Постанова № 71723769, 26.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року м.Київ № 810/2914/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №38724-0000.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №38724-0000, яким позивачу визначений розмір орендної плати за 2017 рік у сумі 22410,24 грн., оскільки розмір орендної плати, який підлягає до сплати позивачем, визначений у договорі оренди земельної ділянки, що був укладений 05.04.2011 між ОСОБА_1 та Володарською селищною радою та до якого будь-які зміни внесені не були.

Позивач зауважив, що оскільки розмір орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 1408,91 грн. є меншим, ніж нижня межа річної орендної плати, яка визначена ст.274 Податкового кодексу України, то сума річної орендної плати, яка підлягає до сплати, становить 5938,71 грн.

Позивач вказав на те, що ОСОБА_1 було в повному обсязі сплачено орендні платежі, які підлягають до сплати в силу вимог чинного законодавства, а тому, на думку позивача, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав на те, що у відповідності до визначеної Володарською селищною радою нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, сума орендної плати, яку має сплатити позивач за 2017 рік, становить 22410,24 грн., а тому прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Присутні у судових засіданнях 25.09.2017 та 26.10.2017 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Присутній у судових засіданнях 25.09.2017 та 26.10.2017 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 26.10.2017 суд за письмовим клопотанням представника позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження. Сторони щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2011 між Володарською селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в користування на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 (а.с.73-74).

Згідно з п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, видану відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15.02.2011 за № 603, становить 11740, 89 (одинадцять тисяч сімсот сорок гривень 89 копійок).

Пунктом 6 договору встановлено, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до п.7 договору орендна плата згідно рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Володарської селищної ради "Про орендну плату за землю, яка передана гр. ОСОБА_1" від 27.07.2010 № 2405-37-V вноситься орендарем щорічно у сумі 1408, 91 (одна тисяча чотириста вісім гривень 91 копійка). Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117, 41 (сто сімнадцять гривень 41 копійка) на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнта індексації не пізніше п'ятнадцятого числа наступного за звітним.

Згідно з п.8 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним (п. 9 договору).

Пунктом 10 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.15 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Вказаний договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Володарському районі, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 08.04.2011 за №322165514000055.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2011 Володарською селищною радою Київської області було прийнято рішення «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт. Володарка» № 90-4(п)-VI, у відповідності до якого було змінено нормативну грошову оцінку земель (а.с.140).

12.03.2013 Володарською селищною радою прийнято рішення № 837-21-VI, яким в односторонньому порядку було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2011 № 322165514000055, який був укладений між Володарською селищною радою та ОСОБА_1 (а.с.79).

Так, зокрема, вказаним рішенням було внесено зміни до пунктів 4 та 7 договору, зокрема, встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 123042,18 грн., а орендна плата вноситься орендарем щорічно в 9 (дев'яти) кратному розмірі земельного податку.

Також, судом встановлено, що 20.05.2013 Володарська селищна рада звернулась до позивача з листом № 02-20/153, в якому ОСОБА_1 було запропоновано внести зміни до договору оренди шляхом викладення предмету договору в редакції, з урахуванням збільшеного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та повідомила про факт збільшення такої грошової оцінки. До вказаного листа був доданий проект додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 08.04.2011 № 3221655140000055 (а.с.76-77).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було надано письмову відповідь б/н від 18.06.2013 на вказаний лист, якою позивач повідомила про те, що вона не погоджується із вказаною пропозицією про внесення змін у договір оренди (а.с.110-111).

Судом встановлено, що 07.02.2017 на адресу Володарського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від Володарської селищної ради Київської області надійшов лист вих.№ 02-20/42 від 02.02.2017, до якого додано перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі та які діятимуть у 2017 році.

Так, відповідно до вказаного переліку, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 становить 186751,99 грн. При цьому, розмір плати за 2017 рік складає 22410,24 грн., що відповідає 12 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України (а.с.59-60).

Також з матеріалів справи слідує, що 22.05.2017 на адресу Володарського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від Володарської селищної ради Київської області надійшов лист вих.№ 02-20/207 від 17.05.2017, до якого було додано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 186751,99 грн. (а.с.59-60).

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі вищевказаних листів було прийнято податкове повідомлення-рішення №38724-0000 від 19.05.2017, яким позивачу донараховано до сплати грошове зобов'язання із орендної плати за землю на суму 22410,24 грн. (а.с.8).

Судом встановлено, що позивач, не погодившись з прийняттям вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою, у якій ОСОБА_1 просила вказаний скасувати податкове повідомлення-рішення №38724-0000 від 19.05.2017 (а.с.22-23).

З матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду вищевказаної скарги ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про залишення скарги без розгляду №06-10-61-04 від 28.07.2017, з огляду на те, що скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати (а.с.24).

Не погоджуючись з прийняттям вищевказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з проводу чого суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-IIІ право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить

орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю -- обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Відповідно до п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України). Так, згідно із п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Пунктом 288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу(п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України).

Згідно з п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України).

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що сторони договору мають право щодо самостійного визначення розміру орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою. Разом з тим, законодавцем у відповідності до п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України встановлені верхня та нижня межа річної суми відповідних орендних платежів, що є обов'язковими для врахування сторонами під час визначення розміру орендної плати за землю та, яка, відповідно, є підставою для перегляду встановленої сторонами орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Так, зокрема, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), від 14.04.2015 (справа № 21-165а15), від 14.07.2015 (справа № 826/5560/14) та від 31.03.2017 (справа №804/16943/13).

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, вказане свідчить про те, що розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, тобто не може бути меншим 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

У зв'язку з цим, суд вважає за доцільне зазначити про те, що контролюючим органом під час визначення річної суми орендної плати за землю на 2017 рік було безпідставно враховано найвищий показник у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки у даному випадку, враховуючи відсутність угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати, слід керуватися імперативною нормою, закріпленою в п.288.5 ст.288 ПК України, та визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також, суд звертає увагу на те, що під час визначення розміру орендної плати, слід враховувати відповідний індекс інфляції.

Так, зокрема, відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (посилання: http://land.gov.ua/info/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-znachennia-koefitsiientu-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2016-rik/) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017 рік становить 1, 06.

За таких обставин, враховуючи те, що розмір річної орендної плати не може бути меншим, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку про те, що сума орендної плати за землю, яка підлягає сплаті позивачем за 2017 рік, становить 5938,71 грн. (186751,99 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 х 1,06 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель)/ 100).

Судом встановлено, що у 2017 році позивачем було здійснено оплату орендної плати на загальну суму 6049,74 грн., що підтверджується квитанціями №15 від 10.10.2017 на суму 2026,00 грн., №71/з6 від 24.04.2017 на суму 111,00 грн. та №76/з54 від 21.02.2017 на суму 3912,74 грн. (а.с.132-133).

При цьому, ще до прийняття оспорюваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №38724-0000 позивачем було частково сплачено орендну плату за землю з фізичних осіб на суму 4023,74 грн. згідно квитанцій №71/з6 від 24.04.2017 на суму 111,00 грн. та №76/з54 від 21.02.2017 на суму 3912,74 грн., а тому сума несплаченого позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2017 рік на момент звернення позивача до суду становила 1914,97 грн. (5938,71 грн. - 4023,74 грн.).

Проте, суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи в суді позивачем сплачено орендну плату за землю з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 2026,00 грн. по квитанції №15 від 10.10.2017, а отже на момент постановлення судового рішення у справі орендна плата за землю з фізичних осіб за 2017 рік була здійснена у повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було неправильно визначено у податковому повідомленні-рішенні №38724-000 від 19.05.2017 суму орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою у 2017 році, у той час як позивачем було здійснено сплату орендної плати за вказаний період у повному обсязі у розмірі, визначеному відповідно до вимог п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача та підтверджували правомірність визначення позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні суми орендної плати за 2017 рік, яка перевищує суму у розмірі 5938,71 грн., яка розрахована відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в договорі орендної земельної ділянки закладено формулу розрахунку орендної плати, яка дорівнює 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (11740,89х12% =1408,91 грн.), оскільки жодні розрахунки розміру орендної плати за землю в договорі оренди від 05.04.2011 відсутні, в той час як пунктом 7 визначено розмір орендної плати за землю у твердій сумі 1408,91 грн. щорічно і в жодному пункті договору не наводиться розрахунок вказаної суми орендної плати, як не зазначено і формули такого розрахунку у прив'язці до розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тому, суд вважає дані твердження відповідача припущенням, що не підтверджено жодним документальним доказом у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2017 №38724-0000 в частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 20495,27 грн. (22410,24 - 1914,97 грн.).

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась: у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» №1801-VIII від 21.12.2016 з 01 січня 2017 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600,00 грн. (40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600) = 640 грн.).

Суд зазначає, що представники позивача приймали участь у наступних судових засіданнях по справі №810/2914/17, що підтверджується відповідними журналами судових засідань, а саме: 25.09.2017 - з 11:51 год. по 12:24 год. та 26.10.2017 - з 10:36 год. по 10:54 год. Отже, загальний час участі захисника позивача у судових засіданнях по справі в Київському окружному адміністративному суді склав 53 хвилини.

Також, відповідно до Журналу розгляду адміністративних справ і матеріалів суддею Київського окружного адміністративного суду, витяг з якого наявний в матеріалах справи, 23.10.2017 представник позивача здійснював ознайомлення з матеріалами справи №810/2914/17 в суді з 10:05 год. до 10:20 год., що складає 15 хвилин.

На підтвердження оплати послуг з надання правової допомоги позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордеру №22/08/17 від 23.08.2017 на суму 2560,00 грн., №22/09/17 від 24.09.2017 на суму 352,00 грн., №01/10/17 від 03.10.2017 на суму 320,00 грн. та №20/10/17 від 23.10.2017 на суму 1280,00 грн., що загалом становить 4512,00 грн. (а.с.126-129).

У зв'язку з вищезазначеним та враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню на користь позивача у загальному розмірі 691,20 грн. (640 грн. х (53 + 15 хв. = 1 год. 08 хв.).

Правильність розрахунку іншої частини вартості правової допомоги, а саме за складання позовної заяви до суду, складання листа про надання інформації, складання пояснень у сумі 3818,80 грн. судом перевірено, що підтверджується розрахунком компенсації витрат на правову допомогу за складання представником позивача процесуальних документів (а.с.117), а відтак також належить до компенсації позивачу.

Таким чином, загальна сума судових витрат за надання правової допомоги, яка підлягає компенсації позивачу, складає 4126,45 грн.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією №168 від 23.08.2017, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи (а.с.2).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 585,31 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.05.2017 №38724-0000 в частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю фізичних осіб за 2017 рік у сумі 20495,27 грн. (двадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн. 27 коп.).

3. Стягнути судовий збір у розмірі 585,31 грн. (п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 31 коп.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

4. Стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4126,45 грн. (чотири тисячі сто двадцять шість грн. 45 коп.) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 09100, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.