Постанова № 71723984, 17.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2339/18

Номер справи місцевого суду: 496/3219/16-ц

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на жиле приміщення та виселення з квартири, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Березанської СР, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Також, до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд визнати недійсним ордер на жиле приміщення від 07.03.1998 року, виданий КСП «Дослідне» на ім'я ОСОБА_2 та виселити її з вищевказаної квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала свої вимоги, наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вона безперервно володіє вказаною квартирою протягом більш ніж 20 років. Проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечує, просить застосувати до його вимог строк позовної давності. Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав доводи та правову позицію свого довірителя.

Представник ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що його довірителем отриманий дозвіл на приватизацію спірної квартири, але вселитися він не може, оскільки там проживає ОСОБА_4, колишній чоловік ОСОБА_2 Ордер, на підставі якого ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вселилися у вказану квартиру, вимогам законодавства не відповідає, тому повинен бути скасований. Проти застосування строку позовної давності заперечує, посилаючись на те, що його довіритель дізнався про існування вказаного ордеру тільки в 2016 році, під час судових засідань. На задоволенні позову свого довірителя представник ОСОБА_3 наполягає, посилаючись на вищенаведені обставини.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у повному обсязі задоволення позову ОСОБА_2 до Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Рішення оскаржено лише в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_2, а тому перегляду підлягає лише в цій частині.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено наступні обставини в частині позовних вимог ОСОБА_2

07 березня 1998 року ОСОБА_2 отримала ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1, виданий на підставі розпорядження №103 від 7 березня 1998 року головою КСП «Дослідне». В склад її сім'ї, згідно ордеру, входив чоловік ОСОБА_4 На час видачи ордеру будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходився на балансі КСП «Дослідне», працівником якого була ОСОБА_2, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана квартира на час видачі ордеру мала статус службової. З того часу і по період 2010 року ОСОБА_2 мешкала за вказаною адресою, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 Свідком ОСОБА_6 надані пояснення про непроживання ОСОБА_2 за вказаною адресою з 2001 року, але оскільки вони протирічать поясненням одразу трьох свідків, допитаних у справі, протирічать письмовим доказам - довідкам виконкому Березанської сільської ради від 26 серпня 2004 року; 29 квітня 2004 року; 10 вересня 2003 року та 22 липня 2004 року, суд критично відноситься до вказаних пояснень в частині визначення строку проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою у період з 2001 року по 2010 рік.

Суду першої інстанції, всупереч вимогам ч.3 ст.10 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи) не надано належних, допустимих та переконливих доказів проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою в період з 2010 року по цей час. Суд першої інстанції правильно критично поставився до показань допитаного в судовому засіданні колишнього чоловіка позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 та допитаної в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_2, оскільки вони спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (в частині, що стосується періоду проживання з 2010 року по цей час), та не підтверджуються будь-якими іншими, належними, допустимими та переконливими доказами. Суд першої інстанції правильно не вважав такими доказами надані для огляду квитанції про сплату за електроенергію, оскільки всі платежі здійснені від імені особи, на яку виписаний особовий рахунок - ОСОБА_4, а факт його проживання в спірній квартирі сторонами не заперечується. Також, суд першої інстанції правильно не вважав таким доказом вищезазначені довідки виконкому, оскільки за датою видачі період з 2010 року по цей час вони не охоплюють. Будь-яких інших доказів факту проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі у вказаний період суду не було надано.

Згідно ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.9 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.

Згідно довідки №17/02-15 від 16 січня 2017 року, житлові багатоквартирні будинки, розташовані в с. Дослідне Біляївського району передані від СФГ «Дослідне» на баланс Березанської сільської ради актом від 07.07.2005 року. Тобто, з цієї дати квартира АДРЕСА_1 статус службової втратила.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про недоведеність факту безперервного володіння на протязі десяти років ОСОБА_2 квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, а тому в задоволенні її позовних вимог було відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_2 при подачі свого позову та апеляційної скарги не надала ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2 розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повне судове рішення складено 22.01.2018 року