Постанова № 71727733, 12.01.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 січня 2018 р. справа № 820/5192/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супрун Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рябченко Є.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області, в якому просить суд:

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області у подальшому здійснити паспортний облік моєї дитини - ОСОБА_4 згідно з "Положення про паспорт громадянина України", яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ (ред.,2012 року), а саме: виключно за прізвищем, іменем та по батькові (ст. ст. 28, 294, 296 ЦК України);

- зобов'язати Зміївській районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Харківській області видати (без використання засобів ЄДДР України) моєму неповнолітньому синові - ОСОБА_4, паспорт громадянина України раніше встановленого зразка, у вигляді паспортної книжечки, форма якого затверджена постановою Верховною Радою України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року (ред. 2012 року) та в подальшому здійснити паспортний облік щодо ОСОБА_4 згідно "Положення про паспорт громадянина України" від 02.09.1993 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі ОСОБА_1, зверталась до Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області з заявою від 03.07.2017 року, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою від 03.07.2017 року та Державної міграційної служби України з заявою від 03.07.2017 року. Згідно з якими просила суб’єктів владних повноважень вести облік ОСОБА_4, згідно Положення про Паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ в редакції 2012 року без використання номера УНЗР та видати ОСОБА_4, паспорт у вигляді паспортної книжечки. Листами від 19.06.2017 року, 12.07.2017 року та 10.07.2017 року ОСОБА_1, надано відповіді, згідно з якими з посиланням на положення Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» відмовлено у веденні обліку ОСОБА_4, згідно Положення про Паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ в редакції 2012 року без використання номера УНЗР та видати ОСОБА_4, паспорт у вигляді паспортної книжечки. Позивачі стверджують, що паспорт у вигляді картки суперечить релігійним переконанням, та він має беззаперечне право, гарантоване йому Конституцією України на отримання паспорту у вигляді книжки.

В судовому засіданні ОСОБА_1, та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити посилаючись на обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на зміст заперечень проти адміністративного позову та наявні матеріали адміністративної справи.

Представник Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області в судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, звернулась з відповідними заявами до Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області з заявою від 03.07.2017 року, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою від 03.07.2017 року та Державної міграційної служби України з заявою від 03.07.2017 року.

Згідно зі змісту заяв, які були подані ОСОБА_1, до Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України ОСОБА_5, просила вести облік її сина - ОСОБА_4, згідно Положення про Паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ в редакції 2012 року без використання номера УНЗР та видати ОСОБА_4, паспорт у вигляді паспортної книжечки.

Суд констатує, що заяви від 03.07.2017 складені та підписані ОСОБА_1. Підписи ОСОБА_4, на заявах від 03.07.2017 року відсутні. За таких обставин суд приходить до висновку, що ініціатором звернення з відповідною заявою була ОСОБА_1, доказів ініціювання зазначених звернень з боку ОСОБА_4, з боку ОСОБА_1, та представника позивача не наведено, а судом в ході розгляду адміністративної справи не встановлено.

Суд констатує, що в заявах від 03.07.2017 року за підписом ОСОБА_1, відсутнє волевиявлення ОСОБА_4, не зазначено його особисте ставлення до питання ведення його паспортного обліку.

Листом від 12.07.2017 року № 34/805 Зміївського районного відділу ГУ ДМС України в Харківській області надано відповідь на письмову заяву від 03.07.2017 року про видачу паспорта, відповідно до якої суб’єкт владних повноважень повідомив, що підрозділами державної міграційної служби, громадянам України оформлюється паспорт громадянина України виключно в формі картки. Заявнику роз’яснено, що оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюється у формі картки. Також, Зміївським РВ ГУ ДМС України в Харківській області звернуто увагу заявника на те, що у підрозділах, де розміщені робочі станції для оформлення і видачі паспорта громадянина України засобами Реєстру, громадянам України, які звернулися за оформленням паспорта вперше по досягненню відповідного віку, оформляється паспорт громадянина України виключно у формі картки. Окремо зазначено, що з 01.11.2016 року запроваджено оформлення вперше, обмін паспорта громадянина України (у тому числі замість втраченого або викраденого) з безконтактним електронним носієм, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року (у редакції постанови КМУ № 745 від 26.10.2016 року, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, спір у справі виник з приводу отримання ОСОБА_4, який досяг 16-ти річного віку паспортного документу.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України “Про громадянство України” визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (надалі за текстом - Положення № 2503-ХІІ).

Згідно з положеннями п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” № 5492 документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Закону № 5492 оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Положеннями частини 4 статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” № 5492 визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Крім того, положення ч. 4 ст. 21 вищезазначеного Закону України кореспондуються та конкретизовані в пункті 2 Порядку № 302 (в редакції постанови КМУ № 745), у якому визначено, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Таким чином, прямою нормою законодавства визначено, що паспорт громадянина України виготовляється лише у формі картки, а у формі книжечки може бути виготовлено інший документ залежно від змісту та обсягу інформації.

При цьому, за приписами ч. 2 вказаної статті Закону кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.

Відносно тверджень ОСОБА_1, що її неповнолітній син ОСОБА_4, за релігійними переконаннями не бажає оформляти паспорт у формі пластикової ID картки, оскільки карта містить в собі безконтактний електронний носій, від отримання якого ОСОБА_1, відмовляється категорично, суд зазначає, що ОСОБА_1, є віруючою людиною, проте положеннями Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Зважаючи на те, що в Україні релігія відокремлена від держави, жодна особа не може бути увільнена від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Зазначене відповідає положенням статті 4 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", якою визначено, що будь-яке встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії є неприпустимим.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону України визначено, що бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

На виконання даної норми Закону України 25.03.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 302 “Про затвердження бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України” (у редакції постанови КМУ № 745 від 26.10.2016 року, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Зазначеною Постановою Кабінет Міністрів України затвердив:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;

- порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Пунктом 2 даної Постанови визначено, що з 1 січня 2016 року запроваджується із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.; запроваджується із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 302 встановлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Отже, з цього часу відповідач зобов'язаний забезпечувати оформлення та видачу паспортів громадянам України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати оформлення та видачу паспорта громадянина України у вигляді картки.

Судом встановлено, що на даний час Зміївський РВ ГУ ДМС України в Харківській області у повному обсязі забезпечений матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України за зразком, що затверджений постановою № 302.

Крім того, на виконання доручення ДМС України № Д/92/2-17 від 15.06.2017 Зміївським РВ ГУ ДМС України Харківській області прийняття документів для оформлення паспорту громадянина України зразка 1994 року у Зміївському РВ ГУ ДМС України Харківській області припинено.

Таким чином на час звернення ОСОБА_1, з заявою від 03.07.2017 року Зміївським РВ ГУ ДМС України в Харківській області не могло бути видано жодного паспорта зразка 1994 року у зв'язку із припиненням на законодавчому рівні оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки).

Відносно посилань позивача на норми Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503 від 26.06.1992 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України № 5492-VI від 20.11.2012 р. “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” має по відношенню до вищевказаної Постанови Верховної Ради вищу юридичну силу, суспільні відносини, пов’язані з оформленням, видачею передбачених зазначеним законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

Таким чином, вказане виключає можливість видачі гр. ОСОБА_4, паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Щодо посилань позивача відносно нібито порушення її прав відповідачем прийняттям рішення про відмову у прийнятті документів, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 7 постанови КМУ № 302 визначено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви - анкети, поданої нею особисто.

Однак, гр. ОСОБА_4, до територіального підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області не звертався, що не спростовано документально з боку позивача.

Вказаний факт виключає можливість прийняття відповідачем заявленого у позові рішення про відмову у прийнятті документів чи про відмову у видачі сину позивача паспорта громадянина України, оскільки особисто та належним чином документи не були надані гр. ОСОБА_4.

З пояснень, обґрунтувань адміністративного позову та наявних матеріалів справи вбачається, що позивач та її представник підтверджують отримання відповідей-рішень на свої звернення, проте фактично не погоджуються зі змістом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для зобов’язання суб'єкта вданих повноважень оформити та видати ОСОБА_4, паспорт громадянина України в зв’язку з досягненням ним 16-річного віку у формі паспортної книжечки - відсутні з огляду на те, що ОСОБА_4, з метою отримання паспорту громадянина України вперше не звертався, чинним законодавством України передбачено що паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки, Зміївським РВ ГУ ДМС України в Харківській області у повному обсязі забезпечений матеріально - технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України за зразком, що затверджений постановою № 302, звернення представника інтересів ОСОБА_4, – ОСОБА_1, розглянуті відповідачем надана вичерпна відповідь з питань отримання паспорту громадянина України.

Щодо посилань на рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року 2-рп/2012 справа № 1-9/2012 в контексті п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» згідно з якою зазначено, що обсяг персональних даних, які можуть бути включені до бази персональних даних, визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних або відповідно до закону.

Суд зазначає, що наведене положення Закону України «Про захист персональних даних» як обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові суд не може прийняти як належне, оскільки згідно із Законом України від 20.11.2012 р. N 5491-VI вони виключено.

Щодо посилань на пов’язаність УНЗР та документів ІСАО c Doc 9303 суд зазначає, що документів ІСАО c Doc 9303 розроблено формування номеру, який за своєю суттю є тотожним до серії та номеру паспорта зразка 1994 року.

Щодо посилань на систему EAN-13 міжнародного стандарту ISO/IEC 14443A та припущень, що «може бути записаний за таким же принципом, як і штрих-код на товар» суд не погоджується з зазначеним оскільки самою ОСОБА_1, в обґрунтування адміністративного позову це викладено у формі припущення, без належного правового обґрунтування.

Щодо посилань на висновки Нюрнберзького трибуналу 1946 року, що ратифікований Верховною Радою України під номером 3248-VI від 19.04.2011 року та положення ст. 58 Сімейного кодексу України та положення ст.ст. 201, 288, 269, 289, 294, 296, 297 Цивільного кодексу України та положення Конвенції про права дитини в контексті неможливості оформлення паспортного документа нового зразка, у зв’язку з веденням в ньому обліку на думку ОСОБА_1, та представника позивача за номером суд зазначає наступне. У висновках Нюрнберзького трибуналу 1946 року, що ратифікований Верховною Радою України під номером 3248-VI від 19.04.2011 року серед іншого засуджено ведення обліку людини виключно за номер який був повним замінником ім’я людини. Проте в ході розгляду адміністративної справи з боку позивача та представника позивача не наведено належного обґрунтування правової позиції щодо існування чи введення такого замінника ім’я в демократичному суспільстві держави.

Щодо посилань на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 року справа 803/941/17 суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, за таких обставин суд не вбачає підстав для врахування наведеного рішення при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо посилань на позицію Української Православної Церкви від 31.05.2013 року суд зазначає, що зважаючи на те, що в Україні релігія відокремлена від держави та не є законодавчим джерелом суд не приймає посилання в цій частині.

Проте окремо суд наголошує, що зміст зазначеної позиції полягає у застереженні суспільства щодо можливих ризиків на думку церкви в контексті пророцтва, що описані в ОСОБА_6 ОСОБА_7 та за своїм змістом не закликає віруючих до вчинення якихось дій.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу відповідей, суд прийшов до висновку, що дії відповідачами вчинені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України, підстави для зобов’язання вчинити дії щодо видачі ОСОБА_4, паспорту громадянки України в зв’язку з досягненням ним 16-річного віку у формі паспортної книжечки - відсутні.

Окремо суд зазначає, що відповідно до ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено: Проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання, тягнуть за собою попередження.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин суд зазначає, що ОСОБА_1, як мати та законний представник ОСОБА_4, зобов'язана родинними, моральними та законодавчо обумовленими чинниками забезпечувати дотримання законодавства з боку своєї дитини ОСОБА_4, та не допускати найменшої вірогідності вчинення дій її дитиною які в розрізі позовних вимог можуть бути кореспондовані зі змістом ст. 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, дії відповідача є правомірними, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на законодавстві та як наслідок не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Зміївського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно зі ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.01.2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.