Постанова № 71728250, 16.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 січня 2018 р. № 820/2920/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюков Ю.В. , суддів Старосєльцевої О.В., Спірідонова М.О.,

при секретарі судового засідання Андрущенко Д.В.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_4

до Міністерства юстиції України

треті особи: Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8

про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_4І.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту – відповідач, Мінюст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі по тексту – третя особа-1, Комісія), ОСОБА_5 (далі по тексту – третя сторона-2, ОСОБА_5В.), ОСОБА_6 (далі по тексту – третя особа-3, ОСОБА_6П.), ОСОБА_7 (далі по тексту – третя особа-4, ОСОБА_7В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (далі по тексту – третя особа-5, Приватний нотаріус ОСОБА_8В.), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року за № 1819/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов’язати Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) в особі відповідного структурного підрозділу у сфері державної реєстрації поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17098938; дата, час державної реєстрації 21 жовтня 2016 року 00:05:27; державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8; підстава виникнення права власності: Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 1362, виданий 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та Договір відступлення права вимоги, серія та номер 769, виданий 06 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24 жовтня 2016 року 10:42:27, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8; про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна - квартиру № 28 (двадцять вісім), що знаходиться в будинку № 18 (вісімнадцять) по вулиці Другої П'ятирічки (після перейменування - вулиця Біблика) в місті Харкові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зв’язку з невиконанням умов договору позики № 1360 від 26.06.2007 року, укладеним між первісним кредитором – ОСОБА_11 та позичальником ОСОБА_7, позивач був змушений звернутись до нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки. 21.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, була здійснена реєстрація права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_4

Проте, 07.12.2016 року ОСОБА_5 звернувся із скаргою до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України на дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

Позивач також зазначив, що Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації розглянула скаргу ОСОБА_5, за відсутності його, ОСОБА_4, як власника спірного майна, та надала схвальний висновок, виключно на підставі якого Міністерство юстиції України винесло оскаржуваний наказ від 07 червня 2017 року. Він об’єктивно не міг надати Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належні та допустимі докази обґрунтованості та законності прийнятого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 рішення про державну реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру, зазначає, що Комісія розглянула скаргу виключно на підставі голослівних та нічим не підтверджених поясненнях самого ОСОБА_5

Позивач не погоджується з наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки він є незаконним, необґрунтованим та винесеним з грубим порушенням норм матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи позову та просила задовольнити його в повному обсязі.

Третя особа-5 - Приватний нотаріус КМНО ОСОБА_8 надіслала до суду письмовий відгук на адміністративний позов, в якому підтримала заявлені позивачем позовні вимоги та просила його задовольнити з підстав та мотивів у ньому викладених, а також вказаних у позовній заяві позивача.

Представник відповідача надала до суду письмові заперечення в яких вказала про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, зазначила, що воно винесено на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, підтримавши правову позицію, викладену у письмових запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представником третьої строни-2 було подано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких просить відмовити в задоволення позову через незаконність вчинених дій державним реєстратором – приватним нотаріусом ОСОБА_8, вказує на законність оскаржуваного рішення, прийнятого Мінюстом за результатами розгляду звернення ОСОБА_5

В судовому засіданні представник ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав та мотивів, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Судом встановлено, що 26 червня 2007 року ОСОБА_7, від імені якого ОСОБА_6, діяла як піклувальник, на підставі рішення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради м. Харкова від 05.06.2007 р. №128/30 (Позичальник) уклав з ОСОБА_11 (Позикодавець) Договір позики грошових коштів посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 зареєстрований в реєстрі за №1360, відповідно до якого Позикодавець передав Позичальнику грошові кошти у сумі 35200,00 доларів США (тридцять п’ять тисяч двісті доларів Сполучених Штатів Америки), а Позичальник зобов’язав повернути грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані у строк не пізніше 26 травня 2009 року (т. 1, а.с.18).

З метою забезпечення виконання умов зазначеного Договору позики грошових коштів ОСОБА_5, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від імені якого ОСОБА_6, як піклувальник, на підставі рішення Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради м.Харкова від 05.06.2007р. за №128/30, (Іпотекодавці) уклали з ОСОБА_11 (Іпотекодержатель) 26 червня 2007 року Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1362, відповідно до умов якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 50.5 кв.м., житловою площею 29.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 20).

Пунктом 1 вказаного Договору передбачено, що при виникненні у Іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель має право за власним вибором продати предмет іпотеки відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» або обернути його в свою власність в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку».

21.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24.10.2016, згідно якого зареєстровано право власності на об’єкт нерухомого майна: 2 кімнатна квартира, загальною площею 50.5 кв.м., житловою площею 29.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі Договору задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1362, виданому 26.06.2007, видавник: ОСОБА_9, приватний нотаріус ХМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 769, виданий 06.06.2016, видавник: ОСОБА_12, приватний нотаріус КМНО (т. 1, а.с. 76-77).

Зважаючи на наведене, 12 грудня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України зі скаргою на дії державних реєстраторів прав на нерухоме майно, в якій, крім іншого, просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32001750 від 24.10.2016 року, на об’єкт нерухомого майна: 2 кімнатна квартира, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (до перейменування вулиця Другої П ятирічки) за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 1362, виданому 26.06.2007 року, видавник: ОСОБА_9, приватний нотаріус ХМНО; Договір відступлення права вимоги, серія та номер: 769, виданий 06.06.2016 року, видавник: ОСОБА_12, приватний нотаріус КМНО (т. 1, а.с. 78-81).

19.05.2017 року Комісією був складений Висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 від 07 грудня 2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 08 грудня 2016 року за № 38442-0-33-16, згідно якого Комісією було вирішено задовольнити скаргу у повному обсязі: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2016 року за № 32001750, прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_8, внести запис про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 17098938 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та блокувати доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці (т.1 а.с. 194-197).

07 червня 2017 року, на підставі вказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Міністерством юстиції України був прийнятий наказ № 1819/5, яким скарга ОСОБА_5 від 07 грудня 2016 року була задоволена у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2016 року № 32001750, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, внесено запис про скасування запису про державну реєстрацію права власності № 17098938 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також блоковано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці (т. 1, а.с. 138).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що державні органи, їх посадові особи діють на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до вказаної норми Міністерство юстиції України здійснює тільки ті повноваження, які закріплені за ним законодавчо і тільки за їх здійснення несе відповідальність.

Мін’юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Повноваження, основні завдання і порядок діяльності Міністерства юстиції України врегульовано Положенням про Міністерства юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. за № 228.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі - Закон).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону, Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Згідно з вищевказаним, повноваження щодо забезпечення розгляду скарг у сфері державної реєстрації покладено на Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 3 розділу 1 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначено, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 Порядку розгляду скарг передбачено, що розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян” з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Правові засади та процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також процедура ведення Державного реєстру прав регулюються Законом, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі — Порядок № 1127), та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі — Порядок № 1141), якими, зокрема, визначено таке.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону державна реєстрація прав передбачає, зокрема, прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор, зокрема, відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав та присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Порядком № 1127 визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов’язки суб’єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до Порядку № 1127 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені Порядком.

З поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об’єкта нерухомого майна або об’єднання об’єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об’єкту нерухомого майна, об’єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

За наявності зареєстрованих речових прав на такий об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб’єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Пунктом 57 Порядку № 1127 з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Порядком № 1141 визначено процедуру ведення Державного реєстру прав.

Відповідно до Порядку № 1141 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав.

Розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:

нерухоме майно;

право власності та суб'єкта цього права;

інші речові права та суб'єкта цих прав;

обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер.

Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Отже, враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком Комісії та відповідача, що приватним нотаріусом ОСОБА_8 не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки нею було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (фактично договору іпотеки) шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за відсутності передбачених законодавством документів, необхідних для проведення такої державної реєстрації прав відповідно до пункту 57 Порядку № 1127, а саме: за відсутності документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Також, як встановлено Висновком Комісії державним реєстратором не виготовлено електронні копії документів та не розміщено їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав всупереч приписів Закону та Порядку № 1127.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять, позивачем та третьою особою-05 не надано, а судом, під час розгляду справи не добуто.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з даних Державного реєстру прав, на підставі постанови від 01 лютого № 183-21/2010 та № 157-21/2010 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на квартиру накладено арешт (записи про державну реєстрацію обтяження від 01 лютого 2010 року №№ 9469912, 9469983 у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна).

Також, відповідно до постанови від 30 вересня 2011 року № 646-21/2011 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на квартиру накладено арешт (запис про державну реєстрацію обтяження від 04 жовтня 2011 року № 11682380 в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна).

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі наявних зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, № 1952-IV обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (чинного станом на дату винесення постанов про арешт нерухомого майна) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд не приймає твердження позивача щодо законності дій нотаріуса з посиланням на п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якого відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав також з наступного.

Так, абзацом 1 та 2 пункту 20 Постанови № 1127 встановлено, що у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства. За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Оскільки проведення державної реєстрації права на квартиру 28 по вул. 2-ї П’ятирічки здійснювалось не вперше, то під час реєстрації переходу права власності від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 приписи п. 2 ч. 4 ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не застосовуються.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що наявність у Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону у чинній редакції встановлено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб’єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Крім того, частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у випадку задоволення скарги Міністерством юстиції України за результатами її розгляду шляхом прийняття рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб’єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Щодо твердження позивача, про те що він об'єктивно був позбавлений можливості прийняти участь у засіданні Комісії, підтвердити необґрунтованість заявленої скарги та повідомити Комісію про дійсні обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов’язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб’єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб’єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 суб’єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги)

Згідно пункту 11 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб’єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов’язково приймаються комісією до розгляду.

На виконання вказаного пункту, повідомлення щодо розгляду скарги ОСОБА_5 було розміщено на офіційному сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату за посиланням:http://ddr.minjust.gov.ua/uk/494ccb2f42d7c1bf393df711ac4d18cf/ogoloshennya_pro_zasidannya_komisiyi_19_travnya_2017_roku/(т. 1, а.с. 201).

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України були направлені відповідні листи від 11.05.2017 за вих. № 38442-0-33-16/19К та за вих. № 2/38442-0-33-16/19К на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З викладеного слідує, що відповідачем було дотримано процедуру повідомлення щодо розгляду скарги по суті (т. 1, а.с. 193).

Також в матеріалах справи відсутнє судове рішення, що набрало законної сили за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту № 1819/5 від 07.06.2017 року, яким встановлено порушення саме нею, як державним реєстратором вимог чинного законодавства під час вчинення реєстраційної дії та притягнуто до відповідальності шляхом блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Розглянувши зазначений спір по суті суд вказує на відповідність оскарженого рішення відповідача критеріям, встановлених ч. 2 ст. 2 КАСУ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

Враховуючи, що судом не встановлено порушень відповідачем діючого законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, треті особи - Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 22.01.2018 року.

Головуючий суддя Бадюков Ю.В.

Судді Спірідонов М.О.

ОСОБА_13