Рішення № 71728248, 19.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2018 року 10:36 № 826/19174/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Мині І.І., за участю представника позивача Кацалапа А.А., представника відповідача Кравченка Є.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія Єврохім»до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія Єврохім» (далі-позивач/ ТОВ «Хімічна компанія Єврохім») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі-відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 №0004151207.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняте державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій відносно ТОВ «Хімічна компанія Єврохім» є протиправним та безпідставним, оскільки позивачем проводились всі необхідні оплати податку вчасно.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на те, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, прийнятим у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленим простроченням сплати позивачем єдиного внеску.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральною перевірку своєчасності сплати податків до бюджету ТОВ «Хімічна компанія Єврохім».

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 29.07.2016 №347/2655-12-07 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 №0004151207, яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 10% на суму 10608,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з цим, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Водночас, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Згідно п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Як вбачається з пояснень позивача та не заперечується відповідачем, ТОВ «Хімічна компанія Єврохім» платіжним дорученням від 25.02.2016 №12383 сплачено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 106080,00 грн. на розрахунковий рахунок УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві №33110319700007.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачена сума податку на прибуток на розрахунковий рахунок ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №33110319700007, замість рахунку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №33111318700007, тобто помилково.

Заявою від 09.03.2016 №2 ТОВ «Хімічна компанія Єврохім» звернулось до начальника ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням перерахувати кошти в розмірі 106080,00 грн.

для зарахування податку на прибуток підприємства за 2015 рік на рахунок №33111318700007.

З рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19.09.2016 №20593/10/26-15-10-01-35 про результати розгляду первинної скарги вбачається, що контролюючий орган здійснив відповідне перерахування вказаних коштів платіжним дорученням від 24.03.2016 №2581-07.

З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що позивачем погашення суми податкового зобов'язання відбулось із затримкою в 14 днів, що в свою чергу і стало підставою для прийняття спірного рішення.

Суд оцінюючи вказані доводи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Суд також звертає увагу, що виходячи із змісту положень статей 109-113 Податкового кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.

На думку суду, допущення платником податку помилки в частині зазначення іншого бюджетного рахунку у платіжному дорученні зі сплати податку не є правовою підставою для висновку про несплату такого податку та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій, за умови фактичної сплати суми податку та її надходження до бюджету.

При цьому, судом встановлено, що граничний термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток - 11.03.2016, а відтак, позивачем своєчасно сплачене так грошове зобов'язання відповідно до платіжного доручення від 25.02.2016 №12383.

Суд також приймає до уваги висновки постанови Верховного Суду України від 16.06.2015 року у справі №21-377а15, згідно з якими колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК. Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п.57.1 ст.57 ПК, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, податковий орган, приймаючи оспорювань рішення, посилався на норми Податкового кодексу України, які регламентують застосування санкцій та пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Разом з тим, суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.07.2016 №0004151207 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% в сумі 10608,00 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «Хімічна компанія Єврохім» є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 77, 78, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічна компанія Єврохім» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.07.2016 №0004151207.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян