Постанова № 71727856, 23.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 січня 2018 р. №820/4216/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

Суддів – Бадюкова Ю.В., Тітова О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківськї області до Міністерства юстиції України провизнання протиправними дій, скасування наказу;- ВСТАНОВИВ: Позивач - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії на проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 з 05.09.2017 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 05.09.2017 року №3075/7.

З урахуванням поданих доповнень до адміністративного позову позивач також просив скасувати наказ відповідача від 22.09.2017р. №2971/5 “Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем згідно наказу Міністерства юстиції України від 05.09.2017 року №3075/7 було проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1.

Позивач вважає дії щодо проведення вказаної перевірки незаконними, оскільки позивач є органом місцевого самоврядування та, як зазначає позивач, суб’єктом господарювання.

Посилаючись на норми Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, позивач вказує, що цим законом введено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції щодо тимчасової заборони проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Представник позивача засобами електронного зв'язку направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, та просив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача - ОСОБА_2, прибув у судове засідання. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку з внесеними змінами до Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017 року, подальший розгляд справи здійснюється за останньою редакцією КАС України, відповідно до п. 12 ч.1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно вище зазначеного: заяви і скарги, подані до набрання чинності редакцією КАС України від 15.12.2017р., провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією Кодексу від 15.12.2017р. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб’єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов’язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.192, ч.3 ст.194, ч.4 ст. 243 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно наказу відповідача від 05.09.2017р. №3075/7 (а.с. 98) було проведено камеральну перевірку державного реєстратора ОСОБА_1.

При цьому суд зауважує, що повноваження, основні завдання і порядок діяльності Міністерства юстиції України врегульовано Положенням про Міністерство юстиції України від 02.07.2014р. №228.

Так, згідно вказаного Положення, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відносини, що виникають у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також забезпечення визнання та захисту державною таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016р. №990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації.

Відповідно до ст. 37-1 зазначеного Закону та, відповідно п. 2 Порядку №990 передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації прав. Тобто, Міністерство юстиції на законодавчому рівні наділено повноваженнями з контролю у сфері державної реєстрації.

Крім того, судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 18.07.2017р. №2336/7 (а.с. 93-97) було затверджено перелік державних реєстраторів та суб’єктів державної реєстрації щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у державному реєстрі речових прав, серед яких було зазначено державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що відповідач мав законні повноваження для здійснення камеральної перевірки державного реєстратора ОСОБА_1.

Як слідує з матеріалів справи, за наслідками проведеної камеральної перевірки було складено Акт від 28.08.2017р. (а.с. 99-100), за висновками якого з боку державного реєстратора ОСОБА_1 виявлено порушення ним вимог статей 18, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 та п. 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2014р. №1141.

Щодо видання наказу від 22.09.2017р. №2974/5 “Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав” суд зазначає, що п.1 ч. 2 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

В зв’язку з наведеним, порушень з боку відповідача вимог чинних нормативних актів при здійсненні перевірки державного реєстратора та прийняття на його підставі управлінського рішення, яке оскаржує позивач в даній справі, не встановлено.

Щодо порушень при цьому прав та законних інтересів позивача у справі, суд бере до уваги, що за приписами ст. 6 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” організаційну систему державної реєстрації прав, крім інших, становлять виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав не нерухоме майно.

Згідно ст. 11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а стаття 37-1 передбачає, що контроль у сфері реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації прав.

З аналізу вказаних норм слідує, що державний реєстратор при здійсненні повноважень з державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є самостійною посадовою особою, яка діє з урахуванням наданих дискреційних повноважень.

Відтак, незважаючи на перебування державного реєстратора у трудових відносинах з підприємством, установою, організацію, в тому числі органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади, права вказаних органів в зв’язку з перевіркою державного реєстратора щодо його діяльності з здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень не зачіпаються.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позовної заяви про те, що відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” введено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції щодо тимчасової заборони проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, з огляду на що позивач вважає незаконним проведення відповідачем перевірки діяльності державного реєстратора ОСОБА_1 як такого, що здійснює свою діяльність у місті Ізюм Харківської області, яке віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суб’єктами господарювання, за визначенням ст. 55 Господарського кодексу України, є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, з урахуванням того, що в даній справі проводилася перевірка діяльності державного реєстратора саме з питань виконання ним функцій, покладених на нього згідно Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, який визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вважати проведену перевірку перевіркою господарської діяльності суб’єкта господарювання не можна.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов’язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

В даній справі судом таких порушень прав позивача з боку відповідача не встановлено, ним, відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України, належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій та рішення.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Суддя Панченко О.В.

Судді Тітов О.М.

ОСОБА_3