Постанова № 71719214, 18.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/1008/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/37636/15-ц

18 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Гаращенка Д.Р.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» Самсонової Світлани Іванівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Гуменюк А.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, -

в с т а н о в и л а :

06 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд», в якому, з урахуванням подальшого збільшення та зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь: компенсацію за невикористану відпустку за період з 2008 року по 2013 рік в розмірі 8 583,42 грн.; грошове відшкодування за весь час затримки по день фактичного розрахунку по компенсації за невикористану відпустку з 03 грудня 2013 року по 14 березня 2017 року в розмірі 90 341,18 грн.; стягнути інфляційну складову суми боргу в розмірі 9 128,21 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в період з 12 березня 2004 року по 03 грудня 2013 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд», обіймаючи посаду заступника голови правління - генерального директора з економічних та фінансових питань. В день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку та не повідомив в письмовому вигляді про розміри сум, належних йому до виплати при звільненні. Його письмове звернення щодо проведення повного розрахунку та виплату передбаченої ст. 117 КЗпП України компенсації відповідачем залишено без відповіді та без виконання. За таких обставин, так як отриманими від Пенсійного Фонду України відомостями підтверджується, що йому ( ОСОБА_4) в день звільнення не було виплачено в повному обсязі компенсацію за невикористану відпустку, просив стягнути недоотриману суму, а також передбачені ст. 117 КЗпП України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсаційні нарахування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 8 583,42 грн., без урахування податків та обов'язкових платежів, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати у розмірі 88 449,30 грн., без урахування податків та обов'язкових платежів, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 10 127,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь держави судовий збір в розмірі 1 071,60 грн..

Не погоджуючись частково з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» СамсоноваСвітлана Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року змінити, позов задовольнити частково та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8 583,42 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а покладені в основу рішення висновки суду дійсним обставинам справи не відповідають. Поза увагою суду лишилося те, що ОСОБА_4, який був звільнений з займаної посади в грудні 2013 року, з заявою про виплату йому компенсації за невикористану щорічну відпустку звернувся лише в грудні 2015 року. Вважає, що тривале не звернення позивача за отриманням належних йому сум свідчить про відсутність вини Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» у несвоєчасній виплаті ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку. Вказала, що позивачем заявлено не вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі на день звільнення, а вимоги про стягнення грошової компенсації, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України. Вважає безпідставним стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, так як такої вимоги позивач не заявляв. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в період трудових відносин сторін позивач звертався до Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» з заявами про отримання відпустки і йому було відмовлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В поданому на апеляційну скаргу відзиві представник позивача ОСОБА_4 Кошалковська Наталія Володимирівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Зазначила, що позивач в день звільнення 03 грудня 2013 року був присутнім на робочому місці, а тому, в силу положень ст. 116 КЗпП України, саме в цей день роботодавець повинен був провести з ним повний розрахунок і додаткового звернення за отриманням належних до виплат коштів від працівника не вимагалося. Дана обставина свідчить про те, що затримка виплати ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку відбулася з вини Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд». Вказала, що статтею 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що заміна відпустки грошовою компенсацією допускається, зокрема, у разі звільнення працівника, і право на таку компенсацію не обмежено строками давності. Також зазначила, що, в зв'язку з простроченням нарахування і виплати ОСОБА_4 належних при звільненні сум, вказані кошти знецінилися внаслідок інфляційних процесів, а тому, позивач має право на отримання компенсаційних нарахувань на цю суму, в порядку Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат».

В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» Самсонова Світлана Іванівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 Кошалковська Наталія Володимирівна проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 7-к від 14 січня 2004 року ОСОБА_4 призначено на посаду заступника генерального директора з економічних та фінансових питань Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд».

Згідно протоколу № 1 від 12 березня 2004 року ОСОБА_4 було обрано на посаду заступника голови правління - генерального директора з економічних та фінансових питань Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд».

Наказом № 16-к від 03 грудня 2013 року ОСОБА_4 звільнено з займаної посади за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

12 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» з заявою про виплату йому компенсації за всю невикористану щорічну відпустку за період роботи в Товаристві, а також належні за ст. 117 КЗпП України компенсаційні нарахування.

Вказану заяву Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд» отримано 19 серпня 2015 року, проте залишено без відповіді та без виконання.

09 жовтня 2015 року адвокат Булавіна Наталія Володимирівна, діючи від імені свого клієнта ОСОБА_4, звернулася до Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» з адвокатським запитом щодо надання інформації з приводу того, чи було позивачу виплачено при звільненні всі належні суми, зокрема, компенсацію за невикористану відпустку, з відповідними підтверджуючими ці обставини документами.

Листом від 19 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укргідроспецбуд» повідомило Булавіній Наталії Володимирівні, що кадрова документація була передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія. Самсонова і Партнери», з яким у відповідача було укладено договір про надання правової допомоги, який передбачає проведення правового аналізу всіх документів товариства. У зв'язку з цим, Публічне акціонерне товариство «Укргідроспецбуд» не має можливості надати запитувану інформацію.

Судом також встановлено, а Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд» не заперечується, що оплачувана щорічна відпустка за період роботи з 2008 року по 2013 рік ОСОБА_4 використана в повному обсязі не була, компенсація за невикористану відпуску в день звільнення йому не виплачена.

Так, за період роботи з 14 січня 2008 року по 13 січня 2009 року позивачем не було використано 15 календарних днів оплачуваної щорічної відпуски; за період з 14 січня 2009 року по 13 січня 2010 року - 24 календарних дні оплачуваної щорічної відпуски; за період з 14 січня 2010 року по 13 січня 2011 року - 24 календарних дні оплачуваної щорічної відпуски; за період з 14 січня 2011 року по 13 січня 2012 року - 24 календарних дні оплачуваної щорічної відпуски; за період з 14 січня 2012 року по 13 січня 2013 року - 24 календарних дні оплачуваної щорічної відпуски; за період з 14 січня 2013 року по 03 грудня 2013 року - 22 календарних дні оплачуваної щорічної відпуски, всього 133 календарних дні.

Відомостями з Пенсійного Фонду України за формою ОК-5 за період з 2004 року по 2015 роки підтверджується, що в день звільнення ОСОБА_4 - 03 грудня 2013 року, йому не було виплачено компенсації за невикористану відпуску в розмірі 133 календарних дні, оскільки розмір отриманої від Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» в грудні 2013 року виплати становить 209,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, стягуючи з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на його користь компенсацію за невикористану відпуску в розмірі 8 583,42 грн. (без урахування податків та обов'язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 88 449,30 грн. (без урахування податків та обов'язкових платежів) та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 10 127,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що факт не проведення відповідачем повного розрахунку з ОСОБА_4 в день звільнення достовірно встановлений, що є підставою для стягнення на його користь недоплаченої суми компенсації за невикористану відпустку, передбачених ст. 117 КЗпП України сум, обчислених у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, та грошової компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Позивачем ОСОБА_4 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року не оскаржується, представником відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» Самсоновою СвітланоюІванівною рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому, у відповідності до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає його таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги правильність цього висновку не спростовують, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилом ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Публічне акціонерне товариство «Укргідроспецбуд», розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надало суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці повного розрахунку з позивачем при його звільненні.

З огляду на зазначене, оскільки невиконання Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд» покладеного на нього ст. 116 КЗпП України обов'язку щодо проведення повного розрахунку з вивільнюваним працівником в день його звільнення достовірно підтверджується матеріалами справи і факт невиплати ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку підтверджується об"єктивними доказами та визнається відповідачем, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в порядку ст. 117 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що вина відповідача у не проведенні розрахунку з позивачем відсутня, оскільки ОСОБА_4 за отриманням компенсації невикористаної відпустки звернувся не в дань звільнення, а більш ніж через півтора року, не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту ст. 116 КЗпП України, строк розрахунку з звільненим працівником залежить від дати пред'явлення ним вимоги про розрахунок лише у разі, якщо в день звільнення такий працівник був відсутній на роботі.

Якщо особа в день звільнення працювала, повний розрахунок повинен бути проведений з нею в цей день, в незалежності від пред'явлення чи непред'явлення вимоги про його отримання.

Так як в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, що ОСОБА_4 в день звільнення - 03 грудня 2013 року, не працював та був відсутній на роботі, за правилом ст. 116 КЗпП України розрахунок з ним підлягав проведення саме в цей день, в незалежності від подання ним відповідної вимоги.

Посилання апеляційної скарги на те, що положення ст.. 117 КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачем пред'явлено вимоги про стягнення грошової компенсації невикористаної відпустки, а не заборгованості по заробітній платі на дату звільнення, не відповідають нормам закону.

Так, з аналізу змісту ст. 116 КЗпП України вбачається, що в день звільнення працівникові виплачуються всі грошові суми від підприємства, установи, організації, право на отримання яких він має за законом.

Стаття 83 КЗпП України встановлює, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Аналогічне положення міститься в статті 24 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, виходячи з сукупного аналізу положень ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст.ст. 47, 83 КЗпП України, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать працівникові при звільненні, в розумінні ст. 116 КЗпП України, та підлягає виплаті разом з іншими сумами в день його звільнення.

З огляду на викладене, невиплата вивільнюваному працівникові компенсації за невикористану відпустку є підставою для застосування положень ст.. 117 КЗпП України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і посилання апеляційної скарги на те, що за весь період перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд» йому не створювалося перешкод у використанні відпустки, оскільки отримання відпустки є правом, а не обов'язком працівника, та реалізація ним даного права не впливає жодним чином на зобов'язання роботодавця виплатити компенсацію за невикористані відпускні дні у разі звільнення.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції невірно визначився з належною до стягнення сумою, не врахувавши, що обчислення середнього заробітку для цілей ст. 117 КЗпП України відбувається у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку в розмірі 90 341,18 грн. частково, в сумі 88 449,30 грн., не навів в рішенні її розрахунку та формули, за якою здійснювалося обчислення, а лише зазначив, що такий розрахунок вчинено виходячи з кількості робочих днів за період затримки.

Разом з тим, зазначена судом сума в розмірі 88 449,30 грн. не відповідає дійсному розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчисленому з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, крім зазначених в абзаці першому цього пункту, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. (пункт 8 розділу VI Порядку)

Таким чином, основою для обрахунку як середньоденної заробітної плати, так і середнього заробітку є кількість робочих днів за відповідний період, якщо законодавством не передбачено здійснення такого розрахунку, виходячи з календарних днів.

Стаття 117 КЗпП України не передбачає, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку обчислюється виходячи з календарних днів, а тому, при вчинені розрахунку за основу береться кількість робочих днів за певний період.

Так як ОСОБА_4 був звільнений з займаної посади 03 грудня 2013 року, двома останніми місяцями, які передували його звільненню, є жовтень та листопад 2013 року.

Заробітна плата ОСОБА_4 в жовтні та листопаді 2013 року складала 2300,00 грн., кількість робочих днів за цей період складає 44 дні, відповідно середньоденна заробітна плата складає 104,55 грн. (2300,00 грн. + 2300,00 грн.) / 44 дні), а не 75,41 грн., як помилково зазначає в своєму розрахунку позивач.

Кількість робочих днів за визначений позивачем період - з 03 грудня 2013 року по 14 березня 2017 року, складає 822 дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 03 грудня 2013 року по 14 березня 2017 року становить 85 940,1 грн., а не 88 449,30 грн., як необґрунтовано визначив суд першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» Самсонової Світлани Іванівни є частково обґрунтованими, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 88 449,30 грн. підлягає зміні в цій частині, шляхом зменшення належної до стягнення суми середнього заробітку з 88 449,30 грн. до 85 940,1 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати та стягуючи на його користь 10 127,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на стягнення таких нарахувань відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат», в розмірі, що був визначений ним в поданому судом розрахунку.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, з огляду на таке.

Так, стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх

виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

В силу статті 2 Закону України «Про оплату праці», пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики України № 5 від 13 січня 2004 року, до структури заробітної плати відносяться також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Конституційний суд України в рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Спір щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Так як факт невиплати Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд» ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку достовірно встановлений, що свідчить про те, що позивачем втрачено частину доходу в зв'язку з приростом індексу споживчих цін (зростанням рівня інфляції) за період прострочення виплати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача нарахувань на суму невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат».

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати, суд першої інстанції не врахував, що, в силу закріпленого в ст. 11 ЦПК України який діяв станом на дату розгляду справи, принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, що призвело до безпідставного збільшення суми стягнення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати на суму 10 127,00 грн., яку стягнув в рішенні суд першої інстанції, був виконаний та поданий не позивачем ОСОБА_4, а представником відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» Самсоновою Світланою Іванівною.

Позивач про стягнення компенсації в такому розмірі вимоги не пред'являв, а просив стягнути на його користь 9 128,21 грн..

Таким чином, поклавши в основу рішення виконаний представником відповідача розрахунок, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та стягнув суму, яка не була заявлена позивачем до стягнення.

Визначаючи правильний розмір компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати, суд апеляційної інстанції виходить з методики обчислення, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Так, згідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на

індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

В пункті 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини

грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, зазначено, що Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

ОСОБА_4 заявлено вимоги про стягнення на його користь компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушення строку його виплати за період з 03 грудня 2013 року по 14 березня 2017 року, а тому, оскільки прострочений дохід підлягав виплаті в грудні 2013 року, індекс споживчих цін за даний місяць не включається до розрахунку.

Згідно відомостей з офіційного сайту Державної служби статистики України, показники індексів споживчих цін (індексів інфляції) за період з січня 2014 року по березень 2017 року є наступними: січень 2014 року - 100,2%, лютий 2014 року - 100,6%, березень 2014 року - 102,2%, квітень 2014 року - 103,3%, травень 2014 року - 103,8%, червень 2014 року - 101%, липень 2014 року - 100,4%, серпень 2014 року - 100,8%, вересень 2014 року - 102,9%, жовтень 2014 року - 102,4%, листопад 2014 року - 101,9%, грудень 2014 року - 103%, січень 2015 року - 103,1%; лютий 2015 року - 105,3%; березень 2015 року - 110,8%, квітень 2015 року - 114%, травень 2015 року - 102,2%, червень 2015 року - 100,4%, липень 2015 року - 99%, серпень 2015 року - 99,2%, вересень 2015 року - 102,3%, жовтень 2015 року - 98,7%, листопад 2015 року - 102%, грудень 2015 року - 100,7%, січень 2016 року - 100,9%%; лютий 2016 року - 99,6%; березень 2016 року - 101%, квітень 2016 року - 103,5%, травень 2016 року - 100,1%, червень 2016 року - 99,8%, липень 2016 року - 99,9%, серпень 2016 року - 99,7%, вересень 2016 року - 101,8%, жовтень 2016 року - 102,8%, листопад 2016 року - 101,8%, грудень 2016 року - 100,9%, січень 2017 року - 101,1%; лютий 2017 року - 101%; березень 2017 року - 101,8%.

Таким чином, розмір компенсації втрати ОСОБА_4 частини доходу у зв'язку з порушення строку виплати йому грошового відшкодування невикористаної відпустки становить 9193,72 грн. = (1,002 * 1,006 * 1,022 * 1,033 * 1.038 * 1,01 * 1,004 * 1,008 * 1,029 * 1,024 * 1,019 * 1,03 * 1,031 * 1,053 * 1,108 * 1,14 * 1,022 * 1,004 * 0,99 * 0,992 * 1,023 * 0,978 * 1,02 * 1,007 * 1,009 * 0,996 * 1,01 * 1,035 * 1,001 * 0,998 * 0,999 * 0,997 * 1,018 * 1,028 * 1,018 * 1,009 * 1,011 * 1,01 * 1,018 * 100% - 100%) * 8583,42 грн. / 100%.

Одночасно, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення в якості компенсації частини доходу у зв'язку з порушення строку його виплати грошових коштів в розмірі 9128,21 грн., що є меншим ніж обрахована судом сума, виходячи з положень ст. ст. 13, 367 ЦПК України, стягненню підлягає саме визначена позивачем ОСОБА_4 в поданому ним розрахунку сума в розмірі 9 128,21 грн., оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» Самсонової Світлани Іванівни є частково обґрунтованими, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року в частині стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушення строку його виплати в розмірі 10 127,00 грн. підлягає зміні в цій частині, шляхом зменшення належної до стягнення суми з 10 127,00 грн. до 9 128,21 грн..

Крім цього, враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було змінено, вирішенню також підлягає питання щодо перерозподілу відшкодування судових витрат.

Так, згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 6, 7 даної статті встановлено,що у разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову поданого особою, звільненою від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При поданні даного позову ОСОБА_4 судовий збір не сплачував, оскільки ним було заявлено вимоги про стягнення грошових коштів, які є складовими заробітної плати, з огляду на що, судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог, підлягає стягненню в дохід держави з відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд».

Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд», підлягає обрахуванню відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір" в редакції, що діяла станом на дату подання цього позову, та складає 1063,52 грн., що становить 1% від суми задоволених позовних вимог.

Разом з тим, при поданні цієї апеляційної скарги Публічним акціонерним товариством «Укргідроспецбуд» також було сплачено судовий збір в розмірі 1084,34 грн..

Так як апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» було задоволено частково та змінено рішення суду першої інстанції, вказана сума судового збору підлягає компенсації апелянту за рахунок держави частково, пропорційно розміру відхилених за результатами апеляційного розгляду справи позовних вимог, в розмірі 122,31 грн..

Одночасно, враховуючи, що частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено можливість, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, колегія суддів вважає за доцільне застосувати у даній справі принцип взаємозарахування та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» в дохід держави судовий збір в розмірі 941,21 грн. (1063,52 грн. - 122,31 грн.)

Оскільки судом апеляційної інстанції змінюється розподіл судових витрат, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року в частині стягнення відшкодування судового збору підлягає зміні шляхом зменшення його розміру та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь держави судового збору в розмірі 941,21 грн..

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» СамсоновоїСвітлани Іванівни задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, зменшивши належну до стягнення суму середнього заробітку з 88 449,30 грн. до 85 940,1 грн..

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» на користь ОСОБА_4 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушення строку його виплати змінити, зменшивши належну до стягнення суму компенсації з 10 127,00 грн. до 9 128,21 грн..

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргідроспецбуд» в дохід держави судового збору змінити, зменшивши належну до стягнення суму судового збору з 1 071,60 грн. до 941,21 грн..

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2018 року.

Головуючий: Судді: