Постанова № 71719301, 17.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.

Справа № 754/8165/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/580/2018

17 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палата з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головною територіального управління юстиції у м. Києві Григорян Олени Грайрівни, зацікавлена особа: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року представник ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду із скаргою на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. в якій просив визнати протиправними дій Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г.; визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 22.06.2017 року та зобов'язати державного виконавця продовжити виконавчі дії з метою передачі нерухомого майна на електронні торги та примусового стягнення заборгованості зокрема за рахунок іпотечного нерухомого майна в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 14.11.2013 року за виконавчим листом Деснянського райсуду м. Києва, виданого від 16.12.2013 року.

В обґрунтування скарги зазначав, що 29.04.2016 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50986680 з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від року за виконавчим листом, виданим судом 16.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 22 125,21 доларів США та пені в розмірі 1 900 000,00 грн.

29.04.2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми стягнення, а 11.05.2016 року постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

13.05.2017 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника. - квартири АДРЕСА_1.

22.06.2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вважав, що на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 не розповсюджується дія мораторію за положеннями вказаного вище Закону України, оскільки кредит не носить характер споживчого кредиту, а є іпотечним житловим кредитом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПАТ «ОТП Банк» подалоапеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального і процесуального права, просили ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення скарги в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилався на те, що суд першої інстанції не врахував, що дія мораторію на майно боржника не розповсюджується за положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит не носить характер споживчого кредиту, а є іпотечним житловим кредитом.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник боржника заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України, у відсутності не з'явившихся осіб.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що 16 грудня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-3320/2013 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суми заборгованості за кредитним договором № ML -007/667/2006 від 30.08.2006 року в розмірі 228 125, 21 доларів США, що еквівалентно 1 823 404,80 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 1 900 000 грн. Згідно відмітки у цьому виконавчому листі - рішення набрало законної сили 05 грудня 2013 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - до 06.12.2014 року.

Відповідно до відмітки на цьому виконавчому листі - 06 жовтня 2015 року на підставі п.п.2,9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист повернуто стягувачу.

29.04.2016 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50986680 з примусового виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.11.2013 року за виконавчим листом Деснянського районного суду міста Києва виданого 16.12.2013 року по справі №2-3320/2013р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 22125,21 доларів США (1823404,80 грн.) та пені в розмірі 1900000,00 грн.

29.04.2016 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми стягнення.

29.04.2016 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 372340,48 грн.

13.05.2017 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: квартира №11, загальною площею 59.5 кв.м., житловою площею 44,1 кв. м. розташована на 4 поверсі 5-ти поверхового цегляного будинку під АДРЕСА_1

15.05.2017 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, з метою проведення оцінки описаного та арештованого іпотечного майна - квартира №11, загальною площею 59.5 кв.м., житловою площею 44,1 кв. м. розташована на 4 поверсі 5-ти поверхового цегляного будинку під АДРЕСА_1.

22.06.2017 року головним державним виконавцем Григорян О.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, з підстав передбачених ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Суд першої інстанції установивши, що 22 червня 2017 року винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, дійшов висновку, що п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд правильно визначився із виниклими правовідносинами, а судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу є доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції та постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 року, з підстав передбачених ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», винесена головним державним виконавцем Григорян О.Г., а дії останньої відносно повернення виконавчого документа стягувачу - протиправними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на статтю 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Суд першої інстанції правильно вказав, що вказаний мораторій унеможливлює вжиття органами і посадовими особами проведення конкретних виконавчих дій - заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень, натомість в даному випадку державним виконавцем таких конкретних дій не вчинялося.

Враховуючи все вищевикладене, оскільки з долучених до матеріалів справи та досліджених судом копій документів виконавчого провадження № 50986680 вбачається, що за результатами вчинених державним виконавцем дій, спрямованих на з'ясування майнового стану боржника, місця його роботи, можливих доходів, пенсії та коштів на рахунках, було встановлено, що на єдине, належне ОСОБА_3, майно, звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості неможливо в силу закону, одночасно за боржником не рахується зареєстрованим на праві власності інше нерухоме майно чи транспортні засоби, відомостей щодо грошових коштів та його працевлаштування також не виявлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у державного виконавця були наявні правові підстави для прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 447 ЦПК України встановила, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення державними виконавцем законодавства або перевищення повноважень при прийнятті рішення про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-3320/2013, так як таке рішення не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» права на повторне пред'явлення даного виконавчого документу до виконання в будь-який час в межах визначеного ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку, виходячи з положень ст.ст. 447, 451 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання дій і рішень державного виконавця у виконавчому провадженні № 50986680 незаконними та правильно відмовив у задоволенні скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що в ході виконання державним виконавцем виконавчого листа № 2-3320/2013 ним не були вжиті всі необхідні і достатні заходи, спрямовані на забезпечення реального виконання рішення суду, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 50986680 , копії яких наявні у справі, в ході здійснення виконавчого провадження державний виконавець звертався з рядом запитів до державних органів, які обліковують інформацію щодо рухомого і нерухомого майна, належного особам на праві власності, та за результатами таких дій у ОСОБА_3 майна, на яке законом дозволено звернути стягнення, не було виявлено.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відсутні.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Головуючий

Судді