Постанова № 71727757, 18.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 січня 2018 р. справа № 820/5245/17

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Супруна Ю.О.,

суддів - Біленського О.О., Шляхової О.М.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_3 Республіки Нігерії Обі Беннет Чуквубузо до Державної міграційної служби України про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (надалі за текстом – ДМС України), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року просить суд:

- скасувати рішення Державної міграційної служби України від 14.11.2017 року про відмову громадянину ОСОБА_3 Республіки Нігерії Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_1 в продовженні строку перебування на території України;

- зобов'язати Державну міграційну службу України продовжити громадянину ОСОБА_3 Республіки Нігерії Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_1 строк перебування в України за заявою від 01.11.2017 року;

- стягнути з Державної міграційної служби України на користь громадянина ОСОБА_3 Республіки Нігерії Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_1 1280 гривень 00 копійок здійснених ним судових витрат;

- встановити судовий контроль за виконанням Державною міграційною службою України рішення Харківського окружного адміністративного суду та зобов'язати Державну міграційну службу України надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 01.11.2017 року звернувся до ДМС України із заявою про продовження терміну перебування в Україні, зазначивши про укладання шлюбу з громадянкою України 19.12.2014 року та спільної дитини Обі Дженніфер Беннетівна, згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії І-ВЛ № 498907. За результатами розгляду заяви ДМС України в Харківській області прийнято рішення від 14.11.2017 року відмову в задоволенні заяви від 01.11.2017 року. Позивач вважає що відповідач вчинив незаконні дії, оскільки цими діями він порушує основні норми Конституції України та законодавства України.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений відповідно до норм процесуального законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування, що викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судове засідання прибув. Надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що відповідачем вчинено дії у спосіб та на підставі норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач - громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо 01.11.2017 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (надалі за текстом – ГУ ДМС України в Харківській області) із заявою, в якій просив продовжити строк перебування на території України.

Відповідно до вимог п. 7 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2012 року № 150, та підпункту 4.1 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого наказом МВС України від 25.04.2012 року № 363, заява позивача направлена на розгляд ДМС України для прийняття рішення по суті клопотання за вих. № 04/2-28701 від 03.11.2017 року.

ДМС України 14.11.2017 року була розглянута заява позивача від 01.11.2017 року та відмовлено в її задоволенні на підставі підпункту 5 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 року № 150.

ГУ ДМС України в Харківській області 26.10.2017 року прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2.

Підставою для винесення окресленого рішення з боку ГУ ДМС України в Харківській області стали наступні підстави та обставини: 04.10.2017 року співробітниками ГУ ДМС України в Харківській області в м. Харкові по вул. Римарська, 28 був виявлений громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходився на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні».

Згідно з рішенням від 26.10.2017 року ГУ ДМС України в Харківській області встановлено, що позивач до 2007 року навчався в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, з навчального закладу був відрахований. Після закінчення терміну перебування в Україні у 2007 році територію України не покинув, 19.12.2014 року уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому згідно зі свідоцтвом про народження дитини серії І-ВЛ № 498907 народилась спільна дитина Обі Дженніфер Беннетівна.

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України громадянина Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, 04.10.2017 року штраф сплачено.

ГУ ДМС України в Харківській області за результатами рішення від 26.10.2017 року вирішено: примусово повернути до країни походження громадянина Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов’язати його покинуту територію України у термін до 05.11.2017 року; заборонити в’їзд на територію України терміном на 3 роки; повідомити прокурора Харківської області про прийняте рішення.

По суті спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно п. 6, 9, 18 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до п. 12 ст. 4 Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Пунктом 3 статті 5 Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-чотирнадцятій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно п. 12 ст. 5 Закону підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу.

Відповідно до ст. 17 Закону іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов'язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони. Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2 до 2007 року навчався в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, з навчального закладу був відрахований.

Таким чином громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2007 року перебуває на території України без законних підстав для цього.

Постановою Кабінету міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 затверджено порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, яким визначено процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

А саме, частиною 1 пункту 9 зазначеного порядку визначено, що для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають такі документи: у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності);

- переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку;

- паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред’явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними;

- копію посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець та особа без громадянства);

- документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов’язань із сплати всіх витрат, пов’язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України;

- документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред’явлення повертається), та його копію, а у разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмову згоду власника (співвласника) такого житла. Якщо житло перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається видана організацією, яка здійснює експлуатацію житлового будинку, довідка про всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано у такому житлі, та їх письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства;

- чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Таким чином, зазначеним Порядком визначено, що заявник повинен особисто з’явитися до міграційного органу із паспортним документом, для його пред’явлення із зазначеним у Порядку пакетом документів.

Колегія суддів звертає особливу увагу, що для продовження строку перебування на території України громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був подати документ, що підтверджує законність перебування на території України, однак зазначений документ не було подано, оскільки позивач незаконно перебуває на території України починаючи з 2007 року, зазначена обставина не спростована представником позивача в судовому засіданні.

Суд констатує, що позивач після відрахування з Харківського національного автомобільно-дорожнього університету не мав законних підстав для продовження терміну перебування на території України.

Серед іншого колегія суддів зазначає, що статус позивача у взаємозв’язку з частиною 1 пункту 9 зазначеного порядку законодавчо не узгоджується внаслідок відсутності законних підстав перебування громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України та як наслідок не набуття позивачем статусу особи на яку може розповсюджуватись дія та вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 передбачає відносини Держави в особі уповноваженого органу з особою яка законно перебуває на території України.

В контексті наведеного колегія суддів не може оставити поза увагою рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) згідно з яким розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

За таких обставин у позивача з 2007 року був відсутній законодавчим шляхом закріплений інтерес та прагнення залишитись в Україні на законних підставах, проте суд звертає увагу на рішення ГУ ДМС України в Харківській області: «громадянин Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2 має підстави для отримання дозволу на імміграцію в Україну, бо перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4В, ІНФОРМАЦІЯ_3» та констатує про існування цього ж інтересу та прагнення з інших законодавчо обумовлених підстав в розрізі Закону України «Про імміграцію» та Закону України «Про громадянство України».

Щодо позиції представника позивача про сплату 04.11.2017 року громадянином Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2, штрафу та як наслідок відсутності підстав що обумовлюють порушення законодавства України, колегія суддів зазначає, що сплата штрафу не є наслідком появи законних підстав у позивача для перебування на території України, та не яким чином не має своїм наслідком змінити підстав притягнення останнього до адміністративної відповідальності чи зникненню винності у скоєному.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз’єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Однак, позивач не вчинив жодних дій, які передбачені Законом України «Про імміграцію».

Суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що ДМС України не мало законодавчо визначених підстав для продовження іноземцю строку перебування в Україні в контексті обраних позивачем підстав звернення до відповідача з метою продовження строку перебування в Україні.

Щодо посилань представника позивача на правову позицію що викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду № 820/2059/16 та 820/4714/16 колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені в ході розгляду адміністративної справи з боку представника позивача судові рішення є рішеннями Вищого адміністративного суду, з урахуванням викладеного у суду не має законодавчого підґрунтя для врахування правової позиції Вищого адміністративного суду України, окремо суду наголошує, що наведені судові рішення не кореспондуються з заявленими позовними вимогами та встановленими обставинами адміністративної справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання представника позивача на п. 10 Порядку щодо прийняття рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України є помилковим зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 10 Порядку рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження; 7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони. Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду.

Зважаючи, що відповідачем відповідно до підпункту 5 пункту 10 наведеного Порядку виявлено факти невиконання позивачем рішення від 26.11.2017 року та беручи до уваги час незаконного перебування позивача на території України, колегія суддів приходить до висновку про неможливість прийняття зазначеної правової позиції позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.

Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень було дотримано принцип обґрунтованості.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувані позивачем дії Державної міграційної служби України щодо відмови у продовженні строку перебування на території України громадянину Федеративної республіки Нігерія Обі Беннет Чуквубузо ІНФОРМАЦІЯ_2, вчинені у відповідності до приписів Закону України «Про імміграцію», Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню .

Щодо заявленої вимоги представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Державну міграційну службу України подати у десятиденний строк з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд не має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, так як позовні вимоги не підлягають задоволенню, крім цього застосування положень цієї статті є правом суду, а не обов'язком.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову громадянина ОСОБА_3 Республіки Нігерії Обі Беннет Чуквубузо до Державної міграційної служби України про скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23.01.2018 року.

Головуючий суддя Супрун Ю.О.

Суддів Біленського О.О.

ОСОБА_5