Рішення № 71727623, 19.01.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2018 року м. РівнеСправа №817/1993/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі – ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання дій протиправними щодо невиплати компенсації за роботу в понадурочний час та роботи у вихідні і святкові дні, та зобов'язання вчинення дій щодо сплати компенсації за роботу в понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні за останні три роки роботи, а також внесення змін до наказу ДФС у Рівненській області №15-о від 14.04.2016 в частині виплати вихідної допомоги.

В ході судового розгляду справи, позивачем змінено позовні вимоги, згідно з якими просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо невиплати компенсації за роботу в понадурочний час;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи в сумі 29235,09грн.;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області здійснити індексацію грошової суми 29235,09грн.;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області виплатити не нараховану грошову суму одноразової вихідної допомоги при звільненні за 9 повних календарних роки в сумі 51561,00грн.;

- стягнути з ГУ ДФС у Рівненській області завдану моральну шкоду в сумі 7000,00грн.

Змінені позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із звільненням із займаної посади відповідачем було проведено остаточний розрахунок. Вказує, що оскільки проходив службу в органах податкової міліції, на нього поширюються всі ті вимоги чинного законодавства, як і на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Відповідно до положень законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114. Ні Податковим кодексом України, ні вищевказаним Положенням не визначено (не встановлено) механізму проходження служби в органах податкової міліції (в частині робочого часу, часу відпочинку, соціального захисту, тощо). В силу вимог КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Таким законом, що регулює подібні правовідносини, у даному випадку, був Закон України "Про міліцію", який втратив чинність на підставі Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ. Зазначає, що відповідачем всупереч норм Закону України "Про міліцію" та КЗпП України не виплачено компенсацію за роботу в понадурочний час за період 2013-2016 роки. Враховуючи, що відповідачем під час звільнення не здійснено повний розрахунок, просив зобов'язати сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та здійснити індексацію компенсації за роботу в понадурочний час. Додатково зазначає, що прямим доказом наявності надурочних годин за період 2013-2016 роки є табелі обліку робочого часу, графіки роботи, розпорядження про призначення добового наряду. Вказав, що відповідачем окремим дорученням №70/17-00-08-12 від 14.10.2013 визнано порушення трудової та фінансової дисципліни в частині обліку фактично відпрацьованого часу та права на відпочинок згідно з чинним законодавством співробітників, які заступають на добове чергування до чергової частини штабу оперативного управління ГУ. Вказані порушення були усунуті, чергування переведено у 4-х змінний режим з 3-х змінного, але всього лише на три місяці (листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року). Надалі чергування було переведено знову у 3-х змінний режим, що й послужило виникненню надурочних годин. Оплата праці при цьому залишилась незмінною. Виконання вищевказаного окремого доручення можна дослідити та підтвердити листом №534/17-00-07-12 від 16.10.2016, зробленими змінами у графіках роботи добового наряду, розпорядженнями за цей період.

Відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, які обґрунтовані тим, що у складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції. Порядок та умови проходження служби в податковій міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114. Відповідно до п.21 вказаного Положення для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. У п.3-1 постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Пpo упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", зазначено, що виплачувати працівникам Державної фіскальної служби та її територіальних органів у межах затвердженого фонду оплати праці доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня. Таким чином, оплата позивачу за роботу у нічний час здійснювалася у відповідності до формули, що передбачена вищевказаним законодавством. Вказала, що у відповідності до абз.4 ч.5 Методичних рекомендацій з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, особам рядового та начальницького складу, які звільняються з органів ДФС, у встановлених законодавством випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення в порядку, передбаченому законодавством. При цьому, до розрахунку включається грошове забезпечення (без врахування премії та виплат одноразового характеру), виплачене у місяці настання події з урахуванням премії, виплаченої у місяці, що передує події. Зазначає, що особливістю діяльності чергової частини відділу податкової міліції ГУ ДФС у Рівненській області, де проходив службу ОСОБА_1, є її цілодобова робота за графіком роботи чергової частини, внаслідок чого позивач працював у наступному режимі: 24 години чергування, після чого 48 годин відпочинку. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі. У відповідності до довідок ГУ ДФС у Рівненській області про грошове забезпечення ОСОБА_1, грошового атестату, позивачу нараховувалося грошове забезпечення, виплачувалася доплата за роботу в нічний час, а також надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важкої роботи, тобто всі передбачені законодавством компенсації позивач отримав. Таким чином, ГУ ДФС у Рівненській області, у зв'язку із звільненням позивача з органів податкової міліції у запас Збройних сил України, було проведено розрахунок у повному обсязі та в межах асигнувань, визначених у кошторисі ГУ ДФС у Рівненській області щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Крім того, зазначає, що не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад встановлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків. Відповідно до Інструкції з організації роботи добових нарядів штабу оперативного управління ГУ Міндоходів у Рівненській області, затвердженої наказом ГУ Міндоходів у Рівненській області від 04.07.2013 №139, з метою своєчасного та якісного реагування на повідомлення про надзвичайні події, що стосується податкової служби забезпечується цілодобове чергування при відділенні оперативного реагування оперативної групи у складі: відповідального від керівництва, помічника відповідального, помічника чергового, оперуповноваженого. Зазначила, що позивач виконував роботу, яка входить до кола його обов'язків, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем в період часу з 2013 по 2016 роки виконувалася надурочна робота. Також вказала, що за виконання службових обов'язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Таким чином, ГУ ДФС у Рівненській області позбавлене законних підстав здійснювати додаткове (подвійне) нарахування та виплату у вихідні та святкові дні грошового забезпечення для ОСОБА_1 Звертає увагу на те, що спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження служби особами начальницького складу податкової міліції, право і виплату середнього заробітку, в разі затримки розрахунку при звільненні, не передбачено, то підстави для такого стягнення відсутні. Отже, при визначенні розміру оплати щодо чергування ОСОБА_1 у святкові та вихідні дні ГУ ДФС у Рівненській області діяло на підставі, у межах та у спосіб, встановлений законом, що узгоджується з приписами статті 19 Конституції України. Вважає, що ГУ ДФС у Рівненській області індексація грошового забезпечення під час проходження служби ОСОБА_1 проводилася згідно з чинним законодавством.

В ході судового розгляду, судом було прийнято протокольне рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.04.2016 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ №15-о "По особовому складу податкової міліції", згідно з яким, відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.01.1991 №114 (далі – Положення №114), та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, заступника начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та з органів податкової міліції в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпункту "г" (через скорочення штату), з 15.04.2016.

Даним рішенням наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки: за 2014 рік в кількості 30 календарних днів, за 2015 рік в кількості 11 календарних днів та за 2016 рік в кількості 5 календарних днів.

Наказано виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні згідно зі ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ) та п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі – Постанова №393), в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби в органах податкової міліції з дня останнього зарахування на службу.

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Рівненській області від 18.01.2017 №23/17-00-05-35, ОСОБА_1, який працював на посаді заступника начальника штабу ГУ ДФС у Рівненській області, в квітні 2016 року було нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 117186,56грн., в тому числі:

1) грошове забезпечення за відпрацьований час (грошове забезпечення, нічні, відпустка, оздоровчі) в сумі 7252,13грн., а саме:

посадовий оклад - 700грн. (за 7 р.д.) [(2100 / 21пл.р.д.) х 77 факт.відпр.р.д.];

набавка за звання – 43,33грн. (за 7 р.д.) [(130 / 21пл.р.д.) х 7 факт.відпр.р.д.];

надбавка за вислугу – 260,17грн. (за 7 р.д.) [(700 + 43,33) x 35%];

надбавка за високі досягнення – 501,75грн. (за 7 р.д.) [(700 + 43,33 + 260,17) x 50%];

надбавка за роботу в умовах режимних обмежень – 105,00 (за 7 р.д.) (700 x 15%);

відпустка – 2360,63грн. (за 6 к.д.);

матеріальна допомога на оздоровлення - 2100,00грн.;

премія - 1050,00грн.;

доплата за нічні – 131,25грн. (за 30год.) [((2100 / 168пл.р.д.) x 30 факт.відпр.р.год.) x 35%];

2) грошова компенсація за невикористану відпустку – 17570,08грн. (за 46 к.д.);

3) вихідна допомога при звільненні – 74481,88грн. (за 13 років);

4) компенсація сум податку з доходів фізичних осіб – 17882,47грн.

ГУ ДФС у Рівненській області грошовим атестатом засвідчило, що ОСОБА_1 заступник начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області мав: посадовий оклад - 2100,00грн., відсоткову надбавку за звання - 135,00грн., надбавку за секретність в розмірі 15% - 315,00грн., відсоткову надбавку за вислугу років в розмірі 30% - 780,50грн., надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% - 1505,25грн. на місяць.

23.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Рівненській області зі скаргою, якою просив перевірити правильність нарахування заробітної плати за час його роботи в органах податкової міліції за період 2013-2016 роки, оскільки при звільненні позивача з роботи з ним були проведенні остаточні розрахунки не в повному розмірі (не враховано понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні).

Управління Держпраці у Рівненській області листом від 06.10.2016 №17-04/2557 повідомило, що проходження служби особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, її оплату, звільнення та інше врегульоване Законом України "Про міліцію" та Положенням №114. Управління Держпраці у Рівненській області не наділене повноваженнями перевіряти відносини, передбачені Законами України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ (далі – Закон №565-ХІІ), "Про Національну поліцію України" та розділом ХVІІІ-2 Податкового кодексу України. Одночасно поінформовано позивача про те, що при виникненні трудового спору він має право звернутись з позовом до суду.

З наявних в матеріалах справи табелів обліку та використання робочого часу, табелів обліку використання робочого часу добового наряду, розпоряджень про призначення добового наряду, розрахункових листів встановлено, що позивач в період з серпня 2013 року по лютий 2016 року працював надурочно та йому не були нараховані та виплачені, суми грошових коштів за надурочні роботи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.45 Конституції України, максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Статтею 348 Податкового кодексу України визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері;

запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів;

забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Відповідно до п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Положеннями ст.22 Закону №565-ХІІ для працівників міліції встановлено 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням №114.

За змістом пункту 2 Положення №114 до осіб старшого начальницького складу відносяться особи, що мають спеціальне звання майора податкової міліції.

Посада, яку займав позивач на час звільнення - заступник начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області, звання - майор податкової міліції.

Згідно з п.21 Положення №114, для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст.62 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на чергуванні у 2013-2016 роки по 24 години. Враховуючи умови проходження служби в органах податкової міліції, в службовій діяльності позивача мали місце надурочні роботи.

Окремим дорученням від 14.10.2013 №70/17-00-08-12 з метою усунення порушень трудової та фінансової дисципліни, недопущення додаткових витрат бюджетних коштів на оплату праці співробітників, які заступають на добове чергування до чергової частини штабу оперативного управління Головного управління, а також забезпечення цих працівників права на відпочинок згідно з чинним законодавством доручено: начальнику оперативного управління Головного управління забезпечити складання та використання графіків чергувань працівників управління в черговій частині у 4 зміни; начальнику відділу фінансово-економічної роботи бухгалтерського обліку розробити зразок табеля обліку робочого часу співробітників, які заступають на цілодобове чергування з метою фіксації фактично відпрацьованого часу.

З наданих позивачем пояснень встановлено, що відповідачем порушення законодавства про працю були усунуті лише на три місяці, листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Позивачем зазначено, що в подальшому він в усній формі звертався до керівництва ГУ ДФС у Рівненській області з приводу усунення порушень законодавства про працю щодо надурочних робіт та збільшення кількості змін чергування з трьох до чотирьох, однак відповідачем вказані звернення до уваги взяті не були. Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовані.

Під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не було надано пояснень та доказів правомірності не здійснення належного обліку робочого часу протягом тривалого терміну.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що остаточний розрахунок (ненарахування та невиплата грошових коштів за надурочні роботи) із позивачем під час його звільнення із органів податкової міліції за віком проведений не був.

Відтак, залучення ОСОБА_1 до служби у понаднормовий час підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, позовна вимога в частині визнання незаконними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу в понадурочний час є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи у розмірі 29235,09грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно з пп.3.7.2 пп.3.7 п.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Інструкція 499), годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Кількість годин робочого часу в поточному місяці судом обраховується наступним чином: кількість робочих днів у місяці х на денну кількість робочих годин (при 41 денному робочому тижні, 8,2 робочі години в день).

Судом встановлено, що позивач в період з серпня 2013 року по лютий 2016 року працював надурочно, враховуючи те, що відповідно до п.п.3.7.2 п.3.7 Інструкції №499 оплаті підлягають лише 120 годин на рік, що складає:

2013 рік:

серпень [((1037,76грн. + 117,62грн.) / 155,8год.) х 10] х 2 = 148,60грн.;

вересень [((1147грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 148,30грн.;

жовтень [((1323,66грн. + 130грн.) / 188,6год.) х 10] х 2 = 154,15грн.;

Всього за 2013 рік: 451грн.

2014 рік:

лютий [((1253грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 160,63грн.;

березень [((1253грн. + 130грн.) / 164год.) х 10] х 2 = 168,65грн.;

квітень [((1253грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 160,63грн.;

травень [((1121,11грн. + 116,32грн.) / 139,4год.) х 10] х 2 = 177,54грн.;

липень [((1253грн. + 130грн.) / 188,6год.) х 10] х 2 = 146,66грн.;

серпень [((1253грн. + 130грн.) / 164,0год.) х 10] х 2 = 168,65грн.;

вересень [((1253грн. + 130грн.) / 180,4год.) х 10] х 2 = 153,33грн.;

жовтень [((1253грн. + 130грн.) / 188,6год.) х 10] х 2 = 146,66грн.;

листопад [((1253грн. + 130грн.) / 164год.) х 10] х 2 = 168,65грн.;

грудень [((1253грн. + 130грн.) / 188,6год.) х 10] х 2 = 146,65грн.

Всього за 2014 рік: 1589грн.

2015 рік:

січень [((1253грн. + 130грн.) / 155,8год.) х 10] х 2 = 177,54грн.;

лютий [((1253грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 160,63грн.;

березень [((1253грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 160,63грн.;

квітень [((1253грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 160,63грн.;

травень [((1253грн. + 130грн.) / 147,6год.) х 10] х 2 = 187,40грн.;

серпень [((1253грн. + 130грн.) / 164год.) х 10] х 2 = 168,65грн.;

вересень [((1378грн. + 130грн.) / 180,4год.) х 10] х 2 = 167,18грн.;

жовтень [((1378грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 175,15грн.;

листопад [((1378грн. + 130грн.) / 172,2год.) х 10] х 2 = 175,15грн.;

грудень [((1566грн. + 130грн.) / 188,6год.) х 10] х 2 = 179,85грн.

Всього за 2015 рік: 2712,81грн.

2016 рік:

січень [((1566грн. + 130грн.) / 155,8год.) х 10] х 2 = 217,71грн.;

лютий [((1750грн. + 86,67грн.) / 114,8год.) х 10] х 2 = 319,98грн.;

Всього за 2016 рік: 537,69грн.

Таким чином, позивачу за надурочні роботи в період 2013-2016 років підлягають виплаті кошти в сумі 5290,50грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи підлягають до задоволення частково.

Вирішуючи адміністративний спір в частині позовних вимог про зобов'язання здійснення індексації грошової суми 29235,09грн. суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII, згідно зі ст.2 якого, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

З метою реалізації вказаного закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до п.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 (далі – Інструкція №5), для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.2.2. Інструкції №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників (п. 2.2.7).

З огляду на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078 та Інструкції №5, нарахування та виплати за службу в надурочний час є складовою оплати праці (грошового забезпечення) ОСОБА_1, що підлягали індексації.

Таким чином, позовні вимоги в даній частині підлягаю до задоволення частково.

Щодо позовних вимог про зобов'язання сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 КЗпП України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Методичних рекомендації з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом Державної фіскальної служби №973 від 02.12.2015, грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, окладу за спеціальним званням та інших додаткових видів грошового забезпечення: надбавки, доплати, премії тощо, передбачених чинним законодавством. Для виплати грошової компенсації до розрахунку береться середньоденне грошове забезпечення місяця настання події, яке множиться на кількість календарних днів невикористаної в році звільнення відпустки. Середньоденне грошове забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення (без урахування премії та виплат одноразового характеру) місяця настання події з урахуванням премії, виплаченої у місяці, що передує події, на кількість календарних днів цього місяця.

Згідно з довідкою ГУ ДФС у Рівненській області №17/17-00-05-35 від 18.01.2017 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 381,96грн.

Отже, затримка виплати при звільненні в повному обсязі коштів належних позивачу з 16.04.2016 по день постановлення судового рішення 19.01.2018 становить 680 робочих днів, а тому розмір грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 259732,80грн. (381,96грн. х 680 днів).

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу 259732,80грн., визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Вирішуючи адміністративний спір в частині стягнення не нарахованої грошової суми одноразової вихідної допомоги при звільненні за 9 повних календарних роки в розмірі – 51561грн.суд зазначає наступне.

Згідно з наказом ГУ ДФС у Рівненській області від 14.04.2016 №15-о ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні згідно з статтею 9 Закону №2262-ХІІ та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби в органах податкової міліції з дня останнього зарахування на службу.

Відповідно до вказаного наказу вислуга років станом на день звільнення становила 22 роки 06 місяців 02 дні, в органах податкової міліції – 13 років 09 місяців 02 дні.

Позивач звернувся до керівництва ГУ ДФС у Рівненській області із заявою щодо донарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням календарної вислуги в органах внутрішніх справ, тобто за 22 календарних роки, оскільки позивач вважає, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги не було враховано вислуги за період служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 15.09.2016 №203/14з/17-00-04-217 ГУ ДФС у Рівненській області надало відповідь позивачу про те, що при звільненні з органів внутрішніх справ у 2001 році ОСОБА_1, була нарахована та виплачена грошова допомога, передбачена статтею 9 Закону №2262-ХІІ, тому підстав для врахування стажу в органах внутрішніх справ в ГУ ДФС у Рівненській області - немає.

Відповідно до ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” (в редакції, на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується з окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, відповідним військовим (спеціальним) званням і процентною надбавкою за вислугу років, а відрядженим для роботи в Радах народних депутатів та їх органах, центральних і місцевих органах державної виконавчої влади, які одержували перед звільненням з військової служби (служби в органах внутрішніх справ) заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів, - з окладу за останньою посадою на день звільнення.

Судом встановлено, що 19.02.2001 ОСОБА_1 був звільнений з органів МВС у запас Збройних Сил за пунктом “ж” статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

При звільненні ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до статті 9 Закону №2262-ХІІ в порядку та розмірі, які були передбачені редакцією вказаної статті саме на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ, не отримав. Докази отримання позивачем такої допомоги відсутні. У наказі про звільнення позивача з органів МВС відсутнє посилання на проведення такої виплати.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, на час звільнення позивача з органів податкової міліції), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України “Про Національну поліцію” проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України “Про державну службу”, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з ч.6 ст.9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до абз.5 та 7 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” (в редакції, на час звільнення позивача з органів податкової міліції), зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Враховуючи той факт, що на час звільнення з органів внутрішніх справ у 2001 році позивач мав вислугу 13 років 09 місяців 02 дні, звільнявся за власним бажанням, на той час не мав права на пенсію, не набув права на отримання грошової допомоги відповідно до статті 9 Закону №2262-ХІІ, не отримав її в розмірі, визначеному п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, тому одноразова грошова допомога при звільненні з органів податкової міліції у 2016 році повинна виплачуватися за період календарної служби позивача з дня його останнього зарахування на службу з урахуванням періоду попередньої служби в органах внутрішніх справ.

Тобто відповідач – ГУ ДФС у Рівненській області не правомірно нарахувало та виплатило ОСОБА_1 при звільненні з органів податкової міліції грошову допомогу, передбачену статтею 9 Закону №2262-ХІІ, за період 13 календарних років служби, а не за 22, з урахуванням періоду попередньої служби.

За таких обставин, адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи адміністративний спір в частині стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 7000,00грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 56 Конституції України передбачає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На думку суду, визначений позивачем розмір відшкодування завданої моральної шкоди не відповідає характеру моральних страждань, а відтак, в обумовленій частині позовна вимога підлягає до часткового задоволення в сумі 1000,00грн.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління ДФС у Рівненській області протиправними щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу в понадурочний час.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області сплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу в понадурочний час за період з січня 2013 року по лютий 2016 року в сумі 5290,50грн. (п’ять тисяч двісті дев’яносто гривень п'ятдесят копійок).

Зобов'язати Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації компенсації за роботу в понадурочний час за період з січня 2013 року по лютий 2016 року в розмірі 5290,50грн. (п’ять тисяч двісті дев’яносто гривень п'ятдесят копійок).

Зобов’язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у відповідності до положень статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за повних 22 роки календарної служби.

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217) на користь ОСОБА_1 (вул.Липнева, 7-а, с.Могиляни, Острозький район, Рівненська область, 35832; ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 259732,80грн. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дві гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217) на користь ОСОБА_1 (вул.Липнева, 7-а, с.Могиляни, Острозький район, Рівненська область, 35832; ідентифікаційний код НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 1000,00грн. (одна тисяча гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код 39394217), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_1 (вул.Липнева, 7-а,с.Могиляни,Острозький район, Рівненська область,35832; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 78,82грн. (сімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков В.В.