Ухвала суду № 71727467, 22.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/224/18

УХВАЛА

22 січня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить суд скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Одеській області №52 від 10.04.2015 року «Про доповнення переліку земельних ділянок».

Даний адміністративний позов ОСОБА_1 надісланий до Одеського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку 11.01.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши даний адміністративний позов, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно п.5 та п.6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 статті 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на розпорядження Любашівської районної державної адміністрації №34/Ад-2010 від 26.01.2010 року та на розпорядження Любашівської районної державної адміністрації №924/Ад-2012 від 17.08.2012 року, які зазначає, також, у переліку додатків до адміністративного позову.

Однак, ОСОБА_1 не надано до суду вказані розпорядження, про що відділом з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду складено акт №29 від 16.01.2018 року.

Крім того позивачем у якості додатку до позову під номером « 16» зазначається копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.03.2015 року, однак її не надано до суду.

Таким чином, позивачу необхідно надати відповідні докази до суду разом із копією для відповідача.

При цьому суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Позивач зазначає у якості відповідача по справі Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, проте в прохальній частині адміністративного позову просить суд скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Одеській області №52 від 10.04.2015 року «Про доповнення переліку земельних ділянок».

При цьому в позові відсутні обґрунтування того, чому саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повинно виступати відповідачем у даній справі про скасування наказу іншого суб'єкта владних повноважень.

До того ж суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що діями Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а саме постійними, безпідставними відмовами в затвердженні документації із землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області, було порушено права позивача. Також позивач зазначає, що ним були витрачені кошти на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області (ділянка №9 масив №38).

При цьому у позовній заяві відсутнє обґрунтування щодо позовної вимоги про скасування наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області №52 від 10.04.2015 року «Про доповнення переліку земельних ділянок», а лише міститься обґрунтування щодо неправомірності дій відповідача при відмові у наданні дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою, що не є предметом оскарження.

Згідно п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Однак, позивачем не зазначено, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, власний реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронна адреса або адреса електронної пошти відповідача, власну адресу електронної пошти та номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти та номери засобів зв'язку представника позивача за дорученням ОСОБА_2

Отже, позивачу необхідно надати до суду вказану інформацію.

Згідно п.11 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, в порушення вимог вищевказаної статті у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1762 гривні.

Отже за подачу даного адміністративного позову позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 надано до суду квитанцію №0.0.886242161.1 від 06.11.2017 року про сплату 640,00 грн.

Водночас, разом із адміністративним позовом ОСОБА_1 подано клопотання про зменшення та/або відстрочення сплати судового збору, в якому позивач просить суд відстрочити сплату судового збору у сумі 64,80 копійок до ухвалення рішення по даній справі.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI. Відповідно до ч.2 ст. 8 вказаного Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначене положення закону кореспондується з приписами ч.1 ст.133 КАС України, згідно якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Однак, в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 не зазначено про наявність підстав, визначених ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір». Доказів існування таких підстав до адміністративного позову також не надано.

Таким чином, за відсутності підстав, визначених ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» та доказів, що можуть підтвердити наявність таких підстав, суд вважає, що за таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, а позивач не надав до суду документ про сплату судового збору у встановленому приписами Закону України "Про судовий збір" порядку та розмірі, суддя зазначає позивачу про необхідність надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 64,80 грн. (704,80 грн.-640,00 грн.) або, за наявності підстав, визначених ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» та доказів, що їх підтверджують - відповідне клопотання до суду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, як вбачається з даної статті, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Предметом розгляду у даній справі є правомірність наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області №52 від 10.04.2015 року «Про доповнення переліку земельних ділянок».

У своєму адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що 14.04.2015 року ним отримано відповідь відповідача №19-15-0.9-7030/2-15, в якій вказано, що Головним управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами та доповненнями від 10.04.2015 року №52, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заві. Також позивач зазначає, що аналогічні відповіді ним отримано 02.03.2016 року №О-1293/0-699/6-16 та 10.04.2017 року №О-2434/о-2186/6-17.

З вказаного вбачається, що про прийняття спірного наказу позивачу стало відомо при отриманні першої відповіді Головного управління Держземагенства в Одеській області №19-15-0.9-7030/2-15, ще у квітні 2015 року.

Тобто, станом на дату звернення до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас, разом з позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, у якому позивач зазначає, що строк підлягає поновленню, а причини його пропуску є поважними з огляду на те, що з наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області №52 від 10.04.2015 року «Про доповнення переліку земельних ділянок» він не був ознайомлений. Позивач також зазначає, що копію спірного наказу ним отримано 15 грудня 2017 року.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.

З наведених доводів позивачем у клопотанні про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з даною позовною заяву суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки, як вже зазначалось вище, про прийняття спірного наказу позивачу було відомо ще при отриманні відповіді Головного управління Держземагенства в Одеській області №19-15-0.9-7030/2-15, а саме у квітні 2015 року.

Таким чином, отримання позивачем копії спірного наказу у грудні 2017 року, в той час як про його існування позивачу було відомо ще у квітні 2015 року, не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Отже, суд вважає, що підстави поновлення строку звернення до суду, які вказані позивачем у клопотанні є неповажними.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином суддя зазначає позивачу про необхідність протягом десяти днів з дня вручення ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення.

Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду доказів та інформації, визначених в ухвалі суду.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що адміністративний позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відстроченні сплати судового збору.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування наказу - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку) усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала окремо від остаточного судового рішення оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко