Рішення № 71723124, 23.01.2018, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 514/652/17

Провадження по справі № 2/514/144/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.

при секретарі - Образенко Т.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в якому просить вважати причини пропуску строків позовної давності поважними та стягнути з відповідача на її користь :

безпідставно набуті кошти в розмірі 874 гривні 30 копійок;

завдану моральну шкоду в розмірі 10000 гривень;

судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що вона в період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року володіла та користувалась платіжною карткою ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 для обслуговування поточного банківського рахунку. 26.02.2009 року з її картки без її відома та згоди було списано 59 гривень 31 копійку з призначенням платежу «2909**** **** 2530 погашення».

В період з 01.01.2009 року по 31.12.2015 року вона володіла та користувалась платіжною карткою ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 для обслуговування поточного банківського рахунку, з якої : 11.01.2014 року без її відома та згоди було списано 18 гривень 99 копійок з призначенням платежу «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості»; 22.03.2014 року без її відома та згоди було списано 796 гривень з призначенням платежу «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості».

Крім того, 25 квітня 2013 року відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ODXRRC12020209 від 23.10.2008 року, на погашення якого і були здійснені вказані вище списання.

Однак, рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року у задоволенні зазначеного позову було відмовлено у зв'язку з тим, що судовою почеркознавчою експертизою було встановлено, що підпис на заяві на отримання кредиту було виконано не особисто ОСОБА_1, а іншою невідомою особою з наслідуванням її підпису.

Тож, наявність кредитного договору №ODXRRC12020209 від 23.10.2008 року, який не було підписано особисто ОСОБА_1, не надавало відповідачу правових підстав для списання з рахунку ОСОБА_1 будь-яких коштів.

Про існування зазначеного кредитного договору позивачка дізналась лише коли відповідачем було подано позов до суду про стягнення з неї кредитної заборгованості, вирішення якого тривало понад 2 роки, тому вважає причини пропуску строку позовної давності поважною та просить суд захистити її порушене право.

Також, своїми неправомірними діями співробітники банку спричинили позивачці сильний стрес і душевні переживання, тривалий час вона змушена була приймати заспокійливі препарати.

В судове засідання позивачка не з'явилась, надала суду клопотання, в якому зазначила, що повністю підтримує свої доводи, викладені в позовній заяві та просить задовольнити її вимоги в повному обсязі. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку (а.с.61).

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про що свідчать зворотні поштові повідомлення з підписом відповідальної посадової особи банку, який засвідчує отримання нею судової повістки (а.с.39, 43, 49,56,60).

21 вересня 2017 року за вхідним №ЕП-161 на адресу суду від представника ПАТ КБ «Приватбанк» Яковлєвої О.А. надійшли заперечення на позовну заяву (а.с.33), в яких вона зазначила, що ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогами позивачки ОСОБА_1 не погоджується, просить застосувати до них строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з особового рахунку ОСОБА_1 26 лютого 2009 року з платіжної картки ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 для обслуговування поточного банківського рахунку було списано 59 гривень 31 копійку з призначенням платежу «2909**** **** 2530 погашення» (а.с.9-10).

Відповідно до витягу з особового рахунку ОСОБА_1 з платіжної картки ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 для обслуговування поточного банківського рахунку : 11 січня 2014 року було списано 18 гривень 99 копійок з призначенням платежу «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості»; 22 березня 2014 року було списано 796 гривень з призначенням платежу «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості» (а.с.11).

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року (а.с.12-13), яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року (а.с.14-15) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року (а.с.17-19), в задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ODХRRC12020209 від 23 жовтня 2008 року у розмірі 45906 гривень 75 копійок відмовлено, оскільки відповідно висновку №4135/02 судово-почеркознавчої експертизи від 26 лютого 2016 року підписи від імені ОСОБА_1 у заяві позичальника ODХRRC12020209 від 23 жовтня 2008 року, розміщені: в графі «Підпис» та праворуч від друкованого запису «23.10.2008» в графі «Підпис», виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою з наслідування її підписам, а позивачем в свою чергу не були надані докази про укладення між ним та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору №ODХRRC12020209 від 23 жовтня 2008 року і отримання останньою грошових коштів за цим кредитом.

Тож, з наведеного випливає, що дійсно відповідач набув вказані кошти без достатньої правової підстави, тому вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 874 гривні 30 копійок підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, суд прийшов до наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом та Умовами надання кредиту фізичним особам " Розстрочка " не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд не приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування до даних правовідносин наслідків порушення позовної давності виходячи з наступного.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України закріплено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У даному випадку право на звернення до суду виникло у позивачки після набрання рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 11 квітня 2016 року законної сили, тобто з 13 червня 2016 року.

До суду з даним позовом позивачка звернулась 06 червня 2017 року (а.с.1), тобто в межах строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 6 статті 141 ЦПК України регламентує, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що позивачку ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно п.п.2 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VІІІ передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року в розмірі 1600 гривень 00 копійок. Враховуючи вище викладене мінімальний розмір судового збору по даній категорії справ складає - 640 гривень.

Тож, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81,89, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ : 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН ;НОМЕР_1) безпідставно набуті кошти в розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 30 (тридцять) копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ : 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» завданої моральної шкоди в розмірі 10000 гривень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева