Постанова № 71719209, 17.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/340/18 Головуючий у 1 інстанції - Васильченко О.В.

Унікальний №2/758/158/16 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і, з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №49.28/39/07-Сна від 11.12.2007 року у розмірі 2.119.257грн.26 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до договору іпотеки №49.12/39/1674/07 від 11.12.2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,9 кв.м., що належить іпотекодавцям в рівних частках кожному на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №20 від 28.09.2000 року за реєстровим №2-7192 та зареєстрованого в Київському БТІ від 11.10.2000 року в реєстровій книзі №д.302-2262 за реєстровим №4271а шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб»єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження/т.1 а.с.2-5,106, т.2 а.с.240-242/.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» зазначив, що право вимоги у нього виникло на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк».

Послався на те, що позичальник ОСОБА_2 не виконує договірних зобов»язань, укладених з ПАТ «Кредитпромбанк» з погашення кредиту, у зв»язку з чим за нею, на час звернення до суду з цим позовом, утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 2.119.257 грн.26 коп.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року у позові відмовлено /т.1 а.с.206-209/.

Відповідно до заяви відповідача ОСОБА_3 від 22.12.2016 року про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року, указане заочне рішення ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16.03.2017 року скасоване, та повторним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08.11.2017 року позов задоволено частково /т..2 а.с.141-152, 185, т.3 а.с.74-79/.

Задовольняючи частково позов, суд ухвалив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, у розмірі 2.119.257,26 грн. звернути стягнення на користь ПАТ «Дельта-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,9 кв.м., що належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №20 від 28.09.2000 року за реєстровим №2-7192 та зареєстрованого в Київському БТІ від 11.10.2000 року в реєстровій книзі №д.302-2262 за реєстровим №4271а шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з початковою ціною для реалізації 3.333.000 грн.

Ухвалюючи рішення, суд в мотивувальній частині рішення зазначив, що судом звернуте стягнення на предмет іпотеки на покриття суми заборгованості за кредитом у меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві.

У поданій апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у позові, мотивуючи свою скаргу наступним /т.3 а.с.83-90/.

Скаржник послався на те, що суд не взяв до уваги пропуск позивачем строку позовної давності,зокрема, судом не враховано положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, у зв»язку з отриманням ОСОБА_2 споживчого кредиту під заставу житла норми Закону України «Про захист прав споживачів» підлягали обов»язковому застосуванню, як спеціальні норми.

Скаржник зазначив, що позивач, надіславши 09.12.2009 року відповідачам повідомлення-вимогу про погашення заборгованості, тим самим змінив строк повернення кредитного боргу до 09.01.2010 року, а тому, в силу ст.1050 ЦК України, трирічний строк позовної давності визначений до 09.01.2013 року, між тим, позивач звернувся до суду з позовом у 2016 році.

Також, як вважав скаржник, судом безпідставно зазначено, що свої боргові зобов»язання за кредитним договором позичальниця ОСОБА_2 припинила виконувати з 26.06.2013 року, тоді, як в дійсності вона припинила погашати кредитний борг з 09.12.2009 року, як і зазначено про те, у Повідомленні-вимозі від 09.12.2009 року.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Клопотання представника відповідачів, яке надійшло до суду електронною поштою в день розгляду справи, про відкладення розгляду справи у зв»язку з його хворобою, суд не бере до уваги, оскільки суду не надано підтверджуючих доказів неможливості цього представника взяти участь у розгляді справи у з»язку з хворобою, а тому неявку до суду учасників процесу, суд розглядає, як неповажну. З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, належить відхилити, а рішення Подільського районного суду м.Києва від 08 листопада 2017 року залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Встановлено, що 11.12.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір за №49.28/39/07-Сна на суму 1.262.500 грн. під 13.35% річних з кінцевим терміном погашення 10.12.2014 року /т.1 а.с.6-10/.

Згідно п.3.7 кредитної угоди за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів позичальник зобов»язаний сплачувати банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості, встановленої у п.1.3. кредитної угоди.

Таким чином, між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредитпромбанк» виникли відносини договору кредита, які, відповідно до ст.1054 ЦК України, полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як слідує із Заяви на видачу готівки №660 34 від 11.12.2007 року Банк своє зобов»язання виконав, надавши готівкові кошти позичальниці ОСОБА_2 у сумі 1.111.000 грн., про що позичальниця особисто розписалась /т.1 а.с.74/.

На забезпечення кредитних зобов»язань ОСОБА_2и між нею та члемами її родини ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як іпотекодавцями, та ПАТ «Кредитпромбанк», як іпоткодаржателем, укладено договір іпотеки №49.12/39/1674/07 від 11.12.2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,9 кв.м., що належить іпотекодавцям в рівних частках кожному на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою №20 від 28.09.2000 року за реєстровим №2-7192 та зареєстрованого в Київському БТІ від 11.10.2000 року в реєстровій книзі №д.302-2262 за реєстровим №4271а з наданням права іпотекодержателю, в разі невиконання позичальником кредитниих зобов»язань, реалізувати предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеною суб»єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження/т.1 а.с.15-18/.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Отже, між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як іпотекодавцми, та ПАТ «Кредитпромбанк», як іпотекодержателем, виникли відносини договору іпотеки, які, врегульовані ст.ст.572, 575 ЦК України і в силу яких кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб»єктом оціночної діяльності.

У відповідності п.1.4. цього іпотечного договору заставна вартість квартири за згодою сторін склала 1.797.800 грн.

Згідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов»язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановлено, що 26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого, до позивача ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов»язків за кредитними та забезпечувальними договорами /т.1 а.с.76/.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України зміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки позичальник ОСОБА_2а не виконувала договірні зобов»язання щодо погашення кредиту, за нею, станом на 15.01.2015 року виникла кредитна заборгованість у сумі 2.119.257 грн.26 коп., яка складається: із заборгованості за тілом кредита у сумі 1.181.550,5 грн. та із заборгованості за відсотками у сумі 937.706, 76 грн.

Розрахунок заборгованості у зазначеному розмірі, який представлений суду позивачем до своєї заяви про уточнення позовних вимог від 15.01.2015 року, виконаний правильно і відповідачами та їх представником не оскаржується /т.1 а.с.106,107/.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

А, згідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач керувався ст.33 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до п.4.2. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на заставлену в іпотеку квартиру у випадку порушення Іпотекодавцем ОСОБА_2 умов кредитного договору, або порушення Іпотекодавцями умов цього договору.

Встановлено, що відповідно до розділу 4 Договору іпотеки позивач ПАТ «Дельта Банк» вправі задовольнити свої вимоги щодо звернення стягнення на заставлену квартиру у спосіб, передбачений чинним законодавством, тобто, звернутись до суду про захист своїх прав та звернути стягнення на заставлене майно шляхом його реалізації з прилюдних торгів та погашення кредитної заборгованості за рахунок виручених на цих торгах коштів.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку спірної квартири від 17.07.2017 року за №09-07/Ф-4.2, виконаної за замовленням позивача Товариством з додатковою відповідальністю «НЕКОС», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 3.333.000 грн./т.3 а.с.20-42/.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, зазначеної шляхом його оцінки.

Колегія суддів враховує співмірність суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Залишаючи в решті рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно керувався вимогами п.42 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року, згідно якого резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов»язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На письмове Повідомлення-вимогу кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» від 09.12.2009 року погасити заборгованість за спірним кредитним договором, основний боржник ОСОБА_2 та її майнові поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відреагували. При цьому, обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник відповідачів послався на те, що в указаному Повідомленні-вимозі щодо необхідності погашення боргу, кредитор, відповідно до ст.1050 ЦК України, визначив новий строк виконання кредитних зобов»язань - до 09.01.2010 року, у зв»язку з чим, як вважав скаржник у позивача, на момент вернення до суду з цим позовом, сплив трирічний строк позовної давності /т.1 а.с.160/.

Між тим, колегія суддів не погоджується з цими доводами, оскільки указаним Повідомленням-вимогою кредитора ПАТ «Кредитпромбанк» від 09.12.2009 року визначено лише термін, до якого Банк вимагає погасити кредитний борг і при цьому не встановлює нового строку остаточного виконання кредитних зобов»язань.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника в тій частині апеляційної скарги, що суд безпідставно встановив факт того, що позичальниця ОСОБА_2 припинила виконувати свої щомісячні зобов»язання з погашення кредитного боргу з 26.06.2013 року, а тому, на думку скаржника, суд необґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності.

Колегія суддів, відхиляючи указаний довід, виходить з того, що відповідно до кредитної угоди за №49.28/39/07-Сна від 11.12.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Кредитпромбанк» кінцевий термін погашення кредиту визначений датою 10.12.2014 року, яка сторонами не змінювалась.

Колегія суддів також відхиляє указаний довід скаржника, оскільки висновок суду ґрунтується на розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого суду позивачем, згідно якого заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором виникла з 26.06.2013 року.

У з»язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості у передбачений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності і при цьому, розмір заборгованості у позовній заяві ним визначений у межах, що не перевищує три роки до дня звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384, 141, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2018 року.

Головуючий

Судді