Ухвала суду № 71727566, 23.01.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 січня 2018 року

м. Полтава

Справа № 816/16/18

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління ДФС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2018 року Головне управління ДФС у Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про надання дозволу на погашення податкового боргу у розмірі 3 573 571,77 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху у зв’язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Для усунення недоліків встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Із наявної в матеріалах справи розписки про вручення вбачається, що копію ухвали суду позивач отримав 09 січня 2018 року, однак у визначений судом строк вимоги ухвали не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.

Натомість 16 січня 2018 року від Головного управління ДФС у Полтавській області надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі, яке обґрунтовано відсутністю фінансування витрат на оплату судового збору.

Розглянувши дане клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із частиною першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Також, положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене у позовній заяві, яка подаються до суду, або окремим документом.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір” від 23 січня 2015 року №2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір”. У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору є обов’язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є неприпустимим.

До клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачем не надано доказів відсутності коштів на рахунках, а у випадку відсутності коштів на рахунках позивачем також не надано жодних доказів на вжиття заходів внесення змін до кошторисів та планів асигнувань ДФС України, бюджетних запитів, листів-гарантій щодо надання відповідних бюджетних асигнувань на сплату судового збору до винесення судового рішення у справі, тощо.

З огляду на викладене, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач за подання позовної заяви повинен сплатити недоплачену суму судового збору в розмірі 52003,57 грн, однак доказів сплати судового збору у вказаному розмірі до суду не надав.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Головного управління ДФС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", третя особа: Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна повернути позивачеві.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва