Постанова № 71718652, 17.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2821/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

17 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Шеремети В.В.,

представника відповідача: Федючка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року (прийняту 03 листопада 2017 року о 12:00 в м. Хмельницькому, повний текст виготовлено 07 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

11 жовтня 2017 року приватне акціонерне товариство "Хмельницька макаронна фабрика" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 18651-17 від 12 вересня 2017 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку приватного акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика", в результаті якої складено акт перевірки № 1641/22-01-14-03/00380511 від 17 серпня 2017 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 28 серпня 2017 року № 0006581403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 147958,00 грн., з яких: 118366,00 грн.- за основним платежем, 29592,00 грн.- за штрафними (фінансовими санкціями).

Відповідно до платіжного доручення від 31 серпня 2017 року № 962 на суму 147958,00 грн. приватне акціонерне товариство "Хмельницька макаронна фабрика" сплатило грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2017 року № 0006581403 на суму 147958,00 грн.

12 вересня 2017 року Головне управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області виставило податкову вимогу № 18651-17 від 12 вересня 2017 року, згідно якої сума податкового боргу приватного акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика" за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 56230,05 грн. - пеня.

22 вересня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 369/25 про опис майна у податкову заставу.

Позивач не погодившись з виставленою податковою вимогою, оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що при винесенні податкової вимоги №18651-17 від 12.09.2017 року, відповідач діяв на підставі та у межах наданих повноважень чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 31 серпня 2017 року сплатив податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2017 року № 0006581403 на суму 147958,00 грн.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 129.1 статті129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Пунктом 129.4 статті 129 ПК України визначено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пункту 129.3.1 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 підпункту 2 пункту 1 глави 7 розділу ІІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 нарахування пені розпочинається: у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до частини 5 підпункту 2 пункту 1 глави 7 розділу ІІІ Порядку нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджується, що 31 серпня 2017 року позивач сплатив податкові зобов'язання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2017 року № 0006581403, тому відповідач правомірно закінчив нарахування пені та направив позивачу вимогу про її сплату.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про не дотримання відповідачем вимоги частини 1 статті 58 Конституції України щодо незворотності дії нормативно-правових актів з наступних підстав.

Так, у апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що відповідно до пункту "б", підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, у редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, пеня нараховувалась на суму податкового боргу, а не на суму грошового зобов'язання, як передбачено діючою нормою.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На думку апелянта, відповідач з урахуванням цієї норми Конституції України не повинен був розраховувати пеню, оскільки податкового боргу не існувало, виходячи з попередньої редакції статті 129 ПК України.

Проте апелянтом не враховано, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 від 09 лютого 1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи), а не юридичної особи.

У даному випадку позивачем є юридична особа, а тому відповідач правомірно застосував до спірних правовідносин діючу норму статті 129 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, щодо винесення податкової вимоги № 18651-17 від 12 вересня 2017 року, оскільки остання прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Хмельницька макаронна фабрика" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 січня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.