Рішення № 71723449, 17.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р. Справа№805/4005/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Голуба М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акта камеральної перевірки від 30.03.2017 №254-515/05-99-13-04/НОМЕР_1 відповідачем було прийнято рішення № 86-515/05-99-03-04-2942502605 від 31.03.2017 про анулювання реєстрації платником єдиного податку позивача та останнього переведено на загальну систему оподаткування з підстав наявності боргу. Позивач вважає рішення незаконним, оскільки ним виконано обов'язок щодо сплати єдиного податку за 1 квартал 2014 року в сумі 4895,90 гривень, про що свідчить квитанція банку №ПН536, проте з вини обслуговуючого банку грошові кошти не були зараховані до бюджету. З посиланням на статтю 129 Податкового кодексу України, статті 1, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", позивач просив:

визнати неправомірним і скасувати рішення відповідача №86-515/05-99-03-04-2942502605 від 31.03.2017 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області поновити реєстрацію платника єдиного податку (3 групи 5%) ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з дати анулювання реєстрації, тобто з 31.03.2017 року.

17 грудня 2017 року провадження у справі було зупинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17 січня 2018 року провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі. Вказав на те, що позов поданий в строки встановлені частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017).

Представник відповідача позов не визнав в повному обсязі. Надав письмові заперечення проти позову, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що не зважаючи на причину не сплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Податковий кодекс України не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, - від стягнення такого податкового боргу. У разі не надходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства, не зарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів, податкові зобов'язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними. Відповідач зазначає, що грошові кошти в сумі , які позивач сплатив, не були зараховані до бюджету, тому відсутні підстави вважати їх належною сплатою податкових зобов'язань. Вказав на те, що для оскарження спірного рішення відповідача встановлений місячний строк (частина 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017).

Суд, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

10 березня 2010 року ОСОБА_3 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця і з 1 січня 2012 року перебувала на обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області як платник єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% (а.с. 7,8)

16 травня 2014 року ОСОБА_3 у відділенні Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" сплатила єдиний податок за 1 квартал 2014 року в сумі 4895,90 гривень, про що була видана квитанція №ПН536 (а.с. 15).

30 травня 2014 року ОСОБА_3 повідомила Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату єдиного податку (а.с. 9).

02 вересня 2014 року рішенням Національного банку України визнано неплатоспроможним Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк" і з 23 грудня 2014 року розпочата процедура ліквідації цього банку (веб-сайт НБУ: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75535&cat_id=17823466).

11 жовтня 2017 року відповідач листом за №25894/10/05-99-44-10 повідомив позивача про наступне:

30 березня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку повноти нарахування та сплати єдиного податку, за результатами якої складено Акт № 254-515/05-99-13-04/294250260, в якому зроблений висновок про те, що позивач з 20.05.2014 по теперішній час не сплачує єдиний податок і має заборгованість в сумі .. гривень, а від так, на підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, а саме з 31.03.2017.

31 березня 2017 року на підставі вищезазначеного акту камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області було прийнято рішення №86-515/05-99-03-04-2942502605 про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку з 31.03.2017 відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (а.с. 12-13).

При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 295.3, 295.4 статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Приписами пункту 1.24 статті 1 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (надалі Закон № 2346-III) переказ грошей це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно пункту 1.29 статті 1 Закону № 2346-III проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III визначено, що розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

За приписами підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-IIІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 129.7 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, конституційний обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання ним усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми вважається виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що не зарахування до бюджету суми єдиного податку, сплаченого позивачем, сталося не з його вини, що, в свою чергу, виключає відповідальність останнього.

Згідно роз'ясненням, наданим в постанові Пленум Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

За таких обставин, рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №86-515/05-99-03-04-2942502605 від 31.03.2017 є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме відновити реєстрацію позивача в якості платника єдиного податку (3 групи зі ставкою 5%) з 31 березня 2017 року.

Суд не погоджується із твердження представника відповідача, що для оскарження спірного рішення законом встановлений місячний строк з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 5 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2136-VIII від 13.07.2017) для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

На підставі спірного рішення відповідача не може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, а від так для його оскарження застосовується загальний строк звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №86-515/05-99-03-04-2942502605 від 31.03.2017 про анулювання реєстрації платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ39406028) поновити реєстрацію платником єдиного податку (3 групи 5%) фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 31 березня 2017 року.

Присудити ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в сумі 3200,00 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526 Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028 ).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 17 січня 2018 року.

Рішення в повному обсязі складено 19 січня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.