Постанова № 71726164, 16.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/4663/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Б. В.Номер провадження 22-ц/788/60/18 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги ОСОБА_5 і Сумської міської ради

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 листопада 2017 року

в цивільній справі за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_5, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд повноважний розглядати подану апеляційну скаргу.

28 грудня 2016 року Сумська міська рада звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом, вимоги якого обґрунтовує тим, що відповідач, який є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Суми, на підставі замовленої передпроектної пропозиції щодо благоустрою прилеглої до його будинку території та укладеного з Виконавчим комітетом Сумської міської ради 14 серпня 2014 року договором про закріплення та утримання цієї території, самовільно, без відповідних дозволів та з порушенням будівельних норм влаштував з боку сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 металеві стовпчики, жолоби для відводу води. Крім того, ним встановлена металево-цегляна огорожа на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0003 га.

При цьому, позивач зазначає, що передпроектна пропозиція щодо благоустрою прилеглої території не погоджена департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а виконані будівельні роботи з благоустрою прилеглої території до житлового будинку відповідача в розумінні ДБН А.2.2-3:2014 виконані без будь-якої проектної документації, а отже, є незаконними. Про вказані порушення відповідач неодноразово повідомлявся, йому надавався час для демонтажу відповідних споруд та приведення території до належного санітарно-технічного стану, було рекомендовано в добровільному порядку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, проте, ці порушення не були усунуті, за що ОСОБА_7 двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Отже, позивач вважає, що зведені відповідачем будови та облаштування порушують правила благоустрою на території міста, а також створюють перешкоди та перепони для користування земельною ділянкою власнику сусіднього домоволодіння, тобто, третій особі у справі, які полягають у неможливості в'їзду та виїзду автомобілів у двір та гараж, що також встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2017 року, яке набрало законної сили.

Таким чином, позивач просить зобов'язати відповідача ОСОБА_7 звільнити від цегляного паркану 0,0003 га самовільно зайнятої земельної ділянки та 0,0025 га від елементів благоустрою, а саме: замощення плиткою, стовпчиків, жолобів, клумб у формі ваз, шляхом їх знесення та демонтажу, з приведенням території у задовільний санітарно-технічний стан, а також стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 листопада 2017 року у задоволенні позову Сумської міської ради відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась третя особа ОСОБА_5 і оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на істотне порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

При цьому, зазначає, що укладений між позивачем і відповідачем договір № 90 від 14 серпня 2014 року про закріплення та утримання прилеглої до будинку території у встановленому законом порядку не був зареєстрований, а відтак, його умови не набрали чинності для сторін договору. Крім того, посилається на те, що 10 серпня 2016 року рішенням позивача визнано такими, що втратили чинність Правила благоустрою м. Суми, а значить, і укладений між сторонами договір також. Вважає, що дійсною метою дій відповідача щодо огорожі дерева парканом є побудова ним капітальної споруди, тобто, із фундаментом, чого суд не з'ясував, як і не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин, так як безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи на предмет відповідності вимогам земельного законодавства використання відповідачем спірної земельної ділянки. Також третя особа вказує, що самовільне будівництво та облаштування території відповідачем порушує її права, що також підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Сумська міська рада також не погодилась з рішенням суду та, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вказані вимоги, заявник апеляційної скарги вказує, що відповідачем не дотримані умови передпроектної пропозиції щодо благоустрою прилеглої до його будинку території, на підставі чого з ним був укладений договір від 14 серпня 2014 року про закріплення та утримання тієї території, тому, як вважає позивач, посилання суду на існування правової підстави для виконання відповідачем ОСОБА_7 робіт з благоустрою не ґрунтується на встановлених у справі обставинах. Зокрема, письмовими доказами підтверджено, що частина виконаних відповідачем робіт не відповідає передпроектній пропозиції, яка, до того ж, була розроблена без затвердження проектної документації та відповідних дозволів на проведення будівельних робіт. Крім того, на думку позивача, відповідач ОСОБА_7 всього самовільно зайняв 0,0028 га належної позивачу землі загального користування шляхом встановлення металево-цегляної огорожі та елементів благоустрою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, третьої особи і її представника, які підтримали свої апеляційні скарги, а також відповідача і його представника, які просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі і додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги третьої особи ОСОБА_5 та позивача Сумської міської ради слід частково задовольнити, а рішення - частково скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, а також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Суми, яке розташоване на належній йому на праві власності земельній ділянці, загальною площею 0,0490 га (а.с. 56-59, 61-74).

В серпні 2014 року комунальне підприємство Сумської міської ради «Архітектура. Будівництво. Контроль» за заявою ОСОБА_7 виготовило передпроектну пропозицію «Благоустрій прилеглої території до житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Суми», план якої передбачав благоустрій прилеглої до будинку відповідача території, яка є земельною ділянкою загального користування і належить Сумській міській раді шляхом вимощення тротуарною плиткою площею 32 кв.м. безпосередньо перед лінією забудови будинку №64; улаштування гойдалки; визначення місця розташування пісочниці (1,5 кв.м.) та озеленення (0,90 кв.м.) (а.с.52-74).

14 серпня 2014 року між Виконавчим комітетом Сумської міської ради та ОСОБА_7 був укладений договір про закріплення та утримання території міста Суми в належному санітарно-технічному стані за № 90, за умовами якого відповідач, зокрема, зобов'язався здійснювати облаштування та благоустрій закріпленої території на підставі проектної документації, затвердженої структурним підрозділом Сумської міської ради з питань архітектури та містобудування, виконувати земляні, будівельні та інші роботи на підставі дозволу, виданого в установленому законодавством порядку (а.с. 47-48).

17 липня 2015 року тимчасовою комісією управління архітектури та містобудування департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради був складений Акт обстеження прилеглої території до домоволодіння за адресою по АДРЕСА_1, в м. Суми, яким встановлено, що ОСОБА_7 біля належної йому земельної ділянки шляхом встановлення металево-цегляної огорожі самовільно зайняв земельну ділянку орієнтовною площею 0,0003 га, чим порушив ст.ст. 116, 125, 126 ЗК України. Крім того, встановлено, що частина виконаних робіт з благоустрою прилеглої до будинку відповідача території не відповідає передпроектній документації, а саме: влаштовані металеві стовпчики, висота яких приблизно 30 см та жолоби для відводу дощової води, що може бути перешкодою для заїзду автомобіля до сусіднього домоволодіння. В акті також зазначено, що виявлені порушення земельного законодавства можуть призвести до порушення прав та інтересів мешканців сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Суми, тобто, третьої особи у даній справі, ураховуючи і обставини того, що передпроектна документація не погоджена департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (а.с. 9-11).

Як вбачається з роз'яснень Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми», Державної інспекції сільського господарства в Сумській області та Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, наданих впродовж 2014-2015 років третій особі ОСОБА_5 в якості відповідей на її звернення, відповідач ОСОБА_7 виявлених у зазначеному вище акті порушень не усунув, внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 (самовільне зайняття земельної ділянки) та ст. 152 (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів) КУпАП.

Крім того, у наданих Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради роз'ясненнях від 30 червня 2015 року, 17липня 2015 року та 17 лютого 2017 року йдеться про те, що рішенням Сумської міської ради від 26 грудня 2014 року №3853-МР «Про затвердження Правил благоустрою міста Суми» були затверджені нові Правила благоустрою м. Суми і визнано такими, що втратили чинність попередні Правила благоустрою міста Суми, затверджені рішенням Сумської міської ради від 25 лютого 2009 року №2367-МР та зміни до них (а.с. 125, 130, 151).

За викладених вище обставин, вбачається, що відповідач ОСОБА_7 на прилеглій до його будинку території по АДРЕСА_1, в м. Суми, яка є землею територіальної громади м. Суми, самовільно, без відповідного дозволу зайняв 0,0003 га землі шляхом встановлення металево-цегляної огорожі, а також порушив правила благоустрою, оскільки влаштував два металевих стовпчики, та вази для квітів на двох металевих стовпчиках без затвердженого проекту благоустрою прилеглої до будинку відповідача території, внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані суду докази, що заміщення тротуарною плиткою прилеглої території до будинку відповідача порушує права та інтереси членів територіальної громади м. Суми, а огорожа дерева парканом (встановлення металево-цегляної огорожі) не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_5 і не має відношення до благоустрою прилеглої земельної ділянки. Також суд вважав, що позивачем не надано безсумнівних доказів самовільного захоплення землі відповідачем через будівництво паркану площею 3 кв.м., а вимога про знесення паркану не є належним способом захисту прав позивача.

Щодо порушення прав третьої особи, то місцевий суд послався на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2017 року, яке набрало законної сили, вказуючи, що ним захищено право ОСОБА_5 на користування другим в'їздом у її двір з боку домоволодіння ОСОБА_7, хоча при цьому суд зазначив, що до домоволодіння ОСОБА_5 існує і інший в'їзд з боку АДРЕСА_1

Таким чином, суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом звільнення від металево-цегляної огорожі, від замощення плиткою та звільнення від елементів благоустрою прилеглої території до будинку відповідача не відповідає розумним критеріям здійснення цивільних прав, а фактично є зловживанням правом, оскільки може завдати шкоду відповідачу та іншим мешканцям міста, які користуються пішохідною частиною вулиці АДРЕСА_1, яка замощена ОСОБА_7 тротуарною плиткою.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Як зазначалось вище, позивач ставив питання про зобов'язання ОСОБА_7 звільнити від цегляного паркану самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,0003 га та 0,0025 га земельної ділянки від елементів благоустрою, а саме: замощення плиткою, двох металевих стовпчиків, жолобів, клумб у формі ваз шляхом їх знесення та демонтажу, з приведенням прилеглої території у задовільний санітарно-технічний стан протягом 15 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, Сумською міською радою порушені питання про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення і демонтаж самочинного будівництва.

Будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна вважається самочинним, якщо в діях особи є хоча б одна з ознак, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме:

1) забудова проведена чи здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цього будівництва;

2) забудова проведена або здійснюється без одержаного у встановленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту;

3) забудова проведена з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

На підставі ст. 214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення) та, виходячи із змісту ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції повинен був установити: чи порушує самочинна будова права інших осіб, а якщо порушує, то яких саме осіб; чи відповідає вона державним нормам та будівельним правилам, які давали б підстави для прийняття її в експлуатацію в порядку, установленому законодавством, чи можливо провести перебудову самочинної будови для приведення її у відповідність до державних норм та будівельних правил, чи згодні особи, які здійснили самочинне будівництво, провести його перебудову.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Проте, вказаних вимог матеріального і процесуального закону суд першої інстанції не дотримався та не врахував, що ОСОБА_7 збудував спірну частину огорожі на землі територіальної громади м. Суми, збільшивши тим самим площу свого домоволодіння на 0,0003 га без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, що, зокрема, не охоплюються благоустроєм прилеглої території, та без відповідного рішення позивача про надання йому у власність чи користування цієї частини земельної ділянки.

Про вказані порушення відповідач неодноразово повідомлявся відповідними органами, зокрема, впродовж 2014-2015 років відповідальні за дотримання будівельних норм та правил благоустрою комунальні установи вимагали відновити попереднє становище спірної частини земельної ділянки, на якій була збудована частина огорожі, а також вчинити дії щодо перебудови чи демонтажу незаконно зведеної огорожі. Крім того, як зазначалось вище, відповідач притягався до адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки, проте, зазначених порушень, у тому числі і на момент звернення Сумської міської ради з даним позовом до суду, не усунув.

Таким чином, позовні вимоги Сумської міської ради в частині зобов'язання ОСОБА_7 звільнити від цегляної огорожі самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 0,0003 га шляхом знесення та демонтажу частини огорожі підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині - скасуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що в наданому відповідачем суду апеляційної інстанції Плану робіт по благоустрою території значиться огорожа дерева (паркан), а в тому Плані, який був наданий комунальним підприємством «Архітектура. Будівництво. Контроль» на вимогу третьої особи, вказана огорода не була передбачена.

Також судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що правовою підставою для здійснення відповідачем будівельних робіт у формі благоустрою прилеглої до його будинку території був відповідний договір з позивачем, за зобов'язаннями якого відповідач мав здійснити певні будівельні роботи з облаштування прилеглої до його будинку території. При цьому, він мав здійснювати облаштування та благоустрій закріпленої за ним території на підставі проектної документації, затвердженої структурним підрозділом Сумської міської ради з питань архітектури та містобудування, виконувати земляні, будівельні та інші роботи на підставі дозволу, виданого в установленому законодавством порядку. Вказані зобов'язання для ОСОБА_7 залишаються чинними, оскільки будівельні роботи ним вже розпочаті, зокрема, здійснено укладку тротуарної плитки. Проте, вимог щодо дозволу на зміну проекту благоустрою території щодо інших об'єктів (металеві стовпи біля воріт та вази для квітів на металевих штирях) відповідач не отримав та не дотримався проходження відповідної процедури погодження таких змін у проекті, тому допустив порушення взятих на себе зобов'язань перед позивачем, а відтак, і будівельних норм також.

Отже, на думку колегії суддів, підлягають задоволенню позовні вимоги і в частині зобов'язання ОСОБА_7 демонтувати виконані ним елементи благоустрою, а саме: два металевих стовпчики біля воріт та дві вази для квітів на металевих стовпчиках.

Що стосується рішення суду в іншій частині, а саме: в частині відмови у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача звільнити прилеглу територію від замощеної плитки та жолобів для відводу дощової води, то, як вважає колегія суддів, суд вірно зазначив, що позивачем не доведено, що розміщенням вказаних елементів благоустрою порушуються права та інтереси членів територіальної громади .

Крім того, необхідно врахувати, що вимощення прилеглої території плиткою було передбачено Планом робіт по її благоустрою, а у влаштуванні жолобів для відводу дощової води була необхідність з метою збереження нормального стану замощеної плитки, що вбачається з матеріалів справи.

Стосовно висновків суду першої інстанції про порушення прав третьої особи ОСОБА_5, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Виходячи з висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1257 від 05 грудня 2016 року, наданого судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, розташування огорожі з встановленням воріт відносно межі домоволодінь за адресою по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 не відповідає вимогам п. 4.5.1 та 4.5.2 ДБН В.2.3-4:2007. Бічні ворота в домоволодіння № АДРЕСА_1 перешкоджають у користуванні гаражем літ. «Г» домоволодіння № АДРЕСА_1 Розташування бічних воріт для виїзду з ділянки АДРЕСА_1 на проїжджу частину не відповідає вимогам п.п. 3.11, 7.27 ДБН 360-92** та п. 2.19 ДБН В.3.3-5-2001, так як виїзд з ділянки фактично виходить на тротуар (а.с. 40-43).

Таким чином, доводи третьої особи ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про порушення її прав відповідачем через будівництво ним на прилеглій території елементів благоустрою, а саме: замощення плиткою, будівництво двох металевих стовпчиків, жолобів, клумб у формі ваз є безпідставними, оскільки використання нею своїх бічних воріт із виїздом на тротуар, яким вважається частина земельної ділянки, яку відповідач замостив плиткою та на якій влаштував клумби у формі ваз, суперечить вимогам будівельних норм, які зазначені у висновку експерта.

Зазначеного висновку щодо використання ОСОБА_5 виїзду на тротуар також дійшов Апеляційний суд Сумської області в ухвалі від 22 лютого 2017 року, яка набрала законної сили та третьою особою у даній справі не оскаржувалась.

До того ж, самостійних вимог щодо порушення відповідачем прав та законних інтересів третьої особи остання в суді не заявляла.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, тому, на думку колегії суддів, рішення суду в частині вирішених позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити від металево-цегляної огорожі самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0003 га, а також від елементів благоустрою: двох металевих стовпчиків та двох металевих стовпчиків, на яких знаходяться вази для квітів, шляхом їх знесення та демонтажу з приведенням території у задовільний санітарно-технічний стан, слід скасувати та задовольнити ці вимоги.

На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами підлягає зміні.

Враховуючи те, що вимоги позивача частково задоволені (на 50%), тому за рахунок відповідача підлягає компенсації сплачений Сумською міською радою судовий збір в суді першої інстанції у сумі 800 грн. (1600 - 50%) та 880 грн. (1760 - 50%) за подання апеляційної скарги. Сплачений третьою особою ОСОБА_5 судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає компенсації у розмірі 880 грн. (1760 - 50%) за рахунок ОСОБА_7, виходячи з вимог ч. 12 ст. 141 ЦПК України, так як третя особа самостійних вимог на предмет спору не заявляла, але вона підтримувала заявлені іншою особою позовні вимоги, які задоволено частково (на 50%)

Керуючись ст.ст. 141; 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 і Сумської міської ради задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 листопада 2017 року частково скасувати.

Позов Сумської міської ради до ОСОБА_7 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_7 звільнити від металево-цегляної огорожі самовільно зайняту частину земельної ділянки загального користування, площею 0,0003 га, а також від елементів благоустрою, а саме: двох металевих стовпчиків, що розташовані на прилеглій до будинку АДРЕСА_1 а також двох металевих стовпчиків, на яких знаходяться вази для квітів, шляхом їх знесення та демонтажу з приведенням цієї території у задовільний санітарно-технічний стан.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Сумської міської ради 1680 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційному суді.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 880 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Хвостик С.Г.

Судді: Левченко Т.А.

Собина О.І.