Рішення № 71728103, 22.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2018 року № 826/15534/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" Щадниха Олександра Леонідовича Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визначити незаконними дії Фонду та Уповноваженої особи Фонду щодо повідомлення позивачки листом від 29.07.2016 про визнання правочину нікчемним;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд та Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду.

В обґрунтування позову зазначається, що позивач є вкладником Банку за договором банківського вкладу (депозиту) від 03.12.2013 № 1/0/В6/0134, відповідно до якого Банк приймає від вкладника 7300 доларів США у строк до 04.12.2014. Цього ж дня кошти були внесені на депозит. Надалі, 04.12.2014 існуючий вклад було фактично переоформлено шляхом укладення договору банківського вкладу (депозиту) № 1/53/1m/0060, відповідно до якого Банк приймає від вкладника 7050 доларів США на строк до 04.01.2015. В день укладення договору кошти були перераховані на відкритий рахунок.

Однак, 21.07.2015 щодо Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 30.10.2015 розпочалась ліквідаційна процедура. З невідомих причин позивача не було включено до переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду. Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою про включення до Переліку вкладників, але отримав відповідь, що договір є нікчемним.

Позивач зазначає, що до введення тимчасової адміністрації неодноразово зверталась до Банку із заявами, спрямованими на повернення суми вкладу. 29.07.2016, як зазначає позивач, мало місце особисте звернення до Уповноваженої особи Фонду. Того ж дня було надано відповідь, що договір є нікчемним на підставі п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, у позові зазначається, що у січні 2015 Банк було визнано проблемним, однак договір укладено у грудні 2014.

Водночас, до позову надається заява позивача від 14.07.2015 про дострокове розірвання договору, заяви від 13.07.2015 з проханням не продовжувати дію договору, про повернення коштів. Також наявні заяви від 01.12.2014 про підготовку до видачі коштів у зв'язку із закінченням 01.12.2014 строку договору.

Вважаючи дії та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач просить задовольнити позов.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечив, по суті зазначивши про передчасність заявлення вимог до Фонду, оскільки будь-якої інформації від Уповноваженої особи Фонду станом на час звернення позивачки до суду не отримував, що однак, є передумовою виплат коштів.

Ухвалою судді Мазур А.С. від 11.11.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 року №5223 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою від 17.10.2017 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та призначено розгляд справи по суті на 01.11.2017. У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, його проведення відкладено на 28.11.2017. У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Враховуючи наведене, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, дослідивши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, у даному випадку сторонами не спростовується та не заперечується факт укладання позивачем вказаних договорів та внесення коштів, обставини вжиття регулятором заходів відносно Банку.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 20.07.2015 №466 «Про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.07.2015 року прийнято Рішення № 140 про запровадження з 21.07.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи в ПАТ «АКБ «Капітал».

Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Після запровадження тимчасової адміністрації ПАТ АКБ «Капітал» Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» відповідно до ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та положень Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» було визнано нікчемними ті договори банківських вкладів, які не відповідали п.9 ч. З сг.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону правочини неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав (п. 9): здійснення банком віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладання (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку. з порушенням норм законодавства.

Відповідно до Рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 195 від 29.10.2015 та № 196 від 02.11.2015, в ПАТ «АКБ «Капітал» з 30.10.2015 розпочато процедуру ліквідації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4779 від 19.10.2017 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ АКБ «Капітал» та делегування повноважень ліквідатора» з метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією продовжено строк ліквідації ПАТ «АКБ «Капітал» та продовжено повноваження ліквідатора «ПАТ «АКБ «Капітал» Щадних Олександра Леонідовича на один рік по 29.10.2018 включно.

Відповідно до Протоколу комісії ПАТ «АКБ «Капітал» з перевірки заблокованих договорів банківського вкладу (депозиту) з вкладниками фізичними особами від 15.11.2017 Комісією було перевірено заблоковані договори банківського вкладу (депозиту) з вкладниками фізичними особами та вирішено у зв'язку з відсутністю критеріїв нікчемності для укладення договорів (пролонгація згідно умов договору) та відповідно до п. 9. ч. 2 Рішення № 826 Виконавчої дирекції ФГВФО розблокувати 2490 депозитних договорів фізичних осіб на загальну суму 238 557 628,00 грн. та винести пропозицію ФГВФО внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, а саме: збільшити перелік на суму 102 662 383,43 грн (кількість вкладників збільшилася на 972 владника).

Як вбачається з матеріалів, наданих Уповноваженою особою Фонду до суду із супровідним від 02.01.2018, у грудні 2017 р. ФГВФО затвердив ці зміни до переліку вкладників ПАТ «АКБ «Капітал», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО відповідно до чинного законодавства України.

Тобто, як визнається Уповноваженою особою Фонду у вищезгаданому повідомленні до суду, відбулося розблокування всіх депозитних договорів фізичних осіб заблокованих у 2015 р. під час тимчасової адміністрації. А також доповнено 972 вкладниками, договори банківського вкладу яких буди визнані нікчемними у 2015 р. під час тимчасової адміністрації, Перелік вкладників ПАТ «АКБ «Капітал», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, як зазначається Уповноваженою особою Фонду, ОСОБА_1 (РНОКІІП НОМЕР_1) внесена до переліку вкладників та має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Порядок відшкодування та перелік документів, необхідних для отримання гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами міститься у Повідомленні на Офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відновлює виплати коштів вкладникам ПАЇ «АКБ «Капітал» від 19.12.2017 (Режим доступу: http://www.fg.gov.ua/not-paving/liqiiidation/131-pat-akb-kapital/30213-fond-harantuvannia-vldadiv-fizvchnvkh-osib-vidnoYHuie-vynlatv-koshtiv-vkiadnvkam-Dat-akb-kapital.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ст. 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Кошти за вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

В силу Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2016 № 826 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 року за № 863/28993 (далі - Порядок), рішення про зняття обмежень на здійснення неплатоспроможним банком операцій за правочином (договором), щодо якого було встановлено нікчемність, приймається Фондом за наслідками здійснення Уповноваженою особою Фонду перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), або на підставі рішення суду про визнання правочину (договору) дійсним, яке набрало законної сили.

Отже, Закон України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, якою в обов'язковому порядку зобов'язує Уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними.

Зазначеними вище правовими нормами визначені як обов'язок уповноваженої особи, у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Як визначено ч.4 ст.38 Закону, повідомлення стороні, про визначення договору нікчемним, може бути направлено Уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

Тобто, у даному випадку Уповноваженою особою вчинялися дії, спрямовані на перевірку правочинів та обставин, які впливають на рішення про відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідно до повноважень визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак дії по проведенню перевірки не можна кваліфікувати як протиправні. У свою чергу у суду відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність/дії Фонду, оскільки Фонд формує відповідні відомості на підставі даних отриманих від Уповноваженої особи Фонду.

У даному випадку, як вже зазначалося, обмеження по рахунку позивачки вживалися в рамках виконання функцій, покладених на Уповноважену особу Фонду, та станом на час прийняття рішення у справі ці обмеження зняті за результатами проведення перевірки, а відповідну інформацію про вклад позивачки та його відшкодування направлено до Фонду та під час розгляду справи не встановлено вчинення з боку Уповноваженої особи Фонду чи Фонду протиправних перешкод у реалізації прав позивачки щодо отримання гарантованої суми відшкодування.

Відповідно до ст. 6 КАС України (в редакції до 15.12.2017) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України (в редакції з 15.12.2017) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, за висновком суду, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було допущено протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до переліку вкладників (на період перевірки), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Після проведення перевірки Уповноваженою особою Фонду вчинено дії по організації виплати коштів позивачці за вкладом за рахунок Фонду.

При цьому, під час розгляду справи не надано доказів того, що Фонд створював чи створює перешкоди позивачці в отриманні суми гарантованого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України (в редакції з 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, з огляду на наведене у сукупності, судом не встановлено обставин протиправної поведінки відповідачів або їх протиправної бездіяльності, та, враховуючи те, що за результатами проведення перевірки знято обмеження по рахунку та з боку відповідачів не встановлено вчинення перешкод в реалізації її прав вкладника за рахунок коштів Фонду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, враховуючи наведене у сукупності, не вбачається і підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.А. Кармазін