Постанова № 71727166, 23.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/2526/17 Провадження № 22-ц/795/177/2018 Головуючий у I інстанції - Олійник В. П. Доповідач - Боброва І. О.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Бобрової І.О.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

Сторони:

- позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

- відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Місце ухвалення судом першої інстанції рішення - місто Ніжин Чернігівська область.

Дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 04.12.2017,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 47288,12 грн за кредитним договором № SAMDN50000038014817 від 17.11.2010, яка складається з: 1595,73 грн заборгованість за кредитом; 38643,92 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 4320,46 грн заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина); 2228,01 грн штраф (процентна складова); судові витрати у розмірі 1600 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17.11.2010: 1595,73 грн заборгованість за кредитом; 38643,92 грн заборгованість за процентами; 4320,46 грн комісії; 500,00 грн штраф (фіксована частина); 2228,01 грн штраф (процентна складова ), а всього стягнуто 47288 грн 12 коп. та 1600 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що з часу отримання кредиту вона постійно його погашала на рахунок позивача. Всього нею було здійснено платежів на загальну суму 18067 грн, на підтвердження чого надала власний розрахунок із зазначенням сплачених сум, за яким вона переплатила позивачу 8031 грн . Таким чином апелянт вважає, що виконала всі умови по договору.

Крім того апелянт послалася на ст.257 ЦК України і вказала, що строк дії договору сплив ще 17.11.2011. В позовній заяві позивач не просив поновити йому строк для подачі позовної заяви. Цій обставині суд не надав належної оцінки.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заявах.

Щодо розрахунків відповідача, то позивач, вказуючи на їх помилковість, зазначає, що під час дії договору процентова ставка по кредиту змінювалася, що повністю узгоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг. Про зміни в тарифах банк повідомляв відповідача у спосіб передбачений умовами договору. Заяв про дострокове розірвання договору відповідач не подавала, що свідчить про згоду останньої із змінами тарифів. Щодо правомірності зміни умов договору вказував в своїй постанові № 5 Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Позивач зазначив, що відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Також позивач зазначає, що до квітня 2014 року діяла одна формула нарахування процентів на поточну заборгованість, а з квітня 2014 року банком внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені Наказом Nо СП-2014-6635230 від 02.04.2014, згідно з яким у разі виникнення прострочених зобов'язань проценти нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Таким чином, розрахунок заборгованості здійснено банком правильно та відповідно до умов кредитного договору. Відповідачем розрахунок заборгованості не був спростований, контр - розрахунок в матеріалах справи не міститься, судово-економічна експертиза у справі з метою з'ясування питання наявності фактичної заборгованості відповідача не проводилась.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом, то відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем така заява не заявлялась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення в повному обсязі у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції частково не може погодитись колегія суддів, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У справі встановлено, що 17 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання банківських послуг № SAMDN50000038014817, який складається із Анкети-заяви відповідача, як отримувача банківських послуг, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку, відповідно до яких відповідач отримала банківські послуги у виді кредитного ліміту за платіжною карткою "Универсальная, 30 дней льготного периода», згідно з довідкою про умови кредитування із використанням вищезазначеної картки: тип кредитної лінії-поновлювальний, базова процентна ставка в місяць-3,0%. Відповідач, як позичальник, погодилась, що вищезазначені Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи банку складають договір про надання банківських послуг, остання відповідно до умов даного договору зобов'язана повернути кредит, сплатити проценти, які є платою за користування чужими грошима. З вищезазначеними умовами відповідач ознайомилась та погодилась, про що свідчить її підпис у вищезазначеній Заяві.

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В порушення умов договору, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання виконувала не в повному обсязі, кредит та платежі відповідно до договору вчасно не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 травня 2017 року становить: 1595,73 грн заборгованості за кредитом, 38643,92 грн заборгованості за процентами та штраф 500,00 грн (фіксована частина) і 2228,01 грн (процентна складова ).

В цій частині висновки суду першої інстанції є вірним і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в пам'ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві.

Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачем про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що ОСОБА_2 було видано картку 17 листопада 2010 року. Дані про термін дії картки матеріали справи не містять.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку вбачається, що після укладення договору відповідач регулярно користувалася кредитними коштами, отриманими нею за договором (а.с. 47-57).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Відповідач умови договору належним чином не виконувала, що випливає з виписки по картковому рахунку та витягу по руху коштів (а.с.47-57). В апеляційній скарзі апелянт наводить власний розрахунок боргу. З вказаних апелянтом платежів вбачається, що вони сплачувалися нерегулярно (а.с.69), що також вказує на порушення боржником взятих на себе зобов'язань по погашенню боргу.

Згідно приписів ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, що є частиною кредитного договору між сторонами, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, що передбачені цим договором, більш ніж на 30 днів Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн + 5% от суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісії (а.с.29).

При перегляді справи в суді апеляційної інстанції було достовірно встановлено, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були всі правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором та штрафу з відповідача.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вона здійснила платежі позивачеві на загальну суму 18067 грн, проте судом вони не враховані, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.6-7), позивачем були враховані всі внесені відповідачем кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, навіть у більшому, аніж зазначає апелянт розмірі.

Розрахунок заборгованості здійснений позивачем відповідно до умов договору з врахуванням процентних ставок, які в певні періоди змінювалися як в бік зменшення, так і в бік з збільшення. Відповідач з цього приводу будь-яких доводів в апеляційній скарзі не навела. Натомість, колегія суддів приймає до уваги заперечення позивача з цього приводу (нарахування відсотків за весь період заборгованості), які викладені у відзиву на апеляційну скаргу.

Проте частково доводи апелянта щодо невірно визначеної загальної суми заборгованості є слушними. Звертаючись з позовом, Банк просив стягнути з відповідача одночасно заборгованість за пенею і комісією та штраф (фіксовану частину та процентну складову).

Вимоги про стягнення на користь позивача 4320,46 грн - заборгованості за пенею та комісією не підлягають задоволенню з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказане відповідає правовій позиції, що висловлена ВСУ 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що строк дії договору сплинув 17.11.2011, а позивач не просив поновити йому строк для подачі позову не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.2 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідач про застосування наслідків спливу позовної давності не заявляла.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 47288,12 грн. Судом стягнуто 42967,66 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 91% (42967,66 х 100 : 47288,12 = 91). За таких підстав, стягнуті судом першої інстанції судові витрати з відповідача на користь позивача підлягають зменшенню з 1600 грн до 1456 грн ( 1600 х 91 : 100 = 1456).

За розгляд справи в суді апеляційної інстанції з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеної частини вимог, а саме 158,4 грн (1760 х 91 : 100 = 1601,6 ; 1760 - 1601,6 = 158,4).

Керуючись ст.141, 367, 374, 376 ч.1 п.4, ст.381- 384, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 4320,46 грн комісії - скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині та зменшивши загальну суму до стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з 47288,12 грн до 42967,66 грн.

Рішення Новгород - Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1600 грн судового збору змінити, зменшивши суму з 1600 грн до 1456 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 на повернення судових витрат в суді апеляційної інстанції 158,4 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття - 23.01.2018 і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий:Судді: