих. №3631-06/7566-03 від 09.03.2017, на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області № 33/і-06 від 04.04.2017, направлення на проведення № 000055/і-06 від 04.04.2017, відповідачем проведено позапланову перевірку щодо додержання законодавства про захист прав споживачів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, яка здійснює підприємницьку діяльність в магазині за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44-48).

За результатами перевірки складений акт від 04.04.2017 № 000038, яким зафіксовано встановлене перевіркою порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: обмежено використання споживачами під час здійснення ними розрахунків за придбані ними товари електронних платіжних засобів, приймання до сплати яких відповідно до законодавства є обов'язковим.

При цьому суб'єкт господарювання використовує реєстратор розрахункових операцій, також має в наявності платіжний термінал для здійснення розрахункових операцій (а.с.49-51).

Факт проведення розрахункової операції за придбаний товар (пачка сигарет на суму 19,95 грн.) з видачею фіскального чеку від 04.04.2017 № 00004 на суму 19,95 грн. з одночасною відмовою прийняти до розрахунку картку «Універсальна» Приват Банку підтверджено актом контрольної перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію (до акту від 04.04.2017 № 000038), фіскальним чеком від 04.04.2017 № 00004 (а.с.54), позивачем не заперечується.

Перевірка проведена в присутності позивача, якою акт перевірки підписаний без зауважень та заперечень, один примірник акту позивачем отриманий (а.с.49-51).

Перед початком перевірки, як зазначено в акті перевірки, не спростовано позивачем, позивачеві пред'явлено направлення на перевірку та посвідчення №№ 11, 10 від 20.07.2016 посадових осіб відповідача, що проводили перевірку.

Під час перевірки з'ясовувались лише ті питання, необхідність яких стала підставою для здійснення заходу (порушення прав споживачі внаслідок обмеження використання спеціальних платіжних засобів).

20.04.2017 на підставі акту перевірки від 04.04.2017 відповідачем прийнято постанову № 000010 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 8500 грн. (згідно ст.23 вказаного Закону України «Про захист прав споживачів» - за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) - а.с.52.

Означена постанова отримана позивачем 20.04.2017, про що свідчить відмітка на доданому до матеріалів справи примірнику постанови (а.с. 52 зворотній бік).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду та контролю у сфері господарської діяльності, а також повноваження органів державного нагляду та контролю у питаннях захисту прав споживачів врегульовано нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007, Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991, Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 310 від 07.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало звернення фізичної особи щодо порушення її прав у звязку обмеженням при розрахунку за придбаний товар використання банківської картки, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо дотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури проведення позапланової перевірки.

По суті виявленого порушення апеляційний суд також вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності оскаржуваною постановою від 20.04.2017 № 000010, вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону № 1023-ХІІ за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

За приписами ч.2 ст.17 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Абзацом 3 частини другої статті 17 Закону № 1023-XII забороняється у будь-який спосіб обмежувати використання споживачем електронних платіжних засобів.

Відповідно до п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.

В свою чергу, відповідно до ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних систем» суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги): до 1 липня 2011 р. - суб'єкти господарювання (крім суб'єктів малого підприємництва), які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб; до 31 грудня 2011 р.: - суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб; - суб'єкти господарювання, включаючи суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.

Водночас, пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 878 звільнено від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що у своїй господарській діяльності він використовує лише 20 кв.м. приміщення, а тому в силу приписів п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 29.09.2010 у нього відсутні підстави для обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги).

На підтвердження вказаних доводів позивачем подано договір позички частини нежилого приміщення № 1 від 28.12.2016, укладений між ФОП ОСОБА_1 (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_4 (користувач), за умовами якого позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування користувачу частину нежитлового приміщення площею 24,5 кв.м. в приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та акт прийому-передачі приміщень до договору позички частини нежилого приміщення № 1 від 28.12.2016 (а.с.13, 27).

Втім, про наведені позивачем обставини щодо здійснення торговельної діяльності лише в частині належного позивачеві приміщення площею 20 кв.м відповідач в ході перевірки повідомлений не був, їх наявність в ході перевірки встановлена не була.

Крім того, виходячи з положень п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів», апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) звільняються підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), тобто площа яких є меншою 20 кв.метрів.

За наявності ж торговельної площі, яка дорівнює або є вищою за 20 кв. метрів суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, зобов'язані приймати спеціальні платіжні засоби для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги).

Таким чином позивач, який здійснює діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами і відповідно до закону використовує реєстратор розрахункових операцій, не звільнений від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари.

Отже висновки відповідача, які стали підставою прийняття оскаржуваної постанови від 20.04.2017, щодо обмеження позивачем використання електронних платіжних засобів, приймання до сплати яких відповідно до законодавства є обов'язковим, є правильними.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального прав.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 808/1133/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст.ст.12, ч.5 ст.328, ст.272 КАС України).

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко