Рішення № 71728207, 22.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2018 року № 826/9011/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 № 0002031306, винесене ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що при проведенні перевірки інспектором неправильно розтлумачено норми діючого законодавства України і відповідно здійснено неправильний висновок та прийнято неправомірне рішення щодо визначення податкового зобов'язання. Так, пеня нарахована банком, відповідно до умов договору, за несвоєчасне проведення розрахунків за кредитним договором та анульована за його рішенням, не є доходом у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, а відтак дії позивача щодо не включення до річної декларації суми анульованої банком заборгованості в розмірі по нарахованій пені за користування кредитом, відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи свої дії правомірними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 11.10.2017 року №7757 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. справу прийнято до провадження та призначено для розгляду по суті на 09.11.2017.

У судовому засіданні 09.11.2017 на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід заначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2016 №188 головним держаним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Кривошапко І.В. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 17.05.2016 №4650/26-58-13-06-17-НОМЕР_2 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 16.1.3 п.16.1 ст.16, п. 49.1, пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1. ст. 163, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) в результаті чого встановлено неподання платником податків декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, недекларування доходу за 2013 рік.

Контролюючим органом здійснено розрахунок перевірки нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 відповідно до якого, визначено до сплати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 33 060,48 грн., із них 1 720,50 грн. - податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % нарахований на суму доходу 11 470,00 грн. та 31 339,98 - податок з доходів фізичних осіб за ставкою 17 % нарахований на суму доходу у розмірі 184 352,82 грн. Також, відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, визначений розмір штрафних санкцій у сумі 8 265,12 грн. та 170 грн.

На підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2016 № 0002031306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 41 495,60 грн., у тому числі 33 060,48 грн. за податковим зобов'язання та 8 435,12 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до пп. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

У пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави стверджувати, що у разі прощення боргу у платника податку - боржника, виникає обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу або шляхом укладення відповідного договору; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Як вбачаєтеся з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір від 29.09.2008 №220332129412, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит, позичальник отримує його за програмою кредитування «Автомобіль в кредит», у сумі 58 800,00 USD.

17.06.2013 між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено додаткову угоду № 22032129412/81-1-0-00/5196 за умовами якого, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, у наступному порядку.

Пунктом 1.1 Додаткової угоди встановлено, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становить 33 927,38 доларів США.

Згідно п.1.2 станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав. Складаж 11 007,69 доларів США, у тому числі 4 926,48 доларів США - заборгованість з погашення суми Кредиту, та 6 081,21 доларів США - заборгованість з погашення процентів.

Відповідно до п. 1.3 а підставі цієї додаткової угоди з 17.06.2013 фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Згідно листа-повідомлення від 17.06.2013 відповідач повідомив ОСОБА_1, що за кредитним договором від 29.09.2008 № 22032129412 останньому анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 195 822,82 грн. (далі- боргове зобов'язання). А також, що відповідно до вимог податкового законодавства вказана сума анульованого боргового зобов'язання буде включена АТ «Райффайзен Банк Аваль» до податкового розрахунку доходу нарахованого на користь ОСОБА_1 як позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було анульовано.

03.07.2013 між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено додаткову угоду № 22032129412/81-1-0-00/5197, згідно якої, у зв'язку з частковим погашенням, позичальником заборгованості за кредитним договором (в розмірі 40% від суми заборгованості), кредитор та позичальник дійшли згоди з дати укладення Додаткової угоди змінити валюту заборгованості в іноземній валюті з доларів США на гривні (далі - заборгованість в національній валюті). Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що розмір заборгованості в національній валюті визначається за курсом 5,05 гривень за 1 долар США, при цьому: заборгованість в національній валюті за кредитом становить 117 254, 54 грн.; заборгованість в національній валюті по платі процентів за період з 29.09.2008 по 03.07.2013 - 0,00 грн.

Згідно п. 3 Додаткової угоди погашення позичальником заборгованості в національній валюті в зв'язку зі зміною валюти зобов'язань позичальника за кредитним договором згідно п. 2 цієї Додаткової угоди здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в гривнях, в сумах визначених п. 2 цієї Додаткової угоди, на рахунок №22032327128.

Сторони встановлюють, що з моменту зарахування на зазначений рахунок грошових коштів в національній валюті в сумах, визначених п. 2 цієї Додаткової угоди, зобов'язання позичальника перед кредитором за кредитним договором вважаються повністю виконаними.

Слід зазначити, що згідно ст. 72 КАС України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відобразило у податковому розрахунку форми №1 ДФ про виплату (нарахування) ОСОБА_1 доходу у спірному розмірі.

Крім того, відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Разом з тим, згідно з нормами пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Тобто, відсотки, нараховані у вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зважаючи на викладене, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. В свою чергу, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Як зазначалося раніше, за кредитним договором позивачу анульовано (прощено) заборгованість за пенею в розмірі 195 822,82 грн., тобто списана сума заборгованості є штрафними санкціями (штрафи, пені, індексу інфляції) за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Аналіз вищенаведених норм права, з урахуванням встановлених обставин справи, дає підстави до висновку, що нарахування пені є лише засобом забезпечення виконання зобов'язання перед банком. Штрафні санкції та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням не є доходом платника податків в розумінні ПК України, що підлягає оподаткуванню, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад в ухвалах від 01.03.2016 №К/800/5293/15, від 31.05.2016 №К/800/63798/14, від 28.02.2017 №К/800/8352/16.

Водночас суд звертає увагу на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не конкретизовано які саме дії контролюючого органу він вважає протиправними та відповідно не наведено обґрунтування порушення такими діями прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а вимоги позивача, в свою чергу, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 травня 2016 року № 0002031306.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, адреса: вул.Смілянська,6, м. Київ, 03151).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін